FavoriteLoading 

Практичні рекомендації для журналістів, редакторів і фотокореспондентів.

MediaLab пропонує український переклад практичних посібників Проекту Колумбійського університету «Центр Дарт Журналістики і Травми» для тих, хто висвітлює трагедії і конфлікти.

Джо Хайт і Френк Сміт уклали практичний гід «Журналістика і Трагедія» для медійників, які висвітлюють тему насильства. Посібник містить рекомендації окремо для журналістів, фотокореспондентів і редакторів, вчить, як захистити жертву і себе. Гід буде корисний усім, хто розповідає про трагедію через людські історії.

Джо Хайт – головний редактор Colorado Springs Gazette. Був директором відділу інформації та розвитку в Oklahoman / NewsOK.com. У 1995 році очолив команду журналістів і редакторів, які висвітлювали історії жертв вибуху в Оклахома-Сіті. Матеріали з Oklahoman виграли кілька національних нагород, включаючи нагороду Центру Дарт.

Френк Сміт є позаштатним журналістом. Дописує у «Військові злочини: що громадськість повинна знати про них», під редакцією Роя Гутмана і Девіда Ріффа. Він також є представником Вашингтону у Комітеті із захисту журналістів.

«Події 19 квітня 1955 року та 11 вересня 2001 року почали змінювати формат роботи відділу новин» – зазначають автори у вступі до посібника. Йдеться про терористичний акт у 1955-му в штаті Оклахома, США. Тімоті Маквей підірвав начинену вибуховою речовиною вантажівки біля восьмиповерхового будинку, де були розташовані установи федерального уряду, що призвело до загибелі 168 людей. А також про серію терактів у 2001-му, здійснену за допомогою пілотованих літаків, у результаті попадання яких було знищено хмарочоси-близнюки у Нью-Йорку та частину Пентагону. Кількість жертв становила близько 3 тисяч осіб.

Журналісти зіштовхуються з неймовірними труднощами, описуючи насилля або масові трагедії. Вони взаємодіють з жертвами, що переживають надзвичайне горе. Журналісти часто вибудовують необхідну професіональну стіну між собою та інтерв’юйованими жертвами і свідками трагедій. Але після таких розмов з людьми, які перенесли важкі втрати, та ж стіна може стати перешкодою для вчасного реагування щодо впливу трагедії на самого журналіста: «Репортери, фотокореспонденти, інженери, звукорежисери та продюсери часто працюють на рівні з аварійними службами. Симптоми травми у журналістів схожі з такими, що і в поліцейських та пожежників, які працюють безпосередньо на місці події».

Посібник також пояснює, як підхід до висвітлення трагедій у медіа впливає на формування громадської думки.

Гід містить практичні поради для проведення інтерв’ю, для фотозйомки на місці трагедії, а також рекомендації для керівників медіа щодо організації роботи кореспондентів та створення психологічного комфорту у редакції.

ЗАВАНТАЖИТИ ГІД

Рекомендації від досвідчених журналістів-ветеранів про те, як писати про війну, і що допомагає долати емоційні труднощі у процесі і після роботи, зібрала репортерка Шерон Шмікл. Вона висвітлювала події з 22 країн, зокрема у Єгипті, Афганістані, Таїланді та Іраку. Під час вторгнення в 2003 році в Ірак працювала в Minneapolis Star Tribune та інтернет-виданні MinnPost.comЛауреат Пулітцерівської премії в 1996 році. Кореспондент року в 1996 році від Національного прес-клубу у Вашингтоні. Має шість нагород за першість від Associated Press штату Мінесота. У 2007 році, коли була репортером Star Tribune і висвітлювала проблему ліберійців, виграла Editor & Publisher EPpy Award у номінації «Онлайн-журналістика».

Авторка зібрала практичні поради від воєнних кореспондентів світових видань, зокрема BBC, Reuters Associated Press. Досвідчені журналісти пояснюють, чому потрібно дотримуватись професійної дистанції від військ, як внаслідок роботи у гарячих точках не стати «професійним аутсайдером» та за якими ознаками можна виявити у себе ознаки стресу, аби вчасно звернутися по допомогу.

У посібнику йдеться про те, що новинні організації роблять недостатньо, щоб захистити журналістів і фотографів, тоді коли ті, хто вміє піклуватися про свій емоційний стан, можуть залишатися в зоні дій довше, робитиме кращі матеріали і повернеться додому з меншою кількістю проблем: «Величезний особистісний виклик доведеться пережити, коли ви побачите понівечені тіла, наприклад, і вам потрібно буде описувати це місце, як журналісту. Зрештою, журналісти-професіонали повинні мати емоційну та інтелектуальну силу духу, щоб робити все, як слід. Вони повинні відчувати власне горе або гнів, щоб передати всю глибину того, що відбувається у них на очах. Але це має бути професійна точка зору».

Текст містить поради для редакторів та близьких людей, які можуть допомогти військовому репортеру бути психологічно готовими до роботи і легше переживати її наслідки.

ЗАВАНТАЖИТИ ПОСІБНИК ТУТ