FavoriteLoading 

Андрій Приймаченко та Марійка Шелія розповідають, як подорожувати досліджуючи, а результати дослідження перетворити на цікавий контент.


Шість міст, дві тисячі кілометрів залізницею, понад двадцять інтерв’ю та два місяці в дорозі – саме стільки знадобилося режисерові і співзасновнику студії Peredova Андрію Приймаченкові та журналістці Марійці Шелія, аби створити мультимедійну історію «Локомотив Європа». Ця історія про уявне залізничне сполучення Чернівці–Відень. Загалом, мультимедійна історія є формою розповіді, яка виходить за рамки традиційного контенту, подає інформацію як у візуальній, так і в текстовій формах. Автори «Локомотиву Європи» розповіли, що і як потрібно робити, щоби створити власний проект у такому форматі.

 

Етап 1. Пошук теми, ідеї та фокусу

Ми були в Чернівцях і знудилися настільки, що почали читати про місто на Вікіпедії. Серед іншого дізналися, що у 1866 році з’явилося пряме залізничне сполучення між Віднем і Чернівцями. Нас це здивувало, і ми вирішили, що самі спробуємо проїхатися цим маршрутом, а потім про нього розповімо. І хоча цього сполучення насправді не існує, за допомогою мультимедійної історії ми вирішили його відтворити і дослідити, як воно вплинуло на міста. Почали мандрівку із Чернівців.

Етап 2. Бюджет

Бюджет нашого дослідження – 3 тисячі євро. Жодна українська редакція не може забезпечити таке фінансування, тому потрібні партнери. Ґранти на втілення культурних проектів можна отримати від Британської ради, Польського інституту, Австрійського бюро кооперацій, Французького інституту. Наприклад, нашими партнерами були Австрійське бюро кооперацій, Міністерство закордонних справ Австрії та університет FH Wien. Мультимедійні історії досі не набули популярності в Україні, тому в пошуках ґранту не варто розраховувати на заявки, доступні на сайтах, натомість зі своїми ідеями звертатися потрібно безпосередньо в установи. Так само в нас було з Австрійським бюром кооперацій. Там нам сказали, що такі проекти, як наш, дуже потрібні. Але пам’ятайте: щоб зацікавити майбутніх партнерів, варто точно сказати, скільки проект коштуватиме.

Перш за все, потрібно визначити вартість квитків і проживання, тривалість усіх етапів проекту. Обов’язково розрахувати добові витрати: на території Європи вони більші, аніж в Україні. На сайті Британської Ради можна знайти корисну таблицю стандартизованих добових. Обов’язково зберігати чеки для звітності.   

Якщо у вас уже є ідея і потрібно, щоб її профінансували, то зважайте, що це не відбудеться тут і зараз. Витримка не завадить. Однак якщо партнери дають гроші, це не значить, що під них треба підлаштувати свій проект.

 

Етап 3. Підтеми і герої

Ми планували відвідати шість міст. Читали багато книг і шукали фокус, який би звузив загальну тему. Наприклад, у Чернівцях фокусом став германський дух, – ми спілкувалися із німецькомовними людьми. В Івано-Франківську фокус був літературний, зокрема йшлося про Станіславський  феномен. У Львові розповідали про галицьку активність, а Відень показали як місто зустрічей.

Однак якщо українські міста ми знали добре, то із Краковом та Віднем було складно і подекуди доводилось імпровізувати на місці. Із майбутніми героями важливо попередньо поговорити по скайпу або по телефону. У перший день перебування в місті варто зустрітися і поспілкуватися з істориком та місцевим активістом. Історик розповість про контекст міста, активіст зможе порадити корисні контакти.

 

Етап 4. Логістика і техніка

Помешкання ми бронювали через систему booking.com. Є сервіси, де це можна зробити дешевше, але на цьому сайті зображення осель відповідатимуть дійсності. В перший день у новому місті ми одразу купували квитки: це давало впевненість, що поїдемо далі.

Оскільки ми не планували працювати під час подорожі, то мали зі собою один ноутбук. Його використовували, аби відразу злити весь матеріал із карток пам’яті. Також мали диктофон, петличку, штатив і два фотоапарати: один для фото, інший – для відео. Окрім техніки, радимо прихопити запасну пару взуття й аптечку.

 

Етап 5. Інтерв’ю героїв, зйомка відео

Наша мультимедійна історія – дослідження на основі інтерв’ю. Коли ви приїжджаєте до нового міста, одразу треба думати, де відбуватимуться зйомки. Вам пощастить, якщо хтось із ваших героїв працює в офісі. А якщо ні, то знімати, швидше за все, доведеться в кафе. На локацію ми приходили завчасно. Спочатку за день до зйомок, щоб поглянути на місце, а в день інтерв’ю – на півгодини раніше. Насамперед попросіть офіціантів вимкнути музику, бо звук у відео дуже важливий. Так само важливо подбати про світло. Коли ви приходите в заклад, потрібно обрати таке місце для зйомки, щоби позаду героя лишався простір.

Нашими героями були історики, активісти і бізнесмени, для кожної групи ми готували питання. Шукали про них інформацію і адаптували питання під кожного, складали кожне інтерв’ю, як конструктор.

Спершу думали знімати у кожному місті документальну історію. Але документальне кіно не може складатися лише з інтерв’ю. Тому вихід був такий: знімати все, щонайперше місто. Щоб його показати, потрібно знімати архітектуру. Але архітектура не рухається. Тому найважче – показати місто не нудним. Перебуваючи на локації, відзніміть щонайбільше матеріалу, щоби мати чим ілюструвати інтерв’ю.

Етап 6. Фото та інтерактив

За допомогою фото ми хотіли показати архітектуру, а під час верстки використати їх для фону. Фотографії надають історії візуальної привабливості. Важливо, однак, обробити їх усі в одному стилі.

Також ми використовували фото з архіву. Це допомогло не лише проілюструвати історію, але й отримати додаткову інформацію. Для свого дослідження ми обрали досить класичний формат, а тому жодної анімації не використовували – лише фото, відео і текст.

 

Етап 7. Текст

У мультимедійних історіях мета тексту, з одного боку,  – поінформувати, а з іншого – не знудити.

У нас було два текстових файли: один із усіма розшифрованими інтерв’ю, інший – із репортажними моментами. Щоб не заплутатися, ми підписували, з якого міста кожен матеріал.  

Завжди потрібно уявляти, як виглядатиме зверстаний текст. Важливо лишити простір для відео і фото. Щоби легше орієнтуватись, можна писати текст маленькими абзацами.

Не потрібно описувати візуальні моменти, – їх відображають фото і відео. У тексті можна передати враження про людину чи місто, наприклад, але не архітектуру.

 

Етап 8. Створення відео

Дуже важливо структурувати логіку вашого матеріалу. Коли ми повернулися із подорожі, то насамперед продивились усі інтерв’ю. В окремий зошит виписували, яка інформація може піти у текст, а яка – у відео. У мультимедійній історії текст і відео мають доповнювати одне одного. Звук і музика – це ті елементи, які привносять у відео художність.

 

Етап 9. Верстка

Перш ніж переносити історію у верстку, потрібно сформувати схему в документі. Наше дослідження ми оформлювали в процесі роботи, але перед цим варто переглянути всі приклади, щоб мати уявлення про стилі.

Потрібно зважати на обсяг та порції тексту. Необхідно давати глядачу перепочити, змінити активність. Не варто, однак, робити замаленькі абзаци. Якщо ви використовуєте один якийсь елемент у версті, то повторіть його ще раз.

Етап 10. Презентація

Фінансовим партнерам цікавий не лише продукт, але і його презентація. Ви маєте бути готовими презентувати свою мультимедійну історію. Презентації бувають кількох типів: іноді їх ініціюють фінансові партнери, іноді самі автори проекту, – тоді, якщо презентація відбувається в іншому місті, можна звернутися по допомогу до місцевих активістів, чиї послуги, втім, не завжди є безоплатними.

Подеколи ті, кому сподобався ваш проект, можуть запросити вас його презентувати. Це ефективний спосіб, оскільки можна налагоджувати нові контакти і отримувати відгуки про проект.

Ми робили «Локомотив Європу» не через гроші, а тому що нам було цікаво. Розуміли, що для нас одна презентація важливіша, аніж перегляди чи лайки у соцмережах. Насправді, щоби створити мультимедійну історію, не потрібна супердорога техніка, а лише ідея, яка надихне.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.