FavoriteLoading 

Редактор Focus.ua Михайло Крігель розповів про те, як народжуються, живуть і йдуть на дно довгі мультимедійні матеріали.

 У грудні 2012 року у світі онлайн-медіа відбулась революція. Журналісти й редактори The New York Times запропонували головному редактору видання зробити незвичайний матеріал — інтерактивну історію про кількох гірськолижників, похованих під сніговою лавиною в горах. Поєднання відео, 3D-моделей гір, звукових ефектів від заметілі з текстом було новаторською ідеєю, що мала забезпечити читачеві ефект присутності. Так постав SnowFall — перший зразок інтерактивного мультимедійного лонґріду. Певний час такі матеріали так і називали — snowfalls.

За п’ять років лонґрід не раз оголошували головним трендом онлайн-журналістики і не раз відправляли на пенсію, але те, що довгі мультимедійні матеріали існують, розвиваються й користуються попитом у читачів — факт.

В Україні одним із видань, що вміє робити якісні ексклюзивні лонґріди, є Focus.ua. У рубриці «Довгий фокус» періодично виходять масштабні мультимедійні історії. Серед них — матеріал про одинадцятирічну українську піаністку Христину Михайличенко, про донецького письменника Володимира Рафеєнка, спогади фотографа Олександра Чекменьова про шахтарські селища Донбасу тощо.

Головний редактор видання Михайло Кригель у Школі журналістики Українського католицького університету розповів про те, як створити ефективну довгу мультимедійну історію, яку читачі хотітимуть додивитись до кінця.


 

«З погляду автора лонґрід — це часто покарання, головний біль, що вимагає більших зусиль, аніж будь-—який інший жанр і формат, — говорить  Михайло Кригель. — А для редактора лонґрід — іще більший головний біль. Робота над лонґрідом забирає значно більше часу, ніж над будь-яким іншим текстом. Лонґрід вимагає повного занурення в тему, а цю розкіш ми не завжди можемо собі дозволити. Відредагувати невеликий текст набагато простіше, ніж лонґрід, у якому, якщо щось одне піде не так, розсиплеться весь матеріал. І тільки в маркетологів при слові лонґрід спалахує нездоровий зелений вогник в очах — для них це майданчик, який потенційно можна продати рекламодавцю, великий красивий проект, який можна забрендувати».

Є п’ять головних міфів про лонґрід:

  1. Його читають гірше, ніж короткий текст, адже в інтернеті що коротше, то краще, а читати розлогий матеріал немає часу. Цей міф випливає з уявлення, що короткі тексти є найзручнішими в інтернеті, а довгі всім набридли. Насправді свій читач є як у довгих, так і в коротких матеріалів. У коротких лавина переглядів формується перші півгодини, а потім помирає. До лонґрідів інтерес аудиторії хвилеподібний: може бути кілька періодичних піків зацікавленості. Лонґрід довготривалий, і ви ніколи не знаєте, коли він вистрелить наступного разу.
  1. Його читають краще, ніж короткий текст. Це також неправда. З урахуванням часу і праці журналістів, витрачених на створення великого тексту, лонґрід не завжди рентабельний. Використавши ті самі ресурси, можна створити об’єм сірого інформаційного шуму — матеріалів, які стрімко йдуть на дно — який за кількістю переглядів перевершить лонґрід. На одних лонґрідах популярний ресурс не збудуєш — як і на самому лише сірому інформаційному шумі.
  1. Лонґрід дозволяє інтернет-ресурсу виділитись на тлі собі подібних. Лонґрід — це модно, стильно і звучить гордо. Що ж, певний час це справді було так. Зараз, коли це вже стало трендом, і загальнодоступна платформа Tilda набула популярності, це перестало бути чимось особливим. І це, можливо, навіть добре: тепер лонґрідами займатимуться ті, хто хоче і, головне, може. Бо дотепер більшість лонґрідів мала вигляд балконів, оббитих вагонкою — ніякий текст і купа фото.
  1. Для створення лонґріда достатньо однієї-двох людей: автора тексту і людини, яка це все буде збирати в Tilda. Таким чином справді можна досягнути того результату, який у нас заведено вважати лонґрідом: тексту, зверстаного на коліні, розбавленого тим, що було під руками — фотографіями, відео. Але це не справжній лонґрід, а такий собі лонґрідоподібний жанр.
  1. Лонґрід може робити команда з не менш ніж двадцятьох професіоналів, які мають три місяці часу і сто тисяч доларів бюджету. Звичайно, якість візуального наповнення залежить від технологічної складової, яка коштує грошей. Але це не є запорукою того, що матеріал буде таким, до якого захочеться повертатися знову і знову — адже повертаємось ми часто до текстів, а не картинок. Тому редактори завжди мають змогу витягнути форму за рахунок змісту.

Є теми, виграшні для лонґрідів:

  1. Історія людини — нарис-портрет.
  2. Актуальна подія в синтезі з нарисом-портретом.
  3. Історична тема — але тут важливо знайти паралелі з сьогоденням, аби не вийшов «матеріал-у-собі», що ляже на дно.
  4. Есеїстика — тема, пропущена через авторське «я».

Іще один міф — «інформація лежить у вас під ногами». Можливо, на початку 90-х так і було, але зараз імовірність натрапити на цікаву тему випадково зводиться до нуля. Теми для лонґрідів не повинні бути дрібними.

«Головна вимога до теми — вона повинна мати стрижень, на який ви накидатимете кільця, — радить редактор. — Цей стрижень тримає текст, не дає йому розсипатись на абзаци». Найбільша помилка й надійний спосіб провалити текст — іти до людини навмання, розраховуючи, що під час спілкування з нею вам на думку спаде геніальний напрямок теми. Звісно, може бути й так: ненароком кинута фраза може спричинити резонанс. Але це радше виняток, каже Михайло Кригель; ідею, від якої ви відштовхуватиметесь під час розмови, слід мати відразу. А ідеальний варіант — іти до героя, вже уявляючи кінцевий матеріал.

Ще один надійний спосіб відправити історію на дно — цитувати те, що цитувати не обов’язково. Михайло Кригель знає два випадки, коли цитата є виправданою:

  1. Коли мова вашого героя така незвичайна, що без неї текст утратить яскравість;
  2. Ви хочете вберегти себе і своє видання від судового позову й тому наводите дослівні цитати.

«Памятайте: ви — інтерпретатор і оповідач,  рекомендує Михайло Кригель. —Кожен епізод, кожна деталь — усе повинне працювати на успіх тексту. Якщо щось не працює, текст піде на дно».

Фото: Анна Чуданова