Як убивство журналіста спровокувало лавину у словацькому суспільстві.


Лавини зіходять, коли великі маси снігу більше не можуть триматись на схилі. Найчастіше це стається навесні, коли зростає температура повітря, і сніг починає танути. Тоді для сходження лавини з руйнівною силою може бути достатньо навіть гучного звуку.

Наприклад, пострілу. В кінці лютого у Словаччині застрелили журналіста-розслідувача Яна Куцяка. За останні роки у словаків накопичилось невдоволення, а градус напруги в суспільстві достатньо підвищився. Після вбивства Куцяка в країні почалися наймастшабніші з часів Оксамитової революції протести, які вже призвели до відставки прем’єр-міністра Роберта Фіцо та його уряду. Демонстрації тривають, набираючи все більше сили, і словацькі медіа відіграють у них не останню роль.

 

Вибіркова свобода слова

Усі великі засоби масової інформації у Словаччині — приватні. Частина належить закордонним медіакорпораціям, частина – місцевим бізнесменам. Є також RTVS, суспільний телерадіомовник, який, попри свій статус, перебуває під відчутним впливом влади. Та, незважаючи на фінансову залежність частини ЗМІ, здебільшого їм, на відміну від українських, удається зберігати політичну незаангажованість.  

«Контент у медіа напряму залежить від журналістів, редакторів і менеджерів, — розповідає заступник шеф-редактора видання SME Якуб Філо. — Якщо власник хоче втрутитись у контент, він має пройти крізь людей, які працюють у редакції. Якщо журналісти стійкі та мають свою позицію, власник нічого не зможе вдіяти». Видавцем SME є компанія Petit Press – спільне підприємство зі словацькими та німецькими інвестиціями.

У різних медіа, які належать одному й тому самому власнику, ситуація може різнитись: на одні власник чинить тиск, цензуруючи контент, у роботу ж інших практично не втручається. На думку журналістки Олексі Басараб, яка відстежує ситуацію в медіа Словаччини для проекту Mapping Media Freedom, це залежить від того, наскільки колектив може чинити опір тискові власника та захищати свою редакційну політику.

«Погляньмо на медіагрупу News and Media, наводить приклад експертка. — Головний його акціонер потужний холдинг Penta Group, до якого входить багато великих підприємств Словаччини. До цієї медіагрупи належить досить якісне видання Trend. Коли під час викривальних розслідувань Panama Papers виявилось, що один із акціонерів холдингу фігурував у корупційних скандалах, видання пішло проти свого власника, зробивши про нього чесне розслідування. Водночас до цієї ж медіагрупи належить видання Plus 7 dni, де ситуація зовсім інша. Тут дуже помітний тиск власників: критичні матеріали можуть не пропускати в онлайн-версію газети або значно скорочувати й редагувати. З сайту можуть забирати гострі публікації, в яких фігурують представники влади. Також були випадки, коли авторів розслідувань раптово звільняли».

Так трапилось із журналістом Іваном Мего. Він готував розслідування про корупційну взаємодію представників партії влади SMER із італійською мафією, але редакція Plus 7 dni не дала згоди на публікацію. Тож Мего передав матеріали своєму колезі з іншого, незаангажованого ЗМІ, щоб робота не була втраченою. Цим журналістом був Ян Куцяк, якого в кінці лютого застрелили у власному домі.

 

Убивство та об’єднання

Двадцятисемирічного Куцяка вбили разом із його нареченою Мартіною Кушніровою: чоловіка поцілили у груди, жінку — в голову. В останніх опублікованих матеріалах журналіста йшлося  про махінації словацького бізнесмена Маріана Кочнера.

Вбивство Куцяка збурило не лише медіаспільноту, а й усе словацьке суспільство. «Реакція медіа мала декілька рівнів, — розповідає Якуб Філо. — Перший це посилення особистої безпеки журналістів. У нашій редакції ми доклали ще більших зусиль, щоб убезпечити працівників, які займаються розслідуваннями. Наприклад, я сказав одному зі своїх репортерів негайно звернутись до поліції, й тепер він перебуває під її захистом. Також ми підвищили рівень кібербезпеки в редакції».

Другий рівень — професійна консолідація журналістів. «Оскільки йшлося про колегу, з яким працювали журналісти з безлічі видань, для багатьох це стало справою дуже особистою, каже Олекся Басараб. — Те, що відбулось після вбивства Яна Куцяка, є безпрецедентним для Словаччини: журналісти багатьох видань, у тому числі тих, які конкурують між собою, об’єднались у групу, аби довести до кінця розслідування, яке вів Ян».

За останні три тижні ця група опублікувала з десяток матеріалів, які описують зв’язок між командою колишнього прем’єр-міністра Роберта Фіцо та італійською мафією. Група розслідувачів також узялася за інші теми, пов’язані з корупцією в Словаччині.

Колишній прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

Результати їхньої роботи підігрівають і без того високий градус невдоволення в суспільстві. Це вилилось у масштабні протести, які стали третім і найвищим рівнем реакції на вбивство Яна Куцяка. По всій країні на вулиці вийшли сотні тисяч людей. У 400-тисячній Братиславі мітинг 9 березня зібрав шістдесят тисяч протестувальників. Словацькі медіа підтримали протест.

 

Рупори вулиць

Головне гасло протестувальників — Za slušné Slovensko, що в перекладі означає «За гідну Словаччину». Однією з вимог була відставка Роберта Фіцо та його уряду. Й хоча прем’єр довго не поступався, зрештою під тиском вулиці та ЗМІ все ж подав у відставку. Втім на своїх умовах: новий прем’єр мав бути з його партії, коаліція – залишитись незмінною, й головне – жодних дострокових виборів до 2020 року.

Такий результат не вдовольнив активістів, адже їхньою головною вимогою є саме дострокові вибори. Тож суспільство тисне на владу далі, а приватні словацькі медіа залишаються рупором вулиць. «ЗМІ це не лише вуха і очі, а й голос людей. Коли на вулиці виходять тисячі протестувальників, ми пишемо, що люди вимагають відставки прем’єр-міністра та перевиборів. Ідеться не про тиск медіа на владу, а про тиск вулиці, який посилюють ЗМІ. Якби медіа не писали про демонстрації, протест не мав би такого ефекту», — каже Якуб Філо.

Хоча про вбивство Куцяка та протести повідомляли абсолютно всі словацькі медіа, у висвітленні цих подій, за словами Філо, є певні відмінності. Словацьке суспільне телебачення і радіо (RTVS) зосередилось на політичному конфлікті, приділяючи значно менше уваги демонстраціям. «13 березня відбулися протести у сорока словацьких містах, але суспільне радіо проігнорувало їх», — наводить приклад журналіст.

Водночас протести стали родючим ґрунтом для інформаційних маніпуляцій та розмаїтих спекуляцій у таблоїдах. Олекся Басараб розповідає: «Після вбивства Куцяка одним із джерел дезінформації став колишній прем’єр Роберт Фіцо. Він наполегливо стверджував, що має інформацію про підготовку насильницьких протестів, що у Словаччині планують розіграти сценарій українського Майдану, а протестувальники штурмуватимуть уряд, аби скинути владу. І запитував: які ж тоді накази давати поліції, чи розганяти протести силою? Крім того, в таблоїдах почали виникати різні теорії змов та натяки на те, що за протестами стоять іноземні агенти, євреї та Джордж Сорос».

Тема вбивства Яна Куцяка та його наслідків залишається в фокусі словацьких ЗМІ, а вогонь протесту, який вони допомогли розпалити, горить далі. Скоріш за все, новий уряд Словаччини сформують представники тієї ж команди, а новим прем’єром стане той, кого не підтримають протестувальники. Масовим протестам, до яких поки що не долучається опозиція, бракує лідера, тож невідомо, чи надовго вистачить словакам ентузіазму, аби втримувати тиск на достатньому рівні. Втім є образ, навколо якого вони об’єднались, — Ян Куцяк. І спільна мета: аби те, що сталося, ніколи не повторилось.

 

Також із цього циклу: В усьому винні мігранти // Як італійські медіа допомагають прийти до влади популістам

Матеріал створено в рамках проекту Львівського медіафоруму «Підтримка сталого демократичного розвитку через виховання нової генерації журналістів». За підтримки Вишеградського фонду (Visegrad Fund)

The publication is created in terms of Lviv Media Forum project “Support a Sustainable Democratic Development Through Cultivating New Generation of Journalists”. Supported by Visegrad Fund