FavoriteLoading 

Днями у твіттері точилась палка суперечка між офіційними акаунтами України та Росії щодо національної приналежності Анни Ярославни.

Як онлайн-дискусію висвітлювали західні, українські та російські медіа, і у чому тут одночасно і зрада, і перемога, читайте у порівняльному аналізі на MediaLab.

 

 


 

Що сталося?

 

30 травня на прес-конференції у Парижі Володимир Путін назвав княжну Анну Ярославну «російською», що викликало невдоволення українців. Після цього офіційний акаунт України у твіттері відреагував тролінгом у бік Росії — вказавши, що в час правління Ярославни на місці Москви ріс березовий гай. Росія натомість згадала про єдність «трьох братських народів»: білорусів, українців та росіян. Після чого отримала у відповідь гіфку із сюжетом «Сімпсонів», де персонаж перевертає табличку «Росія», а на зворотньому боці з’являється напис «Радянський союз». 

Останній твіт став вірусним і зібрав майже 38 тисяч поширень й понад 60 тисяч вподобань. Тема привернула увагу світових ЗМІ. Про твіттер-суперечку України і Росії написали 25 західних медіа (з Америки, Британії, Німеччини, Італії, Франції, Австралії та інших країн), 16 українських та 8 російських ресурсів.

 

Захід: дипломатія та гіфки

 

Західна преса відреагувала дуже активно. Серед великих ЗМІ, які опублікували матеріали — CNN, BBC, Mashable, The Independent, VOX, BuzzFeed, SkyNews тощо. Заголовки говорять самі про себе: «Твіт України про Росію із гіфкою Сімпсонів — вершина політики 2017», «Росія та Україна борються, використовуючи меми. Тому що 2017». «Україна мочить Росію з гіфкою з Сімпсонів», «Україна щойно кинула епічну тінь на Росію, використовуючи “Сімпсонів”».

Характерно, що більшість з них звертає увагу саме на нові методи так званої «твіттер-дипломатії». Майже нікому з них не цікавий дискурс навколо того, чия насправді була Анна Ярославна, і чи має така дискусія зміст. Зате усі без винятку акцентували увагу на тому, що в дискусії задіяли «Сімпсонів». Іноземні видання підійшли до висвітлення питання передусім із медіакритичної точки зору.

«Не усвідомлюючи цього, французький президент Макрон та російський президент Путін запустили одну із найбільш пам’ятних твіттер-суперечок за останній час», – пише BuzzFeed.  Далі у своїй публікації автори насміхаються над стилем комунікації Росії, маючи на увазі коментар щодо триєдності народів. «На цей раз Росія була таким персонажем: “Чувак, ти можеш бути спокійнішим, ми ж сім’я, ти справді хочеш розвалити сім’ю? Глянь скільки фігні ми робили разом”».

Авторка публікації на Mashable відзначила: «Офіційний твіттер-акаунт України вирішив, що твіт із використанням гіфки Сімпсонів в бік акаунту МЗС Росії, буде чудовим шляхом провадити конфлікт між націями у цифровому віці». При цьому, видання зауважує, що Росія у суперечці перекрутила історичні факти.

CNN також звернув увагу на феноменальність та унікальність суперечки: «Світ став свідком ще одного новаторського використання GIF-дипломатії, коли офіційний твіттер-акаунт України висміяв офіційний акаунт Росії гіфкою з Сімпсонів». 

Західні медіа одностайно віддали перемогу у цьому «баттлі» Україні. Проте основним акцентом публікацій все-таки був медіакритичний аспект і форма суперечки. Зміст та історія з Анною Ярославною відійшли на другий план.

 

Україна: іноЗМІ й політика

 

Цікаво, що тема в українських медіа не набула такого розголосу, як у закордонних. Серед великих ЗМІ про твіттер-суперечку згадали: ТСН (двічі), Українська правда, Громадське, Новое Время, Zaxid.net, УНІАН, ФАКТИ (ICTV), Дзеркало тижня та інші.

Як правило, це відбулось у форматі інформаційних повідомлень. Для багатьох українських видань інфоприводом слугувала не сама твіттер-суперечка, а публікації про неї у закордонних ЗМІ.

Так, матеріал на Українській правді вийшов із заголовком: «CNN розказав, як Україна затролила Росію в твіттері». Видання пише: «Американський телеканал CNN звернув увагу на діалог офіційних твіттер-акаунтів Росії і України про нещодавню заяву президента РФ Володимира Путіна щодо королеви Франції Анни Ярославни», із подальшим цитуванням CNN.

«Дзеркало тижня» також в центр історії ставить згадку в іноземних медіа, а не саму суперечку: «Американські та британські ЗМІ написали з приводу обміну іронічними коментарями офіційних сторінок України і Росії в Twitter після заяв Путіна про російське походження Анни Ярославни. Низка ЗМІ, серед яких CNN, Vox, Independent і Mashable, оцінили українську іронію в бік Росії», – пише ДТ. 

Із нестандартного боку до теми підійшло видання AIN. Вони єдиними з усіх ЗМІ опублікували ексклюзивне інтерв’ю з авторами твіттер-акаунту України, таким чином висвітливши суперечку із нового для медіапростору боку: 

«Державний PR та SMM не завжди говорить нудною мовою канцеляриту. Іноді офіційні акаунти українських державних установ потрапляють у новини по всьому світі завдяки почуттю гумору та вдалому обігруванню вірусних тем. Днями український інтернет збурився тим, що президент Росії Володимир Путін на зустрічі із новообраним президентом Франції Еммануелем Макроном назвав росіянкою княжну Анну. Twitter-акаунт України обіграв цю тему. Йому відповів офіційний акаунт Росії, згадавши про «єдині народи». Між ними зав’язалася суперечка, яка завершилася на гіфці із «Сімпсонів», – пише AIN. Основний фокус публікації зосереджений на тому, як ведеться державний SMM.

Загалом тема в українських медіа могла набути більшого розголосу — і з по-іншому розставленими акцентами. Замість концентрування на іноземних ЗМІ, можна було проаналізувати, яке значення така суперечка мала для іміджу України.

 

Росія: беззмістовність й істерична Україна

 

Російські ЗМІ відреагували на конфлікт у твіттері не так активно, як українські чи західні. На тему «поділу» Анни Ярославни вони здебільшого реагували в контексті зустрічі в Парижі, звертаючи першочергову увагу на слова Путіна та відповідь Порошенка. Деякі медіа згадали також висловлювання голови МЗС України Клімкіна — про те, що він тепер називатиме Пушкіна українським поетом.

Втім, дехто таки згадав суперечку в твіттері у своїх публікаціях. Серед таких медіа — Медуза, TJ, Lenta.ru, РИА Новости, Газета.ру, Спутнік, Московский комсомолец та російська служба Радіо Свобода.

В якому руслі про це згадували російські ЗМІ? Медуза та Радіо Свобода висвітлили суперечку щодо Анни Ярославни у дещо зневажливому тоні. «Беззмістовну суперечку про національну приналежність дочки Ярослава Мудрого сьогодні можна було спостерігати не лише у висловлюваннях офіційних представників, а й в офіційних англомовних твіттерах України і Росії. Як і заведено в твіттері, вона відбулась із використанням гіфок та дотепності», – пише Медуза під поширенням публікації на своїй сторінці у Facebook. 

На Радіо Свобода прозвучали такі слова: «Анну Ярославну, королеву Франції, вчора весь день відбирали один в одного англомовні твіттер-акаунти Росії та України. А все тому, що Путін сказав у Парижі, що на французькому троні коли-небудь була “росіянка”»

Окремої уваги заслуговує матеріал Московского Комсомольца із заголовком «Украина, не завидуй»: МИД России напомнило Киеву об истории Руси». Автори публікації, на противагу західним ЗМІ, подають твіттер-суперечку як інтернет-перемогу Росії, звертаючи увагу на начебто «істеричність» українців.

«В Києві від цієї фрази (Путіна, – авт.) “бомбануло” так сильно, що доводити Путіну, що він неправий, почали ледь не всією країною», – пише МК. І далі згадує: «Відповідь від акаунту Росії, який ведуть співробітники МЗС РФ, не змусила на себе чекати. Вони нагадали українським колегам про собор Святої Софії, зведений у Великому Новгороді у 1045-1050 роках, а також про той факт, що Ярослав Мудрий до свого сходження на трон в Києві спочатку був ростовським і новгородським князем». До слова, про Ярослава Мудрого під час твіттер-суперечки насправді не згадував ніхто.

Якщо старатись знайти загальні риси, то можна сказати, що російські ЗМІ поставились до конфлікту або зневажливо, або навпаки — висвітлили його як виграш російських дипломатів.

 

Експерти: #зрада і #перемога

 

Ярема Дух — співавтор офіційного акаунту України в твіттері. Саме він із колегами — Олегом Науменком та Артемом Жуковим — стоять за нещодавнім тролінгом у бік Росії.

«Ми позиціонуємо себе як аполітичний акаунт, але російська агресія вносить свої корективи навіть у віртуальний світ, – пояснює Ярема Дух, – Ми не можемо лишати без відповіді такі речі як, наприклад, привласнення Росією собі Володимира Великого чи Сергія Корольова. Тому зараз, коли трапилась історія із Анною Ярославною, ми також вирішили відповісти.

Щоправда, на попередні троллінги Росія не реагувала — і я думав, що й цього разу вони не звертатимуть уваги. Однак уже через 5 годин ми отримали аж дві відповіді. Після того, як ми запостили гіфку Сімпсонів, Росія замовкла. Ми сиділи і приголомшено спостерігали, як росте кількість ретвітів».

Щодо висвітлення теми у ЗМІ, Ярема має змішані відчуття: «Ми зраділи й зрозуміли, що зробили щось справді важливе, коли серед інших публікацій побачили матеріал у вашингтонській The Hill, яка, як правило, пише тільки про речі, що стосуються капітолійського пагорба та Білого Дому. Відверто — я не очікував такої млявої та відносно пізньої реакції українських ЗМІ, якщо порівнювати із західними медіа. Як правило, це були інформаційні повідомлення, часто перекладені з інших мов, в той час як на СNN, Vox, Mashable, The Independent темі приділили значно більше уваги».

Марія Крючок, консультантка із цифрових комунікацій, має власне пояснення: «Чому західні ЗМІ тему висвітлили набагато активніше, ніж українські? На мій погляд, у цього є доволі проста причина. Твіттер в Україні досі є нішевою і доволі специфічною мережею — і на загал не сприймається як потужний засіб комунікації. У нас активніше використовується Facebook, тому і сприймається серйозніше. На відміну від західної спільноти: там твіттер — це можливість отримувати новини тут і зараз, у реальному часі. Й уваги до всього, що відбувається, значно більше».

Марія вважає усю цю історію із суперечкою у твіттері надзвичайно важливою для іміджу України загалом: «У нас нема такої традиції дипломатії, яка існує в США чи в ЄС — ми тільки починаємо її створювати. І велика її частина полягає якраз у тому, щоб комунікувати — виробити власний спосіб комунікації себе (як України) зі світом.  Кейс з Анною Ярославною тут є дуже показовим.

Він матиме вагомий наслідок для іміджу країни у міжнародній спільноті. По-перше, ми нарешті заговорили про себе відкрито. По-друге — ми зуміли відстояти свою позицію. По-третє, у цій комунікації нас визнали. Росія не змогла довести свою правоту, перекрутивши історичні факти».

Хоча кожне медіа підійшло до висвітлення проблеми по-своєму, зробивши акценти на різних аспектах, факт залишається фактом: такий безсумнівно важливий момент становлення українського іміджу отримав неналежну увагу в національних ЗМІ. Замість коротких новин чи інформаційних повідомлень можна було підійти до теми ширше через аналітичні матеріали чи, скажімо, інтерв’ю. Суперечка між Україною та Росією у твіттері непересічний прецедент, який, без сумніву, може слугувати хорошим прикладом стратегії державного SMM. Втім, виникає запитання: хто частіше згадуватиме про цей кейс.   


Зображення: Pixabay