… українською мовою і без грошей політиків.
«Громадське. Запоріжжя» — одне з декількох регіональних «громадських» в Україні, яким удалося не тільки вижити та вкорінитися, а й стати впливовими. Його засновник Тарас Білка був одним із перших стримерів запорізького Євромайдану, а торік дебютував як ведучий авторської програми інтерв’ю. У травні 2018 року він буде спікером Lviv Media Forum 2018.
До 2014 року Тарас ходив до редакції, як на завод, а до роботи ставився, як до конвеєра. Його улюбленою справою з дитинства була музика, батьки хотіли, щоб він став юристом, але він випадково пішов навчатися на журналіста до Класичного приватного університету. Вже на першому курсі почав працювати в газеті «МиГ», згодом на каналах «Запоріжжя» та «Алекс». «Всі журналісти були пригодовані, всім давали гроші готівкою, щоб показували тих чи інших людей із різних засідань», — згадує Тарас свою тогочасну роботу.
Музика надихала його більше за журналістику: його етногурт «Крапка» записав вдалий альбом, який 2012 року потрапив до українського топ-20 і гастролював Польщею та Чехією. Тарас грав на народних музичних інструментах — мав їх у колекції понад півсотні. Крім того, малював у стилі стрит-арт.
Ще спікери LMF 2018: Сергій Захаров
Коли почався Майдан, Тарас Білка працював на телеканалі «Алекс», який належить президентові корпорації «Мотор-Січ», тогочасному регіоналові В’ячеславу Богуслаєву. За публічну підтримку протестів Тараса намагалися звільнити. «Я знав, що вони шукають причини, й постійно їх тролив, — згадує журналіст. — Це була своєрідна гра: за що мене звільнятимуть цього разу?».
Стримити з запорізького Майдану Тарас почав на прохання колеги-журналіста після розгону 26 січня. Волонтери скинулись йому на планшет. «Коли я стримив із сутичок біля пам’ятника Леніну, за вечір мені прийшло сорок вісім смс-повідомлень із погрозами. Був період, коли мене пару тижнів охороняв Правий сектор. Хлопці в масках забирали мене дому, відвозили на роботу, тусувались неподалік, поки я працював, і забирали з роботи додому чи на репетицію», — розповідає Тарас.
Тим часом він почав співпрацювати з «Громадським телебаченням», а коли був у Києві, зайшов у гості до редакції. Тоді тогочасний керівник «Громадського» Роман Скрипін запропонував створити осередок у Запоріжжі.
Ще спікери LMF 2018: Яцек Утко
«На той момент “громадські” створювались у багатьох містах: Одесі, Дніпрі, Харкові, Черкасах. Я спитав, як у них із фінансуванням, і почув відповідь: робіть, а фінансування ми якось знайдемо, — згадує Тарас Білка. Проте він не пристав на цю пропозицію та відклав реєстрацію до моменту, коли вдасться знайти життєздатну фінансову модель. — Усі, хто починали працювати, не спланувавши фінансової складової, зробили помилку. На хвилі того, що відбувалося в країні, прямі ефіри “Громадського” були дуже популярними, але не можна було забувати, що ця популярність оманлива. В нас були стрими, які в онлайні дивилось по півсотні тисяч людей. Але довго тривати це не могло».
Тому до осені 2014 року Тарас і його колеги шукали донорів. Були також сподівання колись запровадити абонентську плату для глядачів, проте поки що — принаймні, на регіональному рівні — ця ідея здається Тарасові утопічною. На Lviv Media Forum 2018 він обіцяє розповісти про нову модель, за якою «Громадське Запоріжжя» планує отримувати пожертви від своїх глядачів.
Ще спікери LMF 2018: Вільям Уріккйо
Восени 2015 року «Громадське Запоріжжя» отримало два півгодинні блоки на тиждень в ефірі обласної філії Суспільного телебачення. Проте співпраця тривала недовго. «Вони жлоби, от вони хто, — нарікає Тарас. — Ми даємо безкоштовний контент, який вони неспроможні виробляти. Це обласне телебачення з покриттям на всю область, а вони виготовляють нуль програм з області — крім Запоріжжя, взагалі нікуди не їздять. А в нас є проект “СелоVie” про віддалені села! І вони ще й крутять носом».
«Громадське» відрізняється від більшості запорізьких медіа, по-перше, українською мовою контенту, по-друге, тим, що не належить до жодного з політичних таборів. Через незалежну позицію та журналістські розслідування, у команди «Громадського Запоріжжя» не раз виникали проблеми. У травні 2016 року побили журналіста Анатолія Остапенка, іншим разом украли фотоапарат і ноутбук, що належав організації.
Поза тим, вплив «Громадського» в Запоріжжі зростає. «Ми розвиваємось, займаємо перше місце серед регіональних ЗМІ за кількістю підписників у фейсбуку та активністю аудиторії, — перелічує досягнення Тарас. — Три роки тому на нас дивились як на дурників, ніхто нас не знав, і навіть депутати міської ради на ефіри не ходили. А зараз у місті є буквально кілька чиновників, які не прийдуть на ефір, якщо ми їх покличемо». Головною цінністю він називає довіру аудиторії.
Ще спікери LMF 2018: Ярина Серкез
Від регулярних прямих ефірів «Громадське Запоріжжя» відмовилось на користь тематичних програм. Тарас Білка пояснює: їх можна робити якісніше, витрачаючи на це більше часу. Якщо 2015 року починали з чотирьох проектів, то зараз їх понад два десятки. Колектив за цей час відчутно зменшився, проте, за словами Тараса, люди стали самостійними: тепер він не має потреби дивитись відео перед публікацією та не завжди знає, хто над чим працює.
«Структура нашої редакції абсолютно горизонтальна, — каже він. — Кожен має обов’язковий набір компетенцій, частину обов’язків ми ділимо між собою, але ніхто не має вирішального слова. Якщо зробив матеріал, але не до кінця впевнений, що з ним усе гаразд, кличеш когось із колег або просиш усіх разом покритикувати».
Попри горизонтальну структуру та невтручання у справи колег із «Громадського», Тарас упевнений, що в цій команді можуть працювати тільки однодумці: «Я абсолютно упоротий. Вірю в нашу візію, місію, цінності, маю свої принципові погляди, яким не можна перечити».
Два роки Тарас думав над власним проектом — циклом інтерв’ю про розвиток бізнесу в Запоріжжі. Ідея полягала в тому, щоб показати, чим бізнес «по-запорізьки» відрізняється від «донецького», «дніпровського» абощо.
Ще спікери LMF-2018: Ілля Красильщик
«Корпорація Ford заходила в Україну з Запоріжжя. Перша мережа супермаркетів в Україні, найбільша взуттєва фабрика розташована у Запоріжжі. Таких історій дуже багато, але знають їх мало. Тож я вирішив створити антологію розвитку запорізького бізнесу», — розповідає Тарас.
Він принципово не став робити проект під логотипом «Громадського Запоріжжя», аби уникнути звинувачення в замовності та мати змогу давати в програмі рекламу. Успіхові проекту посприяла популярність російського інтерв’юера Юрія Дудя, завдяки якому, на думку Тараса, респонденти зрозуміли важливість YouTube-програм і погодились прийти на розмову.
У першому сезоні програми має бути дванадцять випусків. Її герої — люди, які працюють у бізнесі півтора-два десятиліття. «Вони розповідають кримінальну історію Запоріжжя, яка в 2010-х була значно гарячішою, ніж у дев’яностих. Я не знаю, чи в якихось інших містах були такі імена і скандали. Зараз вони готові про це говорити, але, якщо їм не поставити запитання, такої нагоди вже не буде», — каже Тарас. Він робить програму самотужки, орієнтуючись на порівняно вузьку аудиторію, що цікавиться історією запорізького бізнесу. Випуски програми, вже опубліковані на YouTube, мають від двох з половиною до п’яти тисяч переглядів. «Для Запоріжжя це вже багато, а далі показники будуть рости, я впевнений», — говорить автор.
Якщо ви надумаєте дивитись програму Interview, краще приберіть від екранів малих дітей. Тарас Білка лається в кадрі та за кадром, у редакції та вдома, і вважає, що міцні слова додають мові життя. «Я дуже люблю Агатангела Кримського. Якби йому ще трошки матюків, був би це сьогодні класик захмарного рівня», — жартує він.