… українською мовою і без грошей політиків.

«Громадське. Запоріжжя» одне з декількох регіональних «громадських» в Україні, яким удалося не тільки вижити та вкорінитися, а й стати впливовими. Його засновник Тарас Білка був одним із перших стримерів запорізького Євромайдану, а торік дебютував як ведучий авторської програми інтерв’ю. У травні 2018 року він буде спікером Lviv Media Forum 2018.

До 2014 року Тарас ходив до редакції, як на завод, а до роботи ставився, як до конвеєра. Його улюбленою справою з дитинства була музика, батьки хотіли, щоб він став юристом, але він випадково пішов навчатися на журналіста до Класичного приватного університету. Вже на першому курсі почав працювати в газеті «МиГ», згодом на каналах «Запоріжжя» та «Алекс». «Всі журналісти були пригодовані, всім давали гроші готівкою, щоб показували тих чи інших людей із різних засідань», згадує Тарас свою тогочасну роботу.

Музика надихала його більше за журналістику: його етногурт «Крапка» записав вдалий альбом, який 2012 року потрапив до українського топ-20 і гастролював Польщею та Чехією. Тарас грав на народних музичних інструментах — мав їх у колекції понад півсотні. Крім того, малював у стилі стрит-арт.


Ще спікери LMF 2018: Сергій Захаров


Коли почався Майдан, Тарас Білка працював на телеканалі «Алекс», який належить президентові корпорації «Мотор-Січ», тогочасному регіоналові В’ячеславу Богуслаєву. За публічну підтримку протестів Тараса намагалися звільнити. «Я знав, що вони шукають причини, й постійно їх тролив, згадує журналіст. Це була своєрідна гра: за що мене звільнятимуть цього разу?».

Стримити з запорізького Майдану Тарас почав на прохання колеги-журналіста після розгону 26 січня. Волонтери скинулись йому на планшет. «Коли я стримив із сутичок біля пам’ятника Леніну, за вечір мені прийшло сорок вісім смс-повідомлень із погрозами. Був період, коли мене пару тижнів охороняв Правий сектор. Хлопці в масках забирали мене дому, відвозили на роботу, тусувались неподалік, поки я працював, і забирали з роботи додому чи на репетицію», розповідає Тарас.

Тим часом він почав співпрацювати з «Громадським телебаченням», а коли був у Києві, зайшов у гості до редакції. Тоді тогочасний керівник «Громадського» Роман Скрипін запропонував створити осередок у Запоріжжі.


Ще спікери LMF 2018: Яцек Утко


«На той момент “громадські” створювались у багатьох містах: Одесі, Дніпрі, Харкові, Черкасах. Я спитав, як у них із фінансуванням, і почув відповідь: робіть, а фінансування ми якось знайдемо, згадує Тарас Білка. Проте він не пристав на цю пропозицію та відклав реєстрацію до моменту, коли вдасться знайти життєздатну фінансову модель. Усі, хто починали працювати, не спланувавши фінансової складової, зробили помилку. На хвилі того, що відбувалося в країні, прямі ефіри “Громадського” були дуже популярними, але не можна було забувати, що ця популярність оманлива. В нас були стрими, які в онлайні дивилось по півсотні тисяч людей. Але довго тривати це не могло».

Тому до осені 2014 року Тарас і його колеги шукали донорів. Були також сподівання колись запровадити абонентську плату для глядачів, проте поки що принаймні, на регіональному рівні ця ідея здається Тарасові утопічною. На Lviv Media Forum 2018 він обіцяє розповісти про нову модель, за якою «Громадське Запоріжжя» планує отримувати пожертви від своїх глядачів.


Ще спікери LMF 2018: Вільям Уріккйо


Восени 2015 року «Громадське Запоріжжя» отримало два півгодинні блоки на тиждень в ефірі обласної філії Суспільного телебачення. Проте співпраця тривала недовго. «Вони жлоби, от вони хто, нарікає Тарас. Ми даємо безкоштовний контент, який вони неспроможні виробляти. Це обласне телебачення з покриттям на всю область, а вони виготовляють нуль програм з області крім Запоріжжя, взагалі нікуди не їздять. А в нас є проект “СелоVie” про віддалені села! І вони ще й крутять носом».

«Громадське» відрізняється від більшості запорізьких медіа, по-перше, українською мовою контенту, по-друге, тим, що не належить до жодного з політичних таборів. Через незалежну позицію та журналістські розслідування, у команди «Громадського Запоріжжя» не раз виникали проблеми. У травні 2016 року побили журналіста Анатолія Остапенка, іншим разом украли фотоапарат і ноутбук, що належав організації.  

Поза тим, вплив «Громадського» в Запоріжжі зростає. «Ми розвиваємось, займаємо перше місце серед регіональних ЗМІ за кількістю підписників у фейсбуку та активністю аудиторії, перелічує досягнення Тарас. Три роки тому на нас дивились як на дурників, ніхто нас не знав, і навіть депутати міської ради на ефіри не ходили. А зараз у місті є буквально кілька чиновників, які не прийдуть на ефір, якщо ми їх покличемо». Головною цінністю він називає довіру аудиторії.


Ще спікери LMF 2018Ярина Серкез


Від регулярних прямих ефірів «Громадське Запоріжжя» відмовилось на користь тематичних програм. Тарас Білка пояснює: їх можна робити якісніше, витрачаючи на це більше часу. Якщо 2015 року починали з чотирьох проектів, то зараз їх понад два десятки. Колектив за цей час відчутно зменшився, проте, за словами Тараса, люди стали самостійними: тепер він не має потреби дивитись відео перед публікацією та не завжди знає, хто над чим працює.  

«Структура нашої редакції абсолютно горизонтальна, каже він. Кожен має обов’язковий набір компетенцій, частину обов’язків ми ділимо між собою, але ніхто не має вирішального слова. Якщо зробив матеріал, але не до кінця впевнений, що з ним усе гаразд, кличеш когось із колег або просиш усіх разом покритикувати».

Попри горизонтальну структуру та невтручання у справи колег із «Громадського», Тарас упевнений, що в цій команді можуть працювати тільки однодумці: «Я абсолютно упоротий. Вірю в нашу візію, місію, цінності, маю свої принципові погляди, яким не можна перечити».

Два роки Тарас думав над власним проектом циклом інтерв’ю про розвиток бізнесу в Запоріжжі. Ідея полягала в тому, щоб показати, чим бізнес «по-запорізьки» відрізняється від «донецького», «дніпровського» абощо.


Ще спікери LMF-2018: Ілля Красильщик


«Корпорація Ford заходила в Україну з Запоріжжя. Перша мережа супермаркетів в Україні, найбільша взуттєва фабрика розташована у Запоріжжі. Таких історій дуже багато, але знають їх мало. Тож я вирішив створити антологію розвитку запорізького бізнесу», розповідає Тарас.

Він принципово не став робити проект під логотипом «Громадського Запоріжжя», аби уникнути звинувачення в замовності та мати змогу давати в програмі рекламу. Успіхові проекту посприяла популярність російського інтерв’юера Юрія Дудя, завдяки якому, на думку Тараса, респонденти зрозуміли важливість YouTube-програм і погодились прийти на розмову.

У першому сезоні програми має бути дванадцять випусків. Її герої люди, які працюють у бізнесі півтора-два десятиліття. «Вони розповідають кримінальну історію Запоріжжя, яка в 2010-х була значно гарячішою, ніж у дев’яностих. Я не знаю, чи в якихось інших містах були такі імена і скандали. Зараз вони готові про це говорити, але, якщо їм не поставити запитання, такої нагоди вже не буде», каже Тарас. Він робить програму самотужки, орієнтуючись на порівняно вузьку аудиторію, що цікавиться історією запорізького бізнесу. Випуски програми, вже опубліковані на YouTube, мають від двох з половиною до п’яти тисяч переглядів. «Для Запоріжжя це вже багато, а далі показники будуть рости, я впевнений», говорить автор.

Якщо ви надумаєте дивитись програму Interview, краще приберіть від екранів малих дітей. Тарас Білка лається в кадрі та за кадром, у редакції та вдома, і вважає, що міцні слова додають мові життя. «Я дуже люблю Агатангела Кримського. Якби йому ще трошки матюків, був би це сьогодні класик захмарного рівня», жартує він.  

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.