FavoriteLoading 

Відповідають журналісти з Туреччини, Грузії, Молдови і Румунії. 

За даними CPJ цьогоріч у світі вбили двадцятьох сімох журналістів. Близько половини смертей безпосередньо пов’язані із професійною діяльністю. Таку статистику наводить Майкл Боцюрків. Колишній речник СММ ОБСЄ в Україні модерує панель про те, чи можуть медіа бути платформою для змін у суспільстві, на V Lviv Media Forum. 

У 2016 році всі побачили Ірак, Афганістан, Сирію, Сомалі, Лівію, Туреччину, Пакистан, Мексику — регіони, де журналісти зазнали загрози. Мова йде про напади, які чинять держава, місцеві органи влади та олігархи. Отже, коли існує загроза для журналістів, яким чином медіа можуть сприяти суспільним змінам? Про досвід своїх країн розповідають Нурхаят Кізілкан, Ніно Іванішвілі, Анастасія Нані і Каталін Прісакаріу.


 

Нурхаят Кізілкан, Туреччина

 

Продюсерка у міжнародній медіакорпорації TRT World

У 2015 році, згідно з одним з міжнародних звітів, Туреччина стала першою країною, де довіра громадян до соціальних мереж була найвищою у світі. Звісно, довіряють і традиційним виданням. Проте соцмережі для наших людей цінніші. І головне джерело — це Facebook.

Керівництво таких ресурсів стверджує, що саме вони передають правдиву інформацію. Натомість у традиційних ЗМІ факти можуть спотворювати. Потрібно відслідковувати певний політичний вплив на діяльність сайтів у нашій країні. Є  так звані фейкові новини, які створюють навмисно. А громадяни можуть сприймати це всерйоз.

KRAL9419

На останні вибухи в Туреччині першими почали реагувати соцмережі. Це були фальшиві новини. І перша з них полягала у тому, що людина, яка заклала вибухівку, носила костюм Діда Мороза.

Якась частина суспільства може повірити, що так і було. Але традиційні ЗМІ дуже часто поширюють неправильну інформацію, так само як і соціальні мережі. Дуже складно виявити, де спотворено, а де — ні.  Згідно з даними програми із забезпечення кібербезпеки Symantec, Стамбул на першому місці з кількості фейкових акаунтів.

У нас є ще одна проблема із медіа — власники. Близько 40%  усіх наших медіа — це вісім медіагруп, які включають традиційні і онлайн-видання.

Турецькі ЗМІ стають радикальнішими, адже зараз наша країна має справу із трьома терористичними організаціями. Також є ЗМІ, які представляють інтереси терористів. І такі медіа теж виконують важливу роль. Тому усі офіційні, регіональні, міжнародні видання повинні реагувати на терористичні загрози.

 

Ніно Іванішвілі, Грузія

 

Протягом 12 років Ніно очолювала Кавказьке бюро Reuters TV. Висвітлювала російсько-грузинську війну 2008 року. Працює деканом у Кавказькій школі журналістики та менеджменту.

Місцеві медіа допомагають краще розуміти, що відбувається у цій країні. Грузія перебуває у набагато кращому становищі, на відміну від сусідніх регіонів. У нас, зазвичай, нападів на журналістів не стається. Принаймні немає серйозної загрози життю.

KRAL9468

Проте останнім часом уряд і деякі верстви суспільства намагаються дискредитувати деяких журналістів, які дуже переконливо уміють звертатися до аудиторії. Вони маніпулюють їхнім приватним життям, погрожують оприлюдненням в інтернеті особистої і навіть інтимної інформації.

Мені була цікава реакція суспільства на такі погрози. Як не дивно, люди масово виступили проти такого тиску на журналістів. Бо в Грузії для 90% населення головним джерелом інформації є телебачення. На жаль, доволі великий відсоток надалі продовжує довіряти ТБ.

Зараз у нас проблема з плюралізмом в медіа. Відбувається перегруповування телевізійних точок під контролем проурядових організацій та уряду.

Єдина телекомпанія, яка не входить до цього списку — RUSTAVI-2. Це телеканал, який існує кілька років, і лише завдяки Європейському суду з прав людини, його мовлення було продовжено. Останнім часом канал намагалися закрити.

Якщо уряду вдасться змінити власників RUSTAVI-2, він продовжить своє існування, але зміниться редакційна політика. Це буде значний крок назад. Ми можемо повернутися до старого радянського режиму, коли не було поліфонії у ЗМІ. Це дуже зашкодить грузинському суспільству, пресі і демократії. А грузинська демократія є доволі крихкою.

Наше законодавство кілька років тому змінилося. Тепер закон вимагає оприлюднювати, хто є власником ЗМІ. Якщо аудиторія чітко знає, хто володіє виданням, то може вирішувати, чи довіряти каналу або ж газеті. Наш уряд підтримав закон, який говорить  про те, що нам необхідно більше прозорості у фінансових питаннях. ЗМІ не мають права приховувати своєї бухгалтерії. Медіа зобов’язані оприлюднювати усі свої фінанси включно з грантами. Із власністю у нас чітка прозорість.

 

Анастасія Нані, Молдова

 

Головна редакторка молдовського антикорупційного порталу Anticoruptie.md. Працює у медіа вже 10 років. Одразу розпочала кар’єру саме як розслідувачка.

В ідеальному світі, за цілковитої свободи преси, за всіма стандартами журналіст дійсно є платформою для змін у суспільстві. Однак, на жаль, це не про Молдову. Наша країна зараз перебуває у ситуації, коли олігархічні структури всіляко прагнуть бути при владі.

KRAL9459

Медіа зараз так само залучені до цієї гри. Ми постійно відчуваємо пропаганду. Преса підконтрольна різним політикам. Зараз в молдовській політиці є дві групи: ті, які належать до соціалістичної партії президента нашої країни, друга — демократи, партія, що зараз при владі.

Молдовський політик Владімір Плахотнюк володіє кількома телевізійними каналами, великою кількістю веб-сайтів і має вплив на соціальні мережі. Усі ці медіа нав’язують певну точку зору.  Також працює ціла армія тролів, які є інструментом у цій боротьбі. Вони вихваляють уряд і виступають проти тих, хто критикує ситуацію в країні. Здається, що журналісти є однією з їхніх основних цілей.

Нам вдалося розвинути власну онлайн-платформу. Після виходу матеріалів, де розкриваються схеми незаконної діяльності політиків, ми відчуваємо тиск. На відміну від влади, тролі постійно обговорюють наші публікації. Нас шантажують, запевняють, що центр незалежних журналістських розслідувань займається антидержавною діяльністю. Однак нам вдалося уможливити спілкування із читачами. Ми заохочуємо кожного до створення антикорупційних розслідувань і публікуємо ці матеріали. Попередньо намагаємося усе перевірити. Таким чином з’явилося вже кілька розслідувань активістів.

Багато громадян бояться підписуватися на нашу платформу. Молдова — дуже маленька країна. Люди бояться втратити роботу. Тим не менш, за нашою допомогою деякі розслідування починалися ще до того, як було відкрито офіційне слідство. Сподіваємося, незалежні журналісти зможуть розвивати громадянське суспільство. І, попри тиск, журналісти відчувають, що мають вплив на державну структуру.

 

Каталін Прісакаріу, Румунія

 

Розслідувач, заступник головреда у щоденній газеті Romania Libera

Після майже століття комунізму, Румунія зрозуміла, у чому переваги свободи слова і преси. Журналістські розслідування стають ґрунтовнішими і більш спрямованими на конкретних осіб і випадки.

KRAL9342

Наприкінці 2000-х до влади повернулися колишні комуністи. Політики, які співпрацювали із колишньою системою. Це був складний час для журналістських розслідувань. Протягом цих років керівники різних організацій отримували великі хабарі навіть з державного бюджету. У той час дуже багато журналістів не впливали на роботу уряду і прем’єр-міністра. Нас врятувало те, що наприкінці 2004 року прем’єр програв президентську гонку, хоча його фракція виграла парламентські вибори. Згодом журналісти виявили випадки корупції під час його правління. Система прозорої звітності запрацювала лише у 2005 році, коли прокуратура почала власні розслідування тих справ, якими попередньо займалися журналісти. Це був період, коли треба було переконати Євросоюз, що у нас є прогрес у судовій системі.

Без журналістських розслідувань проведення реформ відбувалося б набагато повільніше. На жаль, у 2008 році фінансова криза вплинула на ЗМІ, журналістів і власників видань. Корумповані політики почали нападати на тих суддів і прокурорів, які намагалися захищати верховенство права. Деякі через страх ухвалювали рішення на користь корупціонерів.

В Румунії є п’ять телеканалів із загальнонаціональним покриттям, два попередніх власники яких причетні до скандалів, пов’язаних із хабарництвом.

Десять років тому журналісти дійсно були в епіцентрі антикорупційних справ. Сьогодні і досі деякі медійники виступають проти своїх колег і судової системи. Ми знаємо, що такі суперечки впливають на суспільство. Часто доводиться стикатися у новинах із фальшивими історіями, що призводить до маніпуляції суспільною думкою.

Телевізійні канали і радіостанції зобов’язані оприлюднювати інформацію про власника, але це не має жодної ваги. Так, наше суспільство знає, хто яким каналом володіє. Але аудиторія не зменшується, навіть якщо канал пропагує мову ворожнечі. Це питання не про власництво, а про те, як  працюють журналісти і яким чином мають можливість виконувати свою роботу.


ФОТО: Євгеній Кравс

V Lviv Media Forum відбувся за підтримки Національного Фонду на підтримку Демократії NED, Фонду Джермана Маршалла (США), Представництва ЄС в Україні, Посольства США в Україні. Генеральний партнер — інвестиційна компанія Dragon Capital.

Організатори: ГО «Львівський медіафорум», Школа журналістики УКУ. За сприяння Львівської міської ради.