Як не спотворювати демографічні дані: поради журналістам.

Борис Крімер працює в Інституті демографії та соціальних досліджень при Академії наук. Час від часу журналісти звертаються до нього по коментарі. Борис охоче погоджується, але те, що зрештою публікують у готових текстах, часто відрізняється від його оригінальних слів. Ба більше, іноді його підписують не як демографа, а як соціолога, та ще й у виданні, коментарів для якого він не давав. Для MediaLab Борис підшукав показові приклади перекручень демографічних даних у ЗМІ, а також порадив, як журналістам не пошитися в дурні.

Коли читаєш текст на добре знайому тему, помітити неправдоподібні описи, фантастичні факти, карколомні вигадки та звичайні маніпуляції не так і складно. Буває, що джерело, на яке при цьому посилаються вигадливі автори, — цілком солідне й заслуговує на повагу. Іноді навіть виявляється, що це джерело — ти сам.

Борис Крімер

Як це працює? Чому начебто достовірна, кілька разів вивірена і ретельно відкоментована інформація, яку журналісти отримали від експерта, зрештою подається неадекватно?

Викривлення інформації трапляється в більшості ЗМІ, від авторитетних міжнародних до маленьких районних. Тицяти в когось конкретного пальцями немає сенсу, оскільки ЗМІ активно передруковують тексти один в одного, не завдаючи собі клопоту вдаватися в деталі. Так викривлення і мандрують просторами мережі й реального світу.

Ось, наприклад, чудова новина «У 2017 році Україну відвідали 14,3 млн іноземних громадян, 4 млн з них приїхали на постійне місце проживання». Після прочитання хочеться роззиратися навсібіч у пошуках ще одного Києва, або двох-трьох нових областей на мапі. Або гурту мігрантів у складі усього дорослого населення, наприклад, Ірландії. Де вони всі? Але досить знайти оригінальне повідомлення Служби статистики, і все стає зрозумілим — там написано аж про 4027 осіб… Фестиваль скасовується.

Неточності й помилки бувають різні. Новина «За прогнозами аналітиків ООН до 2050 року населення України зменшиться втричі» наштовхує на зовсім похмурі думки. Світові війни — дитячі забавки порівняно з таким очікуванням. Проте, якщо клікнути на посилання в тексті, прочитаємо, що населення може скоротитись на третину. Уже краще. А це ми ще саме першоджерело не відкривали.

Окрім неточностей, бувають ще перекручення. Тут у новині йдеться, що «на території Російської Федерації в даний час проживає кожен дванадцятий громадянин України». Записали це зі слів міністра закордонних справ.  Однак стає менш сумно, якщо відшукати в прямій мові пана міністра ці самі слова про «три мільйони українців живуть у РФ». Відчуваєте різницю між громадянами України та українцями? Діаспору пригадали, «Зелений клин», окупований Крим, який тепер потрапляє в російську статистику, оце ось усе.

Трохи пожонглювавши цифрами, можна довести взагалі все, що завгодно. Наприклад, доаналізуватись до «сейчас рожать стали даже меньше, чем в неблагополучных 90-х. Если в 1991 году на свет появились 630 тысяч новорожденных, то за 10 месяцев 2017-го — только 336 тысяч». В процесі цього «аналізу» автори примудрились:

  • порівняти між собою дані за 10 місяців і за рік,
  • недоговорити, що друга цифра розрахована без трьох великих регіонів, порівняно з першою;
  • недоговорити, що в 90-х були й інші роки, наприклад, за весь 1999 рік народилося тільки 389 тисяч дітей;

У результаті картина світу вийшла викривленою, хоча згадані у тексті дані — цілком правильні.

Буває також, розповідаєш комусь, що сучасна низька народжуваність — це наслідок тривалої еволюції суспільства, де свою роль відіграли освіта й емансипація, медицина й урбанізація, зміна цінностей батьків і взагалі, що процес складний та неоднозначний. А потім читаєш, що серед основних причин низької народжуваності — фінансова неспроможність забезпечити дитині бажаний рівень добробуту. Цікаво, чи задумався би автор новини, якби дізнався про рівень народжуваності в найбагатших країнах світу?

Бувають і більш складні приклади перекручень. «В Африці очікується безпрецедентне зростання народжуваності», — коментують вітчизняні ЗМІ російськомовну версію новин ООН, де йдеться про те, що дітей на континенті стане більше. Так, усе правильно, дітей дійсно стане більше, але народжуваність при цьому зменшуватиметься. Про це й написано у звіті ООН. Дітей ставатиме більше, бо народжені краще виживатимуть, й хвилями збільшуватиметься кількість батьків. Але це вже деталі, так.

Мабуть, найпоширенішими викривленнями інформації є перебільшення. Заголовкам і тексту потрібні емоції, а краще — сенсації. От і перетворюється незначне зростання народжуваності на «бебі-бум», постійний убуток населення (який вже тривалий час є в Україні та ще багато де, наприклад, в 13 з 28 країнах ЄС) — на «катастрофічне зменшення» та «Україна на межі вимирання», а закономірне зростання кількості шлюбів — на «несподіваний весільний бум». На доказ останнього наводять цілком конкретні дані — в 2017 році кількість шлюбів суттєво більша, ніж у 2016-му. Що ж не так? Досить поглянути на дані років так за 20, щоб помітити зовсім інше — кількість шлюбів кожні чотири роки знижується, а наступного року зростає. Це реакція громадян на…. ні, не на вибори і не на чемпіонат світу з футболу, а усього лиш на високосні роки. Чи варто про це писати як про бум?

Минулого року багато світових ЗМІ опублікували новину про значне зростання народжуваності в Китаї.  Деякі вітчизняні видання емоційно повідомили про це як про «рекордний бебі-бум». Але далі по тексту йдеться про те, що кількість народжень зросла аж на 6%. Для порівняння: в 2008 році відносно попереднього року кількість народжень в Україні зросла на 8%, а порівняно з 2001 роком — на 35%. Такі от рекорди. Інші показники народжуваності в Китаї в 2017-й (кількість народжень на тисячу населення, кількість народжень на одну жінку) не зросли взагалі.

А ось тут автори примудрились написати про бебі-бум в Україні, хоча немає взагалі жодного зростання народжуваності. Чому б і ні? Зате заголовок красивий.

Що можна порадити авторам текстів, які отримали якусь демографічну інформацію і не хочуть із нею начудити?

  • Перед тим, як писати, погляньте, що взагалі відбувалося з населенням останніми десятиліттями. Для цього часто досить будь-якої популярної електронної енциклопедії.
  • Аналізуйте тривалу динаміку показників для опису потрібних вам явищ. Порівнюйте. Якщо дійсно є «бум» чи «катастрофа», вони в порівнянні стануть помітними.
  • Намагайтеся не вигадувати, якщо не почуваєтеся експертами. Питайте фахівців та обережно доповнюйте їхні коментарі.
  • Надсилайте коментарі на узгодження. Повірте, більшість науковців не зацікавлені побачити своє ім’я поруч із якоюсь дурницею.
  • Сумнівайтеся та перевіряйте, давайте матеріали на вичитку здоровому глузду чи ще комусь толковому. Багато цікавих даних про населення України можна знайти на сайті Служби статистики, про населення Європи — на сайті Євростату, про населення світу — на відповідному сайті ООН.