teens-phones-cc FavoriteLoading 

MediaLab переклав дайджест академічних видань, який збереже ваш час. Читайте 10 найцікавіших досліджень 2015 року про цифрові та соціальні медіа.

Джон Вібі, асистент факультету журналістики у Northeastern University, останні чотири роки резюмує найкращі дослідження у сфері цифрових медіа у межах проекту Journalist’s Resource. Тепер настав час підбивати підсумки 2015-го. Добірки попередніх років можна переглянути на сайті Nieman Lab.

Автор зібрав разом дослідників, гуру цифрових медіа та журналістів США в одному ну дуже ненауковом рейтингу «найкращих» у ніші цифрових та соціальних медіа. У цій сфері ніколи не бракувало цікавих досліджень, проте у добірці зібрано докупи широке коло тем і питань. Словом, гарно вам відірватись, читаючи ці статті.

Спеціальний випуск «Журналістика в час великих даних» під редакцією Сета С. Льюїса. Опубліковано у виданні «Цифрова журналістика»

Цей випуск зібрав багацько чудових статей, написаних не менш чудовими авторами. Тематичне різноманіття вражає: від автоматизованої журналістики до алгоритмів, від епістемології до економіки. Один із авторів Марк Льюїс пише: «Подобається нам чи ні, але на сьогодні дані, їх збір, аналіз, подання, а також пов’язані із ними технології мають особливе значення у розумінні медіа, технологій та суспільства».

«Текстові повідомлення та соціальні медіа-2015» Мейва Даггана. Дослідницький центр Pew

Текстові повідомлення, або ж зв’язок зі співрозмовником у реальному часі, просто поглинає світ та витісняє все інше. Починаючи з WeChat, WhatsApp та Facebook Messenger до Snapchat та Wickr. Останніми роками текстові повідомлення розвивалися швидше, ніж соціальні мережі. Pew-центр зібрав величезну кількість важливих звітів про результати досліджень, але це дослідження – перше із справді ґрунтовних досліджень текстових повідомлень і може стати передвісником справді нової ери у цифрових комунікаціях. Це той випадок, коли цифри та основні тренди справді варті того, щоб про них згадати: «49%  власників смартфонів віком від 18 до 29 років використовують додатки для повідомлень. Водночас ці додатки є відносно популярними серед власників смартфонів старшого віку: 37% з них віком від 30 до 49 років та 24% віком від 50 років також користуються додатками для мобільних повідомлень».

«Рушії» журналістики: як впливають показники успішності на редакційну політику видань. На прикладах Chartbeat, Gawker Media, and The New York Times. Центр цифрової журналістики «Tow» Школа Журналістики Колумбійського Університету. Автор: Кетлін Петре

Просто приголомшливий погляд на те, який вплив мають різноманітні критерії оцінки та їх показники на корпоративну культуру. У доповіді авторка розповідає про виклики, складнощі та реалії прийняття рішень на основі кількісних та якісних показників успішності того чи іншого матеріалу. Кетлін Петре зауважує: «Серед журналістів набирає популярності тенденція надмірної уваги до різноманітних рейтингів, які у той чи інший спосіб визначають кращого журналіста чи матеріал».

Дослідниця доходить висновку: редакції мають створити можливості для рефлективного сприйняття та розмірковування над статистичними показниками оцінки роботи журналістів. Не варто поєднувати їх із щоденним навантаженням на працівників. Коли керівники редакцій планують використати ті чи інші сервіси для збирання аналітичних даних та оцінки ефективності роботи своїх колег, вони мають першочергово звернути увагу на ті, які будуть оптимально узгоджуватись із редакційними цілями та цінностями. «Редакції, аналітичні компанії, засновники та медіадослідники мають подумати над тим, які з невід’ємним рис журналістики зможуть протистояти обмеженням, які накладають на новини критерії оцінки ефективності роботи».

«Формат домашньої сторінки». Техаський університет в Остіні, проект «From the Engaging News Project». Автори: Наталі Джоміні Строуд, Алекс Карі, Аріель Кардона та Синтія Пікук

Ця стаття  ­– результат емпіричного дослідження, що мало на меті вивчити новинні сайти дизайну у форматі UI та UX. Результати продемонстрували, як естетичні чи функціональні характеристики сайту можуть збільшити трафік порталу, у деяких випадках –  до 90%. У межах дослідження порівняли сучасну «простішу, перенасичену фотографіями схему» з «більш класичним друкованим форматом». Дослідники також з’ясували, що сучасний дизайн може покращити запам’ятовування змісту прочитаного. «Формат справді має значення, і він впливає на кількість переглядів і те, що пам’ятають ваші читачі. Загалом ці результати додають упевненості тим організаціям, які не бояться експериментувати зі своїми домашніми сторінками, переходять від класичного до більш сучасного дизайну».

«В’язкі новини: що газетярі не знають про трафік та як цьому зарадити». Дослідницький центр Shorenstein, Гарварсдський інститут державного управління імені Джона Ф. Кеннеді. Автор: Метью Хіндман, Університет Джорджа Вашингтона

Ця стаття задумана як своєрідний тест і водночас як порадник для місцевих ЗМІ. Типове локальне онлайн-видання отримує лише 5 хвилин переглядів на місяць від загальної частки переглядів в інтернеті. Це менше, ніж отримує середньостатистичний місцевий телевізійний канал кожної години. Тобто частка переглядів місцевих онлайн-газет коливається у межах статистичної похибки. Один з авторів зазначає: «Головна складова у будь-якій успішній стратегії розвитку цифрового місцевого видання – ріст його аудиторії… Це невід’ємний елемент стратегій видань, які залежать від передплати». Він рекомендує зосередитись на тривалості завантаження сторінки, персоналізованих пошуковиках, а також радить cпробувати тестування  A/B та оптимізувати контент для соціальних мереж. «Становище газет є набагато гіршим, ніж багато журналістів та редакторів собі може уявити», – резюмує автор. Загалом його рецепт такий: зосередитися на послідовному рості, створенні пулу постійних читачів. Автор пропонує своєрідну теорію в’язкості: «Газети повинні переглянути свій підхід до того, навіщо вони оптимізують свою роботу: не просто заради трафіку, але і для того, щоб збільшувати власну авдиторію. Навіть невеликі зусилля, які ви докладете, щоб збільшити в’язкість вашої аудиторії, матимуть чималий результат у майбутньому».

«Поза межами запам’ятовування: візуалізація, запам’ятовування та відтворення». Гарвардський університет, Масачусетський технологічний інститут, університет Мічигану. Опубліковано в «IEEE Transactions on Visualization and Computer Graphic». Автори: Мішель А. Боркін, Зоя Билиський, Нем Вук Кім, Констанція Мей Бейнбрідж, Челсі C. Є, Деніель Боркін, Ганспетер Пфістер та Од Оліва.

У дослідженні є цікаві поради для візуалізації новин. Стаття також слугує хорошим нагадуванням про те, що аудиторії завжди потрібна певна допомога в інтерпретуванні візуальної інформації. Науковці провели низку лабораторних досліджень з інфографіками, включно з розміщеними у ЗМІ. Вони з’ясували, що назва і текст справді допомагають глядачам сприймати і відтворювати  візуалізовані дані. Уміло зроблені піктограми також сприяють розпізнаванню та відтворенню. Згідно з дослідженням, головним чинником вдалої візуалізації даних є «наявність хорошої та зрозумілої презентації, ефективне використання тексту та анотацій, звернення уваги глядача на важливі деталі, наявність ефективних візуальних фішок для запам’ятовування та супровід глядача під час перегляду візуалізації за допомогою ефективної структури та візуального наративу».

«Ідеологічно протилежні новини та погляди у Facebook». Корпорація Facebook та  Університет Мічигану. Опубліковано у виданні «Science». Автори: Ітен Бекші, Соломон Мессінг та Лада Адамік.

Ця стаття зосереджує увагу на дискусії з приводу впливу алгоритмів «бульбашок фільтру» та їхньої аудиторії. Може видатись дивним той факт, що Facebook замовляє дослідження власного алгоритму, але «бульбашки фільтру» – динамічна комплексна система програмного забезпечення. Дослідники виявили, що попри те, що алгоритм пристосовує новини, які бачить користувач, виходячи з власних ліберальних чи консервативних поглядів (та попередньої поведінки онлайн), фільтрування залишається мінімальним: «Після того, як алгоритм укладає рейтинг, в середньому користувач бачить менше наскрізного контенту: люди з консервативними поглядами бачать на 5% менше наскрізного контенту від загального об’єму того, що поширюють їхні друзі. Водночас користувачі з ліберальними поглядами бачать на 8% менше ідеологічно різноманітного контенту». Дослідження розкритикували за методологічний підхід. Утім загалом це важливий внесок у загальну дискусію щодо алгоритмів та їхнього впливу.

«Твітити направо і наліво: політична онлайн-комунікація – не більше, ніж просто ехо?». Університет Нью-Йорка, опубліковано у виданні «Psychological Science». Автори: Пабло Барбера, Джон Т. Йост, Джонатан Неглер, Джошуа А. Такер, Річард Боню.

Це дослідження збагачує кількарічну дискусію про ідеологічну сегрегацію у Twitter. Вибірка дослідження вражає: майже 4 мільйони користувачів Twitter та 150 мільйонів твітів. Дослідники з’ясували, що ідеологічна сегрегація, або ж феномен «рибак рибака бачить здалеку», більш помітна у яскраво виражених політичних питаннях. Тобто праві та ліві на різноманітних заходах переважно спілкуються один з одним. Інші важливі відкриття: «І в політичних, і в неполітичних питаннях ліберали були більш схильними до ідеологічного “розсіювання”, ніж консерватори, тобто поєднання думок, що притаманні різним ідеологіям. Також  дослідження засвідчило: можливо, що попередні дослідження у цій сфері переоцінили роль ідеологічної сегрегації у соціальних мережах».

«Взаємодія = віра: взаємодія, суспільні настрої та довіра до журналістів у мережі Twitter». Коледж надії та Університет Ліхай. Опубліковано у виданні «Journalism & Mass Communication Quarterly». Автори: Мі Розі Янг, Джеремі Літтау.

Це дослідження, що охопило понад 150 студентів, засвідчує: журналісти, які активно спілкуються зі своєю аудиторією у  Twitter, підвищують довіру до себе. Звісно, результати є обмеженими, беручи до уваги вибірку дослідження. Проте погодьтеся: факт, що, відповідаючи на повідомлення читачів, журналіст може вплинути на ставлення до себе, інтригує. Однак результати дослідження про взаємодію журналістів зі своєю аудиторією у Facebook, проведеного 2015 року  Джеєном Лі, виявили, що активність журналістів може мати інші наслідки. У професійному середовищі така практика сприймається радше несхвально, оскільки применшує значення матеріалів журналіста.

«Змінюючи обдуману поведінку аудиторії на сторінках ЗМІ у Facebook». Техаський університет в Остіні, Університет Пердью, Університет Вайомінгу. Опубліковано у виданні «Journal of Computer-Mediated Communication». Автори: Наталі Джоміні Строуд, Джошуа М. Скакко, Ешлі Маддімен та Олександр Л. Каррі.

Це дослідження з’ясовує, як журналістика через коментування може стимулювати кращу, глибшу та більш аргументовану суспільну дискусію про новини. Перевагою цього наукового проекту є те, що у ньому збалансували результати польового дослідження, внесли елементи випадковості з надзвичайно точним описом явищ. Дослідники з’ясували: участь  журналістів в обговоренні опублікованих матеріалів у секції коментарів зменшує  рівень брутальності та збільшує використання свідчень аудиторії, залученої в обговорення. Загалом дослідження свідчить про те, що «індивід може вплинути на норми через можливість коментування онлайн. Маючи за мету стимулювати аргументовану дискусію в онлайн-просторі, це дослідження підтримує стратегію взаємодії журналістів з аудиторією, яка активно коментує публікації». Це дослідження є частиною проекту «Engaging News», у межах якого науковці вивчають вплив коментування і залученості журналістів у цей процес  на засади суспільного устрою та демократію.

Автор: Джон Вібі, @wihbey
Оригінал: Nieman Lab
Переклад: Мар’яна Семенишин