SM1A4380 FavoriteLoading 

Кореспондентка CBS News Еллейн Кобб побувала у багатьох гарячих точках планети. Для MediaLab експертка розповіла про роботу із постраждалими й свідками масових злочинів і природних катастроф, про повагу до людини і брехню свідків, а також про те, як ставити коректні запитання.


Психологічні травми бувають різних видів. І люди, які постраждали від природних катаклізмів, опиняються у гіршій ситуації, аніж ті, що зазнали чи були свідками кримінальних злочинів. Бо їм нікого звинувачувати, немає на кого злитися.

Якщо людина весь час повторює історію одними і тими самими словами, то вона бреше. Бо коли ти просто згадуєш, то так чи інакше щось плутаєш. А ще, якщо хтось наполегливо хоче потрапити вам у фокус, замисліться, для чого це йому.

Якщо людина розповіла усе, і її історія вже написана, то краще прочитати і не повторювати те ж саме, а запитати: «Що ще ви пригадуєте?» чи «Як це було — відчути тоді?» Часто потрібні такі запитання.

Якщо минув час, але трагедія досі сприймається болісно, то ніколи не можна запитувати: «То як воно, коли убивають вашого сина?».

Інформація вам потрібна, запитань не уникнути, але краще скажіть: «Яким чином ті події вплинули на вашу сім’ю?» або «У вас був син. Розкажіть, що він любив, яким був у школі, яким був його улюблений предмет?». Ви говорите із матір’ю вбитого сина, і принаймні повертаєте її до спогадів, а це навіть може викликати усмішку, бо вона згадуватиме приємні моменти.

Якщо попри те, що минув час, людина має страх розмовляти, наголосіть на тому, що не хочете її засмучувати чи ображати. Тоді співрозмовник може сам сказати, про що його не слід запитувати. Йдеться про встановлення довіри і відповідадьність за слова, а не жагу сенсацій.

У моєму житті було кілька випадків, які мені особливо запам’ятались. Я говорила із солдатами на блок-посту у Руанді. Там був худорлявий хлопчик приблизно двох років. Він крутився біля солдатів. Я мала маленький шоколадний батончик у кишені. Простягнула йому. Хлопчик відламав шматочок і віддав мені решту — він навіть не подумав, що може взяти все. Це дуже багато говорить про прірву між ними і західним світом. У нас дитина подякувала б і з’їла усе. А той малюк-сирота, якого солдати кликали Тигр, віддав решту шоколаду мені.

Ще одна історія — про молодого сирійського біженця Мухамеда, який перевозив свою родину морем. Чоловік не міг стулити очей, бо у зубах тримав наймолодшу дитину. Якби Мухамед заснув, то випустив би її. Це дуже сильний чоловік. Протягом одинадцятьох годин у човні він відповідав за чотирьох людей: двох маленьких синів, дружину і немовля. Що він пережив? Як це можна уявити?

У залежності від того, про що пишете, можете показати героям приклади своїх попередніх матеріалів, ось, мовляв, як ми це зробили із іншими — прочитайте. Варто наголосити: ми розповідаємо про вашу історію вашими словами. Ми вашу історію поважаємо.


*Матеріал підготовлено за підтримки проекту USAID «У-Медіа», що виконує міжнародна організація «Інтерньюз»