Щодня середньостатистичний користувач інтернету відвідує приблизно чотири сайти. Це електронна пошта, пошукова система, соціальні мережі і ще один будь-який ресурс. Новини припинили бути пріоритетною категорією для користувачів. А онлайн-медіа зіштовхнулися з проблемою, що люди більше не заходять на головні сторінки електронних ЗМІ. На лекції в межах проекту “Лабораторія медіаменеджменту” Магістерської програми з медіакомунікацій УКУ Максим Саваневський, засновник і головний редактор Watcher, розповів, чому українським медіа остаточно потрібно відмовитися від усталених схем роботи і почати працювати відповідно до інтересів аудиторії. 


Щоб повернути читачів на свій ресурс, по-перше, потрібно мати простий за структурою сайт. Для мобільної версії новинного медіа це так само важливо. Ввечері люди використовують свої смартфони для перегляду новин найбільше, натомість частка переглядів з десктопів постійно зменшується.

По-друге, новина має знаходити свого користувача, а не навпаки. Варто брати лише якісні фотографії до текстів і зберігати авторське право на них. Фото з прес-конференцій або засідань залиште для газет.

По-третє, потрібно зважати на час, протягом якого завантажується сайт. Якщо цей процес триває довше трьох секунд, то, з великою імовірністю, ви втрачаєте велику частку аудиторії. До того ж, якщо сайт завантажується повільно, він постійно опускатиметься у пошуковій системі.

Натомість за допомогою прискорених мобільних сторінок, аccelerated mobile pages, Google навпаки підніматиме ваш ресурс високо. Завантаження сторінок з позначкою АМР відбувається менше ніж за секунду.

За останні кілька років стало остаточно зрозуміло, що журналіст має знати, як працювати з Google Analytics або Яндекс.Метрикою. Потрібно забути “власну думку” і “бачення аудиторії” і ґрунтуватися на даних. В ідеалі, у редакціях мав би бути штатний аналітик, щоб постійно відстежувати динаміку прочитання новин, знати, хто заходить на сайт, з якою метою, скільки часу витрачає на прочитання і де закінчується подорож по сайту. Але українські редакції ігнорують це, адже аналітик не генерує новини, його робота непомітна.

Також редакції повинні постійно відстежувати інформацію про те, скільки людей у певний момент відвідує сайт. Це найкращий спосіб зрозуміти інтерес своєї аудиторії. Побачивши її реакцію, з’явиться і розуміння того, які заголовки, зображення, довжина текстів, оформлення мають найбільше переглядів.

Застосування миттєвих повідомлень, рush-notifications, у браузерах теж додасть трафіку для сайту. Ця функція з’явилася понад рік тому. Ті ЗМІ,  які першими її використали, виграли у цій ситуації. Багато людей, не знаючи достеменно, як працюють сповіщення, просто погоджувалися на запит про дозвіл надсилати важливі та цікаві повідомлення. Зараз користувачі значно менше погоджуються на отримання миттєвих сповіщень.

Розсилка новин на електронну пошту працюватиме та генеруватиме трафік лише у тому випадку, якщо правильно вибудувати роботу. Читач має отримувати не стандартний набір новин, а інформацію, яка відібрана відповідно до його інтересів, вподобань і дій на сайті. Тоді це працюватиме. Деякі популярні новинні ресурси, які займаються розсилкою, нині генерують більше ніж 5 % трафіку.

Користувачі інтернету не використовують соціальні мережі ані для спілкування, ані для перегляду новин. Якщо розмістити їхні потреби в піраміду Маслоу, де на верхній позиції будуть знання, а на нижній розваги, то соціальні мережі посядуть проміжну позицію. Люди заходять туди для того, щоб переглянути дописи і фотографії друзів.

Попри це, соцмережі залишаються головним каналом новин для українських інтернет-користувачів, які схильні до того, щоби читати заголовки, а не текст. Тому кількість людей, які бачили новину, в десятки разів може перебільшувати кількість тих, хто її прочитав.

Найпопулярнішою соцмережею в Україні є Facebook. Його політика спрямована нині на те, щоб у людей слово “інтернет” асоціювалося лише з цією соціальною мережею. Facebook встановлює свої правила. Середньостатистичний користувач підписаний на 150-200 людей і на більше ніж на 100 сторінок. Відповідно до вподобань, реакцій, коментарів і переходів користувачів на певні сторінки, Facebook визначає самостійно, які саме дописи будуть відображатися у стрічці. Мережа не має надавати своїм користувачам усю інформацію.

Завдання онлайн-медіа у Facebook — зробити все, щоб відображатися у стрічці новин своєї аудиторії.

Важливою інновацією Facebook щодо генерації трафіку для ЗМІ є вбудовані миттєві статті — Instant Articles. Для того, щоб прочитати новину з сайту, користувачеві потрібно почекати 3-4 секунди, натомість з функцією вбудованих новин — лише 1 секунду. Так, Facebook робить все, щоб користувач не йшов з цієї соціальної мережі. Але з погляду онлайн-медіа, завантаження миттєвих статей не впливатиме на дані Google analytics.

Використання ситуативного контенту матиме результат, якщо звертати увагу на цікаві та популярні новини, відео. Приблизно півроку тому в Facebook був проект зі створення відео з найкращими моментами, які користувачі провели зі своїми друзями. Сайт журналу «Новое время» теж зробив таке відео з Порошенком та його другом Кононенком. Цей ролик протягом декількох днів зібрав велику кількість переглядів.

У 2016 році українські ЗМІ почали активно використовувати тести. Правильно зроблені тести генерують непоганий трафік через Facebook. Люди приходять у соціальні мережі, щоб розважатися. Це допомагає знаходити нову аудиторію. Звісно, вона не завжди буде цільовою.

Інфографіка працює в соцмережах лише у випадку розміщення одного повідомлення в одній картинці. Цікаву інформацію потрібно розбивати на малі фрагменти. До того ж інфографіка має бути мінімалістичною та читабельною зі смартфонів.

Під час створення допису на сторінці варто зважати на обсяг тексту. Люди не клікатимуть на категорію «читати далі», їх не цікавлять довгі тексти в соціальних мережах.

Якщо ви хочете, щоб відео побачила якомога більша кількість людей, потрібно завантажувати його безпосередньо в соцмережу, а не давати посилання на YouTube. Ефективними щодо приваблення користувачів нині є онлайн-трансляції.

Twitter — це не та соціальна мережа, куди люди заходять заради спілкування. Звідти вони беруть інформацію, що відбувається безпосередньо у певний момент. Тому там новина не живе більше години. Під час Євромайдану Twitter надавав більше трафіку новинним ЗМІ, ніж Facebook. Коли «Українська правда» робила ретвіти регіональних медіа, то їхні профайли автоматично лягали. Оскільки на сайт одночасно могли зайти близько 10 тисяч людей.

Вконтакте, Одноклассники та Instagram не є тими соціальними мережами, що генеруватимуть трафік для онлайн-медіа. Проте стрімкий розвиток таких месенджерів як Viber та Telegram має протилежну тенденцію. Прогресивні ЗМІ намагаються створювати там свої канали, щоб надавати своїй аудиторії термінові та найцікавіші новини дня.

Під час користування соціальними мережами потрібно пам’ятати кілька правил. По-перше, ліпше вимкнути налаштування автоматичного поширення контенту з однієї соцмережі  в іншу. Це не додасть рейтингу ані акаунту публічної особи, ані онлайн-медіа.

По-друге, варто перечитувати дописи перед публікацією. Оскільки автоматична корекція може призвести до безглуздих і кумедних ситуацій. Якщо в Facebook можна редагувати дописи, то в Twitter, на жаль, такої функції немає.

По-третє, завжди потрібно розрізняти приватні акаунти від тих, якими користуєтесь під час роботи. Для кожної соціальної мережі має бути унікальний пароль.  До того ж, варто застосовувати функцію двоетапної авторизації з прив’язкою акаунту до мобільного телефону.  

Доволі часто ЗМІ, використовуючи соцмережі, вдаються до маніпуляцій. Щоб привабити на свій ресурс ширшу аудиторію, вони розміщують інформацію з мертвим першоджерелом. Прикладом може бути ситуація, коли у 2013 році Центр світової спадщини нібито визнав український гімн найкращим у світі. З посиланнями на Інтерфакс Україна та Центр новин ООН, якого насправді не існує, новину поширили у Facebook та Вконтакте. Потім про це почали говорити у невеликих, регіональних ЗМІ. Врешті-решт про це написали більше 100 великих медіа. У 2014 році ця новина знову актуалізувалася, а через рік про це розповідали у ранковій телепрограмі.


Фото авторки

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.