Промови на людних площах, заяви з трибун і екранів — не лише читачам, а й самим журналістам подекуди складно відрізнити, де правда, а де маніпуляція. Як і навіщо перевіряти інформацію від публічних осіб? Де шукати надійні джерела? І чого завдяки такій перевірці можна досягти?

Покрокова інструкція з фактчекінгу від експерта проекту StopFake Олексія Набожняка. 


КРОК 1: Що таке фактчекінг 

Фактчекінг — це перевірка фактичних тверджень з метою виявлення недомовок, маніпуляцій, розповсюдження неправдивої  інформації.

Перед тим, як взятися до роботи, журналіст повинен визначити, що саме підтверджуватиме чи спростовуватиме. Об’єкт дослідження (промова міського голови, заява народного депутата чи слова керівника комунального підприємства) має бути актуальним для аудиторії і доступним для перевірки у надійних джерелах.

Що перевіряємо: факти (дати, цифри, конкретні речі)

Що НЕ перевіряємо: політичні твердження, оціночні судження, очікування, прогнози

КРОК 2: Кого і навіщо перевіряти

Численні опитування і скарги громадян дають підстави стверджувати, що ми не довіряємо владі. Чому українці не вірять словам політиків? Серед відповідей найпопулярніші:

  • Усі вони брешуть
  • Ухиляються від відповідей
  • Приховують статки
  • Займаються корупцією
  • Не виконують обіцянок

То чому ж, попри все, люди голосують за них на виборах? Відповідь проста: мають надію на краще, не хочуть втратити голос, обирають ліпших з гірших.

Що у такому випадку робити журналістам:

  • Висвітлювати правду
  • Викривати брехню

Чого можна таким чином досягати:

  • Виховувати критичне мислення у громадян
  • Підвищувати відповідальність політиків за свої слова
  • Знижувати рівень популізму

На що це може вплинути:

  • Голосування на виборах
  • Дії / заяви / обіцянки політиків
  • Рівень довіри до політиків

КРОК 3: Де перевіряти

Коли виявили інформацію, яка здається підозрілою, потрібно знайти джерело (а краще кілька) для перевірки на правдивість.

Що може слугувати журналісту за своєрідний детектор брехні:

  • Офіційні документи
  • Фото-/відеодокази
  • Статистичні дані авторитетних компаній
  • Запити у державні органи влади
  • Свідки

Окремим і дуже важливим для нас інструментом є звернення до експертів. Найкраще — мати власну базу фахівців, до яких завжди можна звернутися. В іншому разі варто упевнитися, що експерт є незалежним, незаангажованим.

«Треба пам’ятати, що експерт у своїх висловлюваннях теж має посилатися на джерела, документи чи дослідження. Пусті слова не вселяють довіру. Окрім того, фахівець не може бути єдиним джерелом підтвердження чи спростування. Утім експерт може бути нашим провідником — показати, куди у дослідженні рухатися далі», – радить Олексій Набожняк.  

КРОК 4: Їсти подано 

Останнім за чергою, та не останнім за важливістю, кроком є подача інформації. Провівши дослідження і з’ясувавши правду, журналіст повинен оформити матеріал для читача/глядача/слухача. Короткі відео з текстом, картинки та інфографіку аудиторія сприймає набагато краще, аніж довгі матеріали з неймовірною кількістю цифр і даних. Візуальне сприйняття відіграє чималу роль у тому, скільки людей відреагують на матеріал. А звідси — скільки неправдивих фактів вдасться викрити. Тому не треба боятися експериментувати з формою і шукати способів достукатися до читача.


Тренінг «Впровадження практики фактчекінгу в українських регіонах» відбувся за підтримки Асоціації міжнародних справ (АМО) та Міністерства закордонних справ Чеської Республіки(Transition). Проект реалізують з метою заохочення регіональних журналістів і громадських активістів перевіряти місцевих публічних осіб

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.