FavoriteLoading 

 

Російський журналіст Карен Шаінян висвітлює медичні технології і популяризує науку. Упродовж восьми років його майданчиками ставали онлайн-видання «Сноб» і «Slon.ru», телеканал «Дождь» і журнал «Вокруг Света». На IV Lviv Media Forum Карен Шаінян розповів про те, що таке «наукова журналістика» і чому варто пояснювати аудиторії складні речі. 

Фізики і фріки

Наукпоп звикли вважати особливою темою зі «своєю тусовкою», цікавою тільки якимось ботанам і фрікам. Мені здається, у цьому і полягає проблема поганого наукпопу. Ще з 60-х років минулого сторіччя, часів наукового романтизму, існує своєрідний науковий міф: є, наприклад, фізики¸ які роблять щось прекрасне і незрозуміле у своїх небесних сферах, щось недосяжне для простих людей. Тому серед них утворюється маленька затишна тусовка, де є люди, які пишуть про науку і самі це все читають. Абсолютно герметичний світ, чим, власне, він мене і дратує.

Російський і український наукпоп мають спільну наукову історію минулого сторіччя. Обидва тяжіють до складної фундаментальності, наукоподібної складності. Простій людині незрозуміло: навіщо все це читати?

У американців чи англійців такого питання не виникає взагалі, навіть серед людей, які ніколи не цікавилися наукою. Тому там наука — це завжди щось цікаве. Це те, що стосується кожного особисто: його життя, майбутнього чи минулого, яке пояснює сьогодення. Американський наукпоп все ж таки має акцент на популярності.

IMG_8058

Фото: Роман Скрипник

Коньяк + пострадянська наука = процвітання

Чому так відбувається? Усе залежить від різниці у підході до самої науки: пострадянська наука зокрема слабо фінансується з бюджету, у той час як західна переважно отримує гроші від грантів і приватних осіб.

Тобто, американському вченому, аби здобути грант, достатньо довести неспеціалістам чи спеціалістам з іншої галузі, що їхнє дослідження цікаве і на це можна давати гроші.

У Росії вченому, в кращому випадку, потрібно переконати директора свого інституту. В гіршому — випити з ним коньяку. Що кращі у вас особисті стосунки, то більше шансів на процвітання. У цій ситуації науковці не відчувають потреби бути ближчими до людей. І це відчуття, що вони мешкають у вежі зі слонової кістки, їм подобається.

Розмовляти з журналістами добре для карми

Мені часто траплялися ситуації, коли простіше зателефонувати по коментар на інший кінець світу, у Каліфорнію, наприклад, аніж московським вченим. Наприклад, я роблю матеріал, дзвоню, а мені відповідають: «Ми не маємо права це коментувати, зв’яжіться з нашою прес-службою». Вони не почуваються зацікавленими, і це триває десятиліттями.

У будь-якого американського науковця не виникає запитання, навіщо йому спілкуватися з російським журналістом. Вони просто розмовляють, бо це корисно для суспільства і плюс до карми.

Герметичний наукпоп скоро помре 

На щастя, поняття «національна наука» потроху зникає. Сьогодні існує міжнародна, світова наука або ненаука взагалі. Наукпоп, який не переходить на міжнародний рівень або не йде в друк у великі видання, є герметичним і скоро помре.

Наука — це стовідсоткова заміна усієї релігійно-міфологічної системи, яка була у людей раніше. Якщо раніше реальність пояснювали за допомогою міфу або бога, то сучасна людина розуміє, що буквально усе може мати наукове пояснення. Тому про науку треба писати, її варто пояснювати і популяризувати.

Як говорити просто про складне

Потрібно розповідати про людей зрозумілою людською мовою, щоби ясно було навіть дитині. Люди зазвичай не дуже люблять напружуватись. Якщо мова йде про складні дисципліни, фізику чи математику, треба розповідати історію. Наприклад, про науковця як про людину, його життя і відкриття, яке він зробив. Можна робити це у широкому контексті наукових відкриттів або ж у контексті однієї людської історії. Запам’ятайте: що більше і краще ви розповідаєте історії, то цікавіше буде широкому колу читачів. І тим імовірніше, що наука стане ближчою до аудиторії.

Зображення: www.pexels.com


*Матеріал підготовлено за підтримки проекту USAID «У-Медіа», що виконує міжнародна організація «Інтерньюз»