Як працює міжнародна платформа пошуку журналістів HackPack.

Коли 2014 року на Донбасі почалась війна, десятки медіа з усього світу шукали стрингерів, які могли б висвітлювати для них події в Україні, або фіксерів — місцевих помічників-перекладачів для своїх кореспондентів. Друзі з Vice, The New York Times, Reuters та інших видань жалілися американцеві Джастину Варилеку на те, скільки часу й сил забирає пошук потрібних контактів. Джастин почав думати, як їм можна зарадити, й вигадав HackPack — соціальний сервіс, де редактори, журналісти, оператори, фотографи й фіксери можуть знайти одне одного.

На той час Джастин уже три роки працював журналістом у Росії. Він вивчив російську мову в коледжі й багато спілкувався з російськими й західними медійниками. Коли з’явилась ідея соціальної платформи, яка допоможе редакціям та фрилансерам знаходити одне одного, він не став гарячкувати, а почав із опитування — хотів переконатись, що затія не безглузда. «Ми зібрали близько ста інтерв’ю і завдяки цьому створили базу з півсотні користувачів, які дізнавалися про те, що ми робимо, безпосередньо від мене», — розповідає Варилек. 2014 року він звільнився з роботи й найняв команду програмістів для розробки сайту.

Цільовою аудиторією HackPack мали стати редактори, журналісти-фрилансери, фотографи, відеооператори, фіксери, піарники, контент-маркетологи й дослідники. В перспективі сервіс мав стати глобальним, але почали з Росії, України та інших пострадянських країн — ринків, які Джастин знав і розумів. Війна тривала, й попит на інформацію з цих країн у світових медіа залишався великим. «Журналісти з Санкт-Петербурга шукали фотографів у Кишиневі, щоб зняти мітинги, — наводить приклад Джастин. — За тиждень зареєструвалося близько тисячі людей, і ми зраділи, що оголосили про запуск тільки на російському ринку. Сервіс мав багато недоліків, і якби до нас відразу прийшли користувачі з усього світу, вони б, думаю, пішли й більше не повернулися».

Наступного року, коли розробники спростили пошук і зв’язок між користувачами, популярність сервісу почала зростати. Зараз HackPack використовують понад одинадцять тисяч людей із 157 країн світу. Найбільше — півтори тисячі — з Росії. В Україні сервіс має три сотні користувачів, здебільшого це журналісти й редактори.

Кожен користувач має свій профіль та стрічку новин, у якій можна бачити завдання від замовників. Також тут можна опублікувати своє резюме або запропонувати готові фото, відео й тексти на продаж. Крім того, HackPack продюсує матеріали й підбирає журналістські команди для виконання конкретних завдань, якщо редакція не може чи не хоче робити це самотужки.

Сервіс має функцію зворотного зв’язку — користувачі залишають коментарі один про одного по завершенні проекту. Таким чином не тільки редактори мають додаткову інформацію для оцінки фрилансерів, а й журналісти можуть оцінити, наскільки професійним і відповідальним є замовник.

HackPack готується запустити свою платіжну систему, яка полегшить отримання гонорарів та захищатиме замовників від недобросовісних виконавців. Адміністрація може втручатись у конфлікти між замовниками й виконавцями, але таке, за словами Джастина, траплялося тільки двічі.

Засновник HackPack замислив його не лише як базу контактів, а й як спільноту. Для користувачів проводять закриті зустрічі, де можна поспілкуватись наживо. «Це невеликі заходи, призначені для плекання спільноти. Ми обираємо конкретну тему, наприклад, спортивну фотографію, залучаємо кількох експертів із цієї сфери, визначаємо місце й збираємо на зустріч людей, справді зацікавлених у темі», — пояснює Джастин Варилек.

І без того складну процедуру реєстрації, коли кожну заявку на користування сервісом має затвердити адміністратор, планують ще дужче ускладнити: заявника повинні будуть порекомендувати троє чинних користувачів HackPack. Такі перестороги засновник сервісу вважає слушними, адже оголошення публікуються на сайті без модерації. Тому єдиний спосіб забезпечити відповідальність учасників — фейс-контроль, який відсіює фейки, тролів і людей, які не стосуються медіа. «Така система, — пояснює Варилек, — робить користувачів відповідальними за спільноту».

Неповнолітнім вхід на HackPack заборонено: їм реєстрацію не підтверджують. «Ми поки що не мали проблем із юними учасниками, але розуміємо, що студенти і молоді люди, які не постійно залучені до професії, мають інші потреби, а їхній рівень професіоналізму визначити складніше. Поки ми не навчились цього робити, вважаємо, що краще не пропонувати їм користування HackPack», — каже засновник сервісу. Згодом тут планують створити розділ для молодших учасників, де можна буде знайти стажування чи ментора.

Пріянка Карла закінчує магістратуру з журналістики й комунікацій в Амстердамі, але вже має досвід у журналістиці. Вона користується HackPack із 2016 року. «Спершу я дуже активно співпрацювала з HackPack. Зараз більше приділяю уваги навчанню. Але я бачу, що це спільнота професіоналів. Також мене приваблює інтерфейс. Ця платформа пов’язує вас з найбільш активними і залученими в цю сферу людьми. HackPack схожий на Linkedin для журналістів. Але це більше, ніж просто демонстрація вашого профілю і пошук роботи, це співпраця і підтримка журналістів з усього світу», — розповідає вона.

Молоді журналісти, ще не впевнені у своїх силах, також можуть знайти на HackPack завдання, яке вимагає відповідного рівня професійних навичок. «Якось ми знімали інтерв’ю з Едвардом Сноуденом для великого новинного каналу й для цього шукали дуже досвідчених і професійних людей. Але коли трапилась атака на колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля, потрібно було знайти людину, спроможну шукати інформацію в соціальних мережах російською мовою. Тут нам краще підходила молода людина», — наводить приклад Джастин Варилек.

За його словами, проект самоокупний. Заробляє HackPack на платному просуванні постів, розміщенні анонсів та прес-релізів, а також на індивідуальному пошуку фахівців — не лише фрилансерів, а й потенційних штатних працівників.

«Найбільш схожі на нас конкуренти Storyhunter (відео), Blink (фото) і Paydesk (текст), — говорить Варилек. — Але нещодавно Blink запровадив абонентську плату, що розлютило багатьох фотографів. Storyhunter, натомість, розвивається у близькому до нашого напрямку, але орієнтований на США». Інші сервіси такого типу переважно зосереджені на послугах для фрилансерів, натомість HackPack намагається допомагати своїм користувачам на всіх етапах кар’єри.