Яким буде (і чи буде) дитячий контент на регіональному телебаченні.


MediaLab уже писав про те, як змінюються регіональні філії Національної суспільної телерадіокомпанії України: трохи динамічніше в Чернівцях, трохи проблемніше у Львові. У Кропивницькому Олеся Біда зустрілась із колегами, з якими разом десять років тому працювала у вечірній казці на обласному телебаченні, щоб з’ясувати, яке майбутнє чекає на дитячий контент філій НСТУ.

 

Від Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії нас забирає водій на службовій машині і везе приблизно півгодини до телецентру. Мені дванадцять, я тримаю в руках м’яку іграшку, аби менше нервуватися. Волосся заплетене в коси, аби не заважало під час зйомок. Дорогою до телецентру повторюю вивчений напам’ять текст.

Запах у телецентрі — такий самий, як у квартирі, яку давно винаймали батьки, — важкий, затхлий і старий.

Режисер іде на другий поверх. Він спостерігатиме згори за зйомкою крізь скло на всю стіну. Пан Володимир одягає на руку ляльку-Засинайка, мене садовлять поміж декорацій. Звукорежисер чіпляє на светр петличку, оператори виставляють камери і світло. Я бачу, як загоряються червоні літери, — зйомка почалася.

— Привіт, Засинайко!

— Привіт, Лесю. Що цікавого ти нам сьогодні розкажеш?

Я переводжу погляд на камеру № 2 і починаю розповідати вечірню казку для дітей. Її покажуть на державному обласному телеканалі «Кіровоград».

Так було у 2007 році щотижня вихованці дитячої телевізійної студії «Ку-раж» по черзі приїздили до телецентру на зйомку. Цьому передували заняття з техніки екранного мовлення, акторської майстерності та журналістики, які викладали Володимир Крутоус і Наталя Устименко. Вони заснували «Ку-раж» та працювали у відділі дитячих і пізнавальних програм Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії.

Сьогодні ж усе дещо інакше. По-перше, змінився сам формат казки. Тепер діти виконують роль ведучих, а казку анімують пластиліновими героями. По-друге, КОДТРК стала регіональною філією суспільного мовника. Тепер її працівники щодня мають виробляти контенту мінімум на три години і п’ять хвилин ефірного часу. Обов’язково мусять бути ранкова програма, новини і підсумкове шоу. Решту ідей потрібно відстояти. Ця процедура зветься пітчингом.

Аби «Засинайко» і надалі виходив в ефір, Володимир і Наталя подали програму на внутрішній відбір творчих проектів. Етапів відбору три, й усі їх потрібно успішно здолати.

Також для пітчингу ідей кропивницька команда запропонувала і шоу-програму для школярів «12 балів», над якою працює з 2010 року. Це модифікована версія колись відомого «Найрозумнішого», де замість Тіни Канделакі Володимир Крутоус в образі Ейнштейна.

Щотижня дванадцять учнів з однієї зі шкіл міста або області змагаються між собою, відповідаючи на запитання шкільної програми. Наприкінці сезону між усіма переможцями відбувається фінальна гра.

Учасники ж дитячої телевізійної студії «Ку-раж» для кожної програми мають зробити сюжет про школу, що бере участь у грі, записати інтерв’ю з учнями під час зйомок та окремі рубрики, що залежать від теми гри. Все це з допомогою Володимира, Наталі та ще однієї редакторки, Юлії.

— Ми намагаємося, щоб наші студійці працювали як самостійні журналісти. Вони займаються соцмережами й іноді роблять стрими з гри.

Володимир і Наталя не знають рейтингів шоу, яке вони створюють майже вісім років. На каналі їх не замовляли, тому що дитячий контент не був у пріоритеті. Керівництво завжди цікавилося випусками новин і ранковими програмами.

Однак найкраща оцінка, на думку Володимира, – коли його впізнають на вулиці. Отже, програму дивляться. До того ж школи стають у чергу, щоб взяти участь у шоу.

— Черга до липня, уточнює Володимир, але ми можемо працювати лише до квітня. Далі, імовірно, скорочення.

Володимир і Наталя досі достеменно не знають, що далі. Перший етап пітчингу ідей проекти студії пройшли, далі наступний захист. Проте поки невідомо, яку саме ідею доведеться «захищати». Мета першого етапу ж — відібрати пропрацьовані і готові до запуску проекти, які можна буде запускати одразу, як на це з’являться гроші.

Продюсерка Кіровоградської філії Суспільного Олена Кваша каже, що програма «12 балів» це приклад дитячого контенту, який варто робити для всієї України.

— Ми поки не знаємо чи буде «12 балів» після квітня. Звісно, є бажання його пропонувати і робити не лише для області, розповідає вона.

Під час внутрішнього відбору проектів закцентували на тому, що вони мають бути регіонально спрямовані. Але водночас мусять бути адаптованими до різних платформ: і для соцмереж, і для телебачення, і для радіо.

— Ми не в тому столітті, щоб робити лише контент для телебачення. Варто дивитися на все одразу й думати про підлітків, для яких найпопулярнішою соцмережею є Інстаграм.  Треба створювати зачіпки, які б привабили дітей і привели їх до телевізора, — говорить виконавча продюсерка творчого об’єднання освітніх програм Суспільного Катерина Феленюк.

Головний недолік нинішнього регіонального контенту, на думку продюсерки, його застарілість. Йдеться не лише про технічне забезпечення, а й про розуміння принципів телебачення. А в ситуації із дитячим контентом ще й про недостатнє відчуття своєї аудиторії.

— Проблема дитячого контенту в тім, що його роблять дорослі. І відчуття, неначе вони його створюють для себе. У програмах відчутно або менторський, моралізаторський, роз’яснювальний тон, або навпаки, — максимально дитячу інтонацію. А діти одразу зчитують нещирість. З ними варто говорити однією мовою, — каже продюсерка.

Творче об’єднання на Суспільному працює над створенням контенту для дітей і зовсім скоро буде готове його транслювати. Для наймолодших «Лялькове шоу», що часткове схоже на «Маппет-шоу» і «Вулицю Сезам», для старших дітей «Відкривай Україну з Суспільним», а для підлітків програма «NA HI BA».

На львівській телерадіокомпанії дитячий контент створювали учасники студії «Рожеві окуляри». Це комерційний проект Христини Гевко, яка протягом останніх п’яти років виготовляла однойменну інформаційно-розважальну дитячу програму львівської телерадіокомпанії, що вже також стала регіональною філією суспільного мовника.

Щотижня діти під керівництвом своїх викладачів-менторів створювали сюжети для програми на самостійно обрану тему.

— Не буває дорослих тем, для програми діти роблять сюжети про все, що їм цікаво. І про стосунки, і про кулінарію, і про емоції, і про професії майбутнього. Ми їх не обмежуємо, – розповідає Христина.

Вихованцям студії «Рожеві окуляри» не потрібно їздити спеціально на телецентр задля зйомок, нервуватися перед величезними камерами та вдихати затхле повітря. Вони мають сучасну техніку й обладнання, свою простору студію, де можуть і навчатися, і одразу практикуватися.

Востаннє програму «Рожеві окуляри» транслювали на телерадіокомпанії «Львів» наприкінці грудня минулого року, хоча студія мала попередньо відзнятих ще вісім програм.

— Із січня 2018-го року проекти студії «Рожеві окуляри» припинили транслювати в ефірі, як і увесь сторонній та комерційний контент. Такі програми уніфіковано зняли з ефіру в усіх філіях суспільного мовника, коментує продюсерка Львівської філії Суспільного Уляна Антоник.

Для виробників контенту, які не є офіційними працівниками суспільного мовника, пітчинг ідей проведуть пізніше. Однак Христина Гевко свою програму поки подавати до відбору не збирається. Каже, що ще не готова. Нині продукт студії транслюють на львівському телеканалі «ПравдаТут», і Христина цим задоволена.

— Причин, чому програму припинили транслювати, ми не отримали. Хоча якби я почула конкретні зауваження до контенту, то готова була б внести зміни і згодом, можливо, подавати її на пітчинг, каже жінка.

Команда регіональної філії суспільного мовника у Львові, так само як і в Кропивницькому, подала свої проекти дитячого контенту на внутрішній пітчинг ідей. Потім ще два етапи, після яких стане відомо, який саме контент, на думку Ради генпродюсерів, на регіональних телеканалах здатен повернути сучасних дітей до телевізорів.