Радіостанція Лада FM розташована у центрі міста Ладижин, на Вінниччині. Аби потрапити до студії, треба піднятися вверх довгими залізними сходами. Біля — віконечко, де приймають замовлення привітань та реклами. Поруч одразу розцінки: вітання у програмі «Музичний привіт» коштує 70 гривень, колективне вітання — 140, запис вітання — 12 гривень.

Лада FM мовить на п’яти радіочастотах. Має 5 студій. Радіо можна почути 24 години на добу у Ладижині, Вінниці та Могилів-Подільську. У Чечельнику і Бершаді Лада працює по кілька годин на день, плюс ранковий випуск.

У колективі 15 людей. Із них четверо відповідають за новини, двоє — за наповнення сайту радіостанції. А ще це технічні працівники, музичний редактор, ведучий ранкового шоу, ведучі програм.

Комунальне підприємство «Радіо Лада» з’явилося у 2002 році. Тоді його засновником стала Ладижинська міська рада. Із того часу радіостанцію очолює її директорка Галина Данилівська. Разом із комунальним підприємством працює приватна компанія ТРК «Подільські комунікації», яку очолює чоловік пані Галини Ігор Шевченко.

Галина Данилівська та Ігор Шевченко розповіли MediaLab, як вдалося зробити Лада FM найпопулярнішим радіо у регіоні і з яким настроєм їх слухає аудиторія.


Комунальне радіо на FM-хвилях

Наприкінці 2003 року через негоду у Ладижині пошкодилося дротове радіо і місцева влада вирішила направити кошти не на відновлення старого радіо, а на створення ефірного у FM-діапазоні. Згодом Національна рада з питань телебачення і радіомовлення виставила частоту 103,9 МГц (потужність передавача 0,5 кВт) на конкурс. Радіо «Ладижин» перемогло у конкурсі і отримало ліцензію на право мовлення. Ігор Шевченко розповідає, що на той час це був неабиякий прецедент, оскільки отримати частоту на такій потужності було непросто. Але рішення про створення ефірного FM-діапазону стало вирішальним.

 

Після запуску радіостанції у Могилів-Подільському радіо «Ладижин» перейменували на «Лада FM», оскільки вона стала не просто місцевою, а регіональною.

Нині почути Ладу можна у Ладижині, Вінниці, Тростянецькому, Гайсинському, Теплицькому, Чечельницькому, Бершадському, Тульчинському районах Вінницької області.

«Радіомагнат» із Ладижина

Ми з  дружиною працювали весь час у журналістиці, спочатку у газеті. Після відновлення дротового мовлення нам запропонували зробити радіостудію. Зваживши всі за і проти, погодилися займатися радіо. Ми перші і єдині, хто у дротовому мовленні отримали 18 годин ефіру. Всі дивувалися, що ми не перший канал Українське радіо.

До мене прибігли тоді з холдингу «Мелодія», кажуть:  «Дайте подивитися на цього радіомагната». І це було своєрідне пророцтво. Після того я серйозно почав займатися розвитком радіо. Це у той час, коли мої колеги у Вінниці працювали в плюс і все одно продали свої частоти до Києва. Для них це було вигідніше, але ми вже не змогли відмовитися від радіо.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Якщо говорити про Ладижин, то ми, звісно, починали із бюджетного фінансування. У штаті було чотири людини.

Мусили працювати для всіх категорій населення, намагалися тримати золоту середину, і це було складно. Після запуску «Хіт FM» у регіоні, молодь перейшла до них, а ми зайняли нішу «кому за 40 і вище». Ми були монополістами, могли експериментувати, пробували різний контент. Потім зрозуміли, що нас слухають на кухні, на городі, будівельники на роботі.

Обладнання у цій студії, звідки йде ранкова програма,  куплене за кошти від виборів у 2012 року. Ми не витратили їх на премії, а купили апаратуру. На сьогодні у комунальної станції  є фінансування у 360 тисяч гривень на рік. Це 30% від того, що є у нас у бюджеті. Тобто ми маємо близько мільйона взагалі.

У приватній компанії, ТРК «Подільські комунікації», інша історія. На сьогодні ми виходимо на рівень рентабельності. Основний чинник прибутку — послуги для населення: вітання і реклама.

Якщо постане питання роздержавлення і відсутності фінансування, то компанія, враховуючи свою регіональність, здатна вийти на новий рівень життя самостійно. Старший слухач звик саме до радіо і ми стали для них основним джерелом інформації та розваг.

Єдиний варіант — стати суперпопулярними

Питання частотного ресурсу важливе, і у ті часи, коли ми починали, було визначальним. Свого часу ми подавали заявку від комунального радіо і нам не дали частоти. Потім я пішов через ТРК «Подільські комунікації. Була конкуренція серед 18 радіостанцій, де все розбито на холдинги. Конкурувати на такому рівні було нереально. Єдиний варіант — стати суперпопулярними. І нам це вдалося.

На той час були інші способи отримання частоти, ніж зараз. Можна було прийти в частотнагляд, домовлятися, проситися. Нині  все дуже красиво. У той же час, звичайній компанії отримати частоту не так просто. «Подільські комунікації» за рахунок правильної політики змогли перейти із місцевого мовника в регіональний.

Коли у Бершаді захотіли мати радіо, ми відкрили там студію. Починалося все досить непогано, але там була війна між міською радою і держадміністрацією. А ми опинилися між ними. Адміністрація сприяла нашому запуску, а платіжки підписувала міська рада.

Історія з радіо у Чечельнику ще цікавіша. Спочатку у цьому місті виграла частоту «Гала радіо». Я бачив на засіданні Нацради власника мережі Гала, він сам американець. Не давав нікому хабарів і спочатку йому не хотіли виділяти частот. Він навіть судився з Україною в арбітражному суді. Потім слідкував за кожним засіданням. Участь у аукціоні тоді була безкоштовною. І раптом «Гала радіо» отримало частоту у  Чечельнику.

unnamed

Я не подавався тоді на конкурс, бо він був лише для УР1. Комерційна компанія не могла виграти. Спочатку мене обурило те, що Гала отримало цю частоту, а потім подумав, що це може бути і на краще. Вийшов на контакт із виконавчим директором Гали і ми почали робити студію для Гала радіо у Чечельнику.  Мовлення було 24 години на добу, але це було суто місцеве Гала радіо. Вони з часом змінили керівництво і відмовилися від Чечельника. Там був колектив, і я розумів, що якщо не виб’ю кількох годин для їх роботи, доведеться їх розформувати.

У Нацраді є класний момент — члени постійно змінюються. Якщо були погані стосунки з кимось, то у наступному складі цих людей не буде. Я розказав новому складу про Чечельник і мені дали чотири години мовлення. І так ми залишилися у Чечельнику. Цей випадок вкотре довів мені, що я все роблю правильно. 

Вінницьку станцію ми зараз повністю оновлюємо, змінюємо концепцію і з нового сезону починаємо працювати у новому приміщенні у центрі Вінниці.

Колектив

Ладижин — це кузня кадрів. Хоч тут живе лише 20 тисяч населення, є люди, які до нас постійно підтягуються. Приходять на практику, хоча залишаються нечасто. Але іноді люди приїжджають з інших міст до нас працювати. Ми нормально ставимося до того, що дівчата народжують дітей, йдуть у декрет. Вони знають, що до нас завжди можна повернутися.

Середня зарплатня на радіостанції — три тисячі гривень. Є ще  додаткові гроші за начитування привітань. У Вінниці з колективом складніше. Працівники, не встигши згуртуватися, весь час шукають більшої зарплати. Це також можна зрозуміти.

Часто наші працівники — це мрійники, які хотіли мати справу з радіо раніше. У нас працює у команді хлопець, який дуже любив радіо з дитинства, але працював із різографом. Потім разом з товаришем придумали вечірнє шоу. З другом довелося попрощатися, а Володимир залишився. Тепер маємо людину, яка творить чудові радіоролики. А спочатку він просто стояв за друкарським станком.

Наш новинар шалено любить новини. От дійсно бувають такі люди. Він працював у технікумі, а поті прийшов до нас. І тепер їздить на всі тренінги, постійно удосконалюється. У нас працюють не ті люди, які закінчували журфак. Дехто, можливо, і не очікував, що їм це сподобається.

P8220113

На радіо складно втримати чоловіків. У більшості наших співробітників-чоловіків ще немає родин, а з їх появою грошей може забракнути. Але нам фізично немає з чого їм дати більше. Рекламний ринок також не безмежний. Хоча у фінансову кризу ми нормально почувалися. У селянина було тих 100 гривень, він приходив і замовляв пісню.

Коли я відчував що ми ідем «у провал», я відшукав в інтернеті людину із Миколаївської області і запросив його сюди працювати. Ми врятували тим самим ситуацію, бо у розважальному шоу працювала людина-інформаційник. Він тепер працює з інтернет-порталом.  А от у ранковому шоу з’явилась інша атмосфера разом із новим радіоведучим Михайлом Сонцевим.

Контент

Наш основний контент: новини, привітання, ранкове шоу. Події на сході вплинули на розвиток розважального сегменту. Ми не можемо собі дозволити веселі програми, коли в області ховають військових. Але натомість ми почали вмикати багато нових українських пісень.

Концепція нашої станції — щоб життя було ладне. Це оптимістична хвиля. Я кажу музичному редактору: «Пісня має бути про кохання, але там не має бути слів що воно зруйноване, розбите». Він відповідає, що кохання буває різне. Так, але у нас повинна бути  тільки позитивна музика. Якщо у людини поганий настрій, ми маємо його поліпшити.

Плануємо також формувати просвітницькі програми, пов’язані з брендом «Лада». У нас багато чого не йде в ефір, ми можемо собі це дозволити. Прислуховуємось. Працюємо не на швидкість, а над якістю.

Завдяки новій Вінницькій студії очікуємо отримати нових гостей. До ранкового шоу хочуть запрошувати когось у ефір, але вони просто не знають, що ми це все вже робили. Іноді буває слухаєш людину, цікаво, все супер, а не звучить! Тому думаємо, що завдяки новій студії зможемо збільшити розмаїття гостей.

Ще хочемо сформувати експертну базу людей, які здатні фахово відкоментувати будь-яку ситуацію. На Вінниччині достатньо таких незаангажованих фахівців. Є ще проект «Народний перець». Це наш народний гумор. Хочемо з часом транслювати відео зі студії.

Нас можна послухати на сайті, який запрацював у 2011-му. З появою онлайн-трансляції у нас розширилася географія привітань.  Похвалитися результатами сайту нині складно. Із квітня ми здали позиції, бо людина, яка ним займається, почала працювати на ще одній роботі і все не встигає.

60 листів для привітань

Основні кошти радіостанція отримує від приватних оголошень та привітань. У день отримуємо 30-60 листів. Вони звучать у програмі «Музичний привіт» і «Персональне музичне вітання». Є ще проблема, що наші студії розташовані у різних частинах області і люди з одного району не замовлятимуть привітання у студії іншого.

Тексти привітань пишуть співробітники станції. Найчастіше і музику підбирають також вони. Бувало, що для однієї людини замовляли з десяток привітань.

До нас приходять наприклад чоловіки і просять: «Скажіть такі слова, аби я помирився з дружиною». Було кілька «диверсій», коли коханки вітали чоловіків і родини мало не розлучалися.

P8220115

Коли у когось День народження, організовують у селі свято, замовляють на радіо концерт на 500 гривень. Колонки на подвір’ї, поляна на півсела. Навіть якщо це для маленької дитини, яка нічого ще не розуміє.

Ми вже навіть перестали транслювати пісню «Сину, ангел мій». Тому що всі хочуть замовити саме її. Але ж ми не шарманка. Одного разу в редакцію приходили син із хворою матір’ю, яка казала, що перед її смертю ми мусимо ввімкнути саме цю пісню для її сина. Інша жінка приходила замовляти вітання із Золотим весіллям, хоча її чоловік помер. Довелося так складати текст привітання,  аби потім весь світ із нас не сміявся.

Наш успіх у тому, що колись ми вчасно перейшли у FM-діапазон, а потім створили сайт радіостанції. Дуже важливо стати звичкою: вітати людей, давати оперативні новини на сайті. Потрібно все робити не зволікаючи.

Фото: Валерій Сіроштан

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.