Як угорські ЗМІ стають опорою для керівної партії.

Угорські газети Népszabadság та Magyar Nemzet схожі тим, що їх обидві закрили. Формально через збитковість, а насправді за критику режиму Віктора Орбана. Багато інших ЗМІ не закривали, а просто викупили. Слідом за зміною власників змінилася і їхня редакційна політика. Усе це складові того, що лідер партії «Фідес» та прем’єр-міністр країни Віктор Орбан називає неліберальною демократією. Як угорській владі вдається її практикувати, не втрачаючи підтримки виборців, і як цьому сприяють ЗМІ, дізнаємося у черговому тексті про медіа та демократію в європейських країнах. 

Фото: MTI / Balogh Zoltán

У найпопулярнішого угорського онлайн-видання Index змінився власник. Точніше власники. Їх звати Йожеф Олтян та Ґабор Ціґлер, і ні нам із вами, ні пересічним угорцям ці імена нічого не скажуть. Зрештою, угорський медіахолдинг продають уже не вперше, адже він є доволі успішним медіабізнесом.

Однак ця новина відразу ж стала однією з головних в Угорщині, і причин на це є кілька. Перша — серед нових власників Index з’явилася «випадкова» людина, близька до влади. Це Йожеф Олтян. Хоча таке в історії Index траплялося і раніше.

Не так давно медіахолдингом володів епатажний угорський олігарх Лайош Шімічка. Він, звісно, людина якраз не випадкова: будучи власником Index, одночасно вважався сірим кардиналом партії «Фідес» та найближчим другом прем’єр-міністра Віктора Орбана. Воно й не дивно: Шімічка й Орбан жили в одній кімнаті у гуртожитку. Кілька років тому вони геть розсварилися, але це вже інша історія.

Друга і, мабуть, головна причина, чому новина про зміну власників Index стала резонансною, така: за схожою схемою — через купівлю/продаж і зміну власника — команда Віктора Орбана захоплювала або знищувала інші провідні медіа Угорщини.

Наразі редакція Index заявляє, що зберігає незалежність та продовжує працювати, а також запустила краудфандингову кампанію. Але новина про зміну власника авторитетного медіахолдингу нагадала історію газети Népszabadság. Її назва перекладається з угорської як «Народна свобода».

У суботу, 8 жовтня 2016 року, працівників цієї газети раптово не пустили на роботу.

Трагедія Népszabadság: Як згасла «народна воля» та інші

Спершу видавець — компанія Mediaworks Hungary Zrt. — заявляв, що планує реорганізувати газету та відновити її друк. Однак Népszabadság з більш як півстолітньою історією так і не з’явилася в газетних кіосках.

Компанія-видавець пояснила все збитковістю: мовляв, на видавництві Népszabadság втратила 17 мільйонів євро і більше не може завдавати собі збитків. Однак є й інша версія.

Коли «Народну Свободу» закривали, вона була найпопулярнішою з опозиційних до влади газет та активно критикувала режим Віктора Орбана.

Наступного дня після того, як стало відомо про закриття газети, під угорським парламентом відбувся мітинг. У ньому взяли участь як працівники редакції Népszabadság, так і звичайні угорці. Приблизно дві тисячі людей. Вони вимагали не закривати газету. Насправді ж усі розуміли, що прийшли попрощатися з «Народною Свободою».

Зовсім нещодавно, 11-го квітня цього року, вийшов останній номер ще однієї знакової для Угорщини газети — Magyar Nemzet. На її офіційному сайті досі висить некролог самій собі: авторитетному виданню з 80-річною історією.

Як і у випадку Népszabadság, видавець списав закриття газети на збитковість. Але в цій історії також є політичний момент: останнім власником газети був той самий олігарх Лайош Шімічка, який на останніх парламентських виборах зробив ставку на партію «Йоббік» (головного конкурента керівної партії «Фідес»). Попри найкращий результат в історії, «Йоббік» не завадив Віктору Орбану здобути чергову перемогу та зберегти фактично абсолютну владу в країні. Тому Шімічка оголосив про вихід із медійного бізнесу загалом, і на Magyar Nemzet не знайшлося покупця. Принаймні поки що.

Віктор Орбан (зліва) та Лайош Шімічка (справа)

Чому поки що? Бо на інше медіа, яке значно сильніше підтримувало «Йоббік» та було фактично партійним виданням, покупець після виборів знайшовся. Влітку цього року телеканал Hir TV, яким донедавна володів Лайош Шімічка, перейшов під контроль нових власників. Вони близькі до команди Віктора Орбана, і це відразу ж позначилося на інформаційній політиці каналу.

За схожим сценарієм у 2015-му році популярне інтернет-видання Origo, яке тоді навіть конкурувало з Index, змінило власника, а разом з ним і редакційну політику. Через це виданню довелося відключити на сайті коментарі, — читачі різко висловлювалися на адресу редакції та нових реальних власників.

Угорські медійні монстри-близнюки — «суспільний» і приватний

За інформаційний простір Угорщини команда Віктора Орбана взялася після тріумфу на парламентських виборах 2010 року: тоді партія «Фідес» вперше здобула 2/3 місць у Національних Зборах і відразу ж почала докорінно і методично змінювати законодавство Угорщини, включно із Конституцією.

20 грудня 2010-го було ухвалено новий закон про ЗМІ з дуже розмитими та суперечливими положеннями. Зокрема, за цим законом мали створити окрему інституцію (NMHH — Nemzeti Média és Hírközlési Hatóság), яка би наглядала за ЗМІ та навіть їх штрафувала. Закономірно, що ухвалення цього закону угорські журналісти назвали запровадженням цензури та розпочали протести. Миттєво відреагували в Єврокомісії та ОБСЄ, і Будапешт, який саме головував у ЄС, зрештою вніс зміни до скандального закону.

Але його нова версія виявилася формальністю. Ще до того, як її ухвалили, команда Орбана взялися реорганізовувати всі державні угорські медіа та створювати об’єднане суспільне мовлення.

Будівля угорського суспільного мовника MTVA. Фото 24.hu

Отже, у 2011 році з’явився фонд під назвою Media Services and Support Trust Fund, або просто MTVA, який інтегрував усі державні ЗМІ. Під одним дахом зібрали шість телеканалів — M1-M5 та Duna, сім радіостанцій на чолі з KOSSUTH Radio, дев’ять веб-порталів на чолі з Hirado та головну інформаційну агенцію країни MTI, яка стала монопольним першоджерелом.

Під цього «монстра» відтоді виділяються неймовірні бюджети. Так, у 2017-му це було 80 мільярдів форинтів, тобто $275 мільйонів.

Автору цих рядків пощастило побувати в будівлі MTVA, і масштаби справді вражають: величезний штат, ошатні офіси, сучасні студії та обладнання.

Та у цього «суспільного» монстра є брат-близнюк, хоч і не такий виразний та ззовні більш розпорошений.

Йдеться про медіаімперію з приватних ЗМІ, які належать найближчому оточенню Віктора Орбана (зазвичай через підставних осіб) та повністю контролюється його людьми.

До 2014-го її будував Лайош Шімічка, який особисто володів багатьма впливовими медіа. Однак після того, як він посварився із найкращим студентським другом Віктором Орбаном, той почав активно будувати приватну медіаімперію через інших людей. У ній фігурує чимало різних прізвищ, але варто запам’ятати лише три: Лорінц Мейсарош, Арпад Хобонь та Антал Роґан.

Віктор Орбан та Антал Роґан

Перші двоє за останні чотири роки скупили величезну кількість угорських ЗМІ, при чому цілими холдингами, а також настворювали нових. До прикладу, саме Арпад Хобонь заснував пропагандистський портал 888.hu як альтернативу відверто опозиційному виданню 444.hu.

Та більш помітний у цій справі Лорінц Мейсарош — голова села Фелчут, що неподалік Будапешта. Саме в цьому селі виріс Віктор Орбан, і саме Лорінц Мейсарош, після сварки угорського прем’єра з Шімічкою, раптово почав багатіти. При чому швидше, ніж Марк Цукерберг. А з 2016-го — ще й скуповувати медіа: Echo TV, TV2, практично усі регіональні ЗМІ.

Сьогодні легше назвати, яке угорське медіа не належить оточенню Віктора Орбана, ніж навпаки, бо таких залишилися обмаль.

Вартові на варті

Однак мало створити монстрів. Ними ще треба вміти керувати. Якщо поглянути на результати останніх угорських виборів, можна впевнено сказати, що Анталу Роґану це вдається чудово.

Віктор Орбан та Антал Роґан

Не випадково його називають міністром пропаганди, хоча офіційно він очолює кабінет угорського прем’єра.

Саме Антал Роґан відповідав за медійну частину кампанії «Фідес», а вона точно увійде в підручники з політології та піару. Річ у тім, що завдяки цим «монстрам-близнюкам» команді Віктора Орбана вдалося фактично створити симулякри ворогів, змусити Угорщину в них повірити і зрештою перемогти цих ворогів, знову здобувши 2/3 місць у парламенті.

Мігранти, Сорос та брюссельська бюрократія — це тріо «головних ворогів Угорщини», про яких інформували 24/7 всі близькі до партії влади медіа, починаючи з 2015 року. А півтора останні й поготів. Це триває досі.

Цей скрін головної сторінки сайту Origo став одним із мемів останньої виборчої кампанії у ЗМІ.

 

Пропагандистська машина Антала Роґана діяла брутально та цинічно, але неймовірно злагоджено та масово.

Наприклад, уже після виборів угорський тижневик «Figyelő» опублікував список «найманців Сороса», до якого увійшли 200 осіб: науковці, експерти, журналісти та правозахисники, які критикують владу.

Таким чином, минула виборча кампанія в Угорщині остаточно розколола і суспільство, і медіаспільноту — хто за владу, а хто проти. Про ЗМІ вже не говорять як про незалежні чи об’єктивні, а лише як про ліберальні чи консервативні, опозиційні чи провладні, партійні або комерційні.

Легко уявити, під яку категорію в державних медіа Угорщини потрапить цей текст.

Незалежні та об’єктивні ЗМІ не потрібні Угорщині Віктора Орбана. Та й журналісти з більшості угорських ЗМІ не хочуть бути об’єктивними та незалежними. Вони прагнуть захищати свою країну від ворогів разом із Віктором Орбаном.

Такий вектор розвитку угорський прем’єр назвав неліберальною демократією. Англійською — «illiberal democracy».

«Неліберальна демократія»

Отже, те, що, починаючи з 2011-го Freedom House постійно знижує рейтинг свободи ЗМІ в Угорщині, — це закономірність, частина «плану» Віктора Орбана.

Власне як і звіт Сарґентіні — документ, підготовлений представницею Нідерландів Джудіт Сарґентіні про ситуацію в Угорщині. За нього 12 вересня цього року проголосували в Європарламенті. Це означає, що проти Угорщини розпочнуть санкції за порушення базових цінностей ЄС. Чимала увага у звіті приділена і угорським медіям: серед іншого Сарґентіні згадує і про монополізацію інфопростору. Хоч у Віктора Орбана цей звіт назвали «кваліфікованою брехнею», в Будапешті прекрасно знають, про що йдеться. Монополізація інформаційного простору Угорщини триває досі.

Такі тенденції в Угорщині протягом останніх восьми років спонукнули Держдеп США в листопаді минулого року виділити грант на $700 тисяч. Ці гроші мали би піти на підтримку незалежних ЗМІ у країні. Втім, як інформує New York Times, команді Віктора Орбана все ж вдалося відохотити Вашингтон від цієї ідеї та направити кошти на інші проекти. Це був би не менш гучний сигнал, ніж рішення Європарламенту на користь звіту Сарґентіні.  

Ні цей провал у Стразбурзі, ні звіти Freedom House не змусять Віктора Орбана відмовитися від ідеї тотального контролю за медіа. Зважте самі: після виборів минуло вже майже півроку, а рейтинг «Фідес» не падає і тримається на рівні 40%. Еммануель Макрон та навіть Владімір Путін можуть позаздрити.

Тому Віктор Орбан без зайвих докорів сумління продовжує монополізувати угорські медіа та розбудовувати в Угорщині «неліберальну демократію», в якій ЗМІ — це передовсім вартові режиму, а не його контролери та критики.

 

Також із цього циклу: Всі за Яна // В усьому винні мігранти // Польсько-польська війна // Даля Грибаускайте і гончі пси // Це ваше останнє запитання // Церква, розвідка, магнати // Росії в Грузії немає

Матеріал створено в рамках проекту Львівського медіафоруму «Підтримка сталого демократичного розвитку через виховання нової генерації журналістів». За підтримки Вишеградського фонду (Visegrad Fund)

The publication is created in terms of Lviv Media Forum project “Support a Sustainable Democratic Development Through Cultivating New Generation of Journalists”. Supported by Visegrad Fund

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.