FavoriteLoading 

Слухати і думати. Ведучі Громадського радіо Ірина Славінська і Лариса Денисенко про те, як і навіщо працювати з тематикою правозахисту. 


Частиною місії Громадського радіо є просвітницька функція. У студію постійно запрошують експерток та експертів, які аргументовано і доступно говорять про складне. З якою метою? Все просто: краще інформовані громадяни роблять більш відповідальний вибір. Так тематичний фокус програм Громадського радіо пояснює Ірина Славінська – авторка проектів, одна з ведучих щоденних прямоефірних ток-шоу.  

Знати більше про свої права та свободи слухачі і слухачки можуть завдяки і Ларисі Денисенко. Письменниця та адвокатка з цивільних питань у команді Громадського радіо стала авторкою та ведучою проектів «Ген справедливості» та «Чайник». Лариса також є однією з ведучих щоденного живого ток-шоу «Громадська хвиля».  

Про права і свободи у прямому ефірі Ірина Славінська і Лариса Денисенко розповіли на зустрічі під час Форуму Видавців. 


 

«Вільний час і диктофони – це усе, що ми мали»

 

Ірина Славінська: Громадське радіо створили улітку 2013-го, коли в Україні склалася дуже складна медійна ситуація. Багато журналістів залишилися без роботи. Різко змінювалась медіавласність, олігархи перекуповували не лише окремі видання, а й медіахолдинги. Редакції звільнялися у повному складі. Саме у цей час п’ятеро безробітних журналістів об’єднали зусилля і стали засновниками Громадського радіо.

Із самого початку наша команда поставила перед собою чітку ціль – створити абсолютно нове медіа, якого на той момент в Україні ще не існувало, і яке не контролювалося б з боку влади. Великою перешкодою була відсутність будь-яких ресурсів. Вільний час і диктофони – це усе, що ми мали. Однак саме це уможливило розвиток саме такого медіа, якого бракувало тогочасній Україні. Ми могли говорити про усе, що замовчували інші радіостанції чи телеканали.

Відмова від комерційних продуктів, «полунички», натомість можливість дати слово тим, хто раніше не мав нагоди висловити думку – саме така домовленість виникла між журналістами Громадського радіо від самого початку. Тому тема захисту прав людини стала дуже актуальною під час прямих ефірів. «Нових» ефірів, де не було й натяку на популярні скандальні ток-шоу із запеклими сварками і гарячими моментами.

Прихід Лариси Денисенко у команду Громадського радіо став дуже цінним, тому що її досвід і доступ до тих, хто займається правозахистом, дозволяв отримати найціннішу інформацію з перших рук і самим як редакції краще зрозуміти цей світ.

 

 «Наше завдання – надихнути людей до боротьби за власні права»

 

Лариса Денисенко: Працювати у медіа з людьми, які поділяють мій ціннісний вибір і орієнтири, є дуже важливою складовою моєї праці. Зацікавленість і розуміння питань з цієї сфери життя є необхідними. Інакше створення правозахисного проекту було б неможливим.

Розуміючи необхідність висвітлення правозахисних питань у прямих ефірах, наша команда вирішила виділити для цього не менше третини ефірного часу, що складало близько 3 годин щодня.

Саме актуальність теми та можливість її висвітлювати спонукали мене створити програму «Ген справедливості». Тут юристи розповідають про успішні судові історії пересічних людей, які зіштовхнулися із порушенням власних прав і змогли їх відстояти. Ці порушення є найрізноманітнішими: від звільнення з роботи до дискримінаційних питань. У наш час, коли система правосуддя є недосконалою і люди все частіше зіштовхуються із проблемами залежності, корупції і упередженого ставлення до судової системи, дуже важливо допомогти їм зрозуміти, що відстоювання власних прав у судовому порядку також може мати позитивні наслідки. Саме це і є метою програми – надихнути людей до захисту власних прав реальними прикладами із життя. Розуміння, що кожен, незалежно від її соціального положення або ж інших факторів впливу, має можливість захистити себе, підсилює правовий дух. І люди починають самі будувати стратегію власного правового захисту. І це дуже важливо. Те, що ми починаємо боротися за відстоювання своїх прав – уже великий крок вперед. Для усієї країни.

З іншого боку, наша програма не може докорінно вирішити проблеми людей. Наша головна роль у цьому проекті – бути своєрідними інформаторами у розв’язанні проблемних питань. Тобто, ми пояснюємо, хто і чим займається, до кого звертатися і в який спосіб, і навіть як оформлювати заяви – усе, що може бути корисним і цікавим для нашої аудиторії.

Журналіст і правозахисник – це зовсім не одне й те саме. Перед нами постійно стоїть завдання щоденного самовдосконалення, розвитку і самозбагачення. Ми повинні постійно перебувати у процесі отримання нових знань: неважливо, чи то курси спілкування з жертвами насильства, чи навіть заняття з коректної лексики. Якщо ми хочемо взяти на себе цю функцію, це має стати частиною нашого життя і залишатися викликом, який стоїть перед нами.

 

«Це можна порівняти із роботою перекладача»

 

Ірина Славінська: Часто жартуємо, що знову робитимемо ефір, який простим людям буде нецікавим. Однак насправді їм вже цікаво – просто вони цього ще не знають. Це можна порівняти із роботою перекладача. Тільки ми беремо нудну і нецікаву, на перший погляд, інформацію і подаємо її в такому вигляді, аби людина розуміла, про що йдеться, і могла взяти щось корисне для себе. Це дуже відповідальна праця, яка потребує від журналістів у прямих ефірах теж своєрідної готовності. Наприклад, говорячи про ратифікацію Стамбульської конвенції, ми не можемо просто почати розмову з «Ну що там Стамбульська конвенція?» чи з чогось на кшталт. Потрібно правильно сформулювати питання, і це зазвичай потребує глибокої підготовки від журналістів, які не є правниками, і часто необізнані у таких речах. Ба більше, спілкуючись із професіоналами у цій галузі, не можна дозволити собі схибити і поставити недоречне запитання.

Мало хто у сучасних українських медіа може дозволити собі таку розкіш як звичайна, змістовна розмова нормальним тоном без крику і надмірних емоцій. За таких умов ти здатен собі сказати: «Стоп, спершу розберімося». І пропонуєш слухачам і слухачкам тих найкращих, хто може тобі у цьому допомогти. Це є власне те, чим ми займаємось. Тому на Громадському радіо ви не почуєте виступи топ-блогерів або ж депутатів без юридичної освіти. Усі, хто сидять по той бік мікрофона поряд із ведучими і говорять про правозахисні виклики – це ті, хто справді є компетентними. Це насправді те, чим можна пишатись.


Фото Катерини Хорощак