У житті Юлії МакҐаффі почалось «Новое время». І знову новинна журналістика.


Незабаром на сайті «Новое время» поменшає дрібних новин. Натомість, з’являться соціальні репортажі та пояснювальні матеріали – іксплейнери. Це частина плану Юлії МакҐаффі, яка очолила сайт у січні. Із головредом «Нового времени» Юлія вже працювала у холдингу KP Media, коли очолювала сайт korrespondent.net. Вона розповіла MediaLab про те, навіщо повернулася до новинної журналістики, чому соціальний контент не може сам себе монетизувати та чому не варто впадати в депресію.

Із «Кореспондента» Юлія пішла 2013 року, невдовзі після того, як Український медіахолдинг, до якого входило видання, купив близький до Януковича бізнесмен Сергій Курченко. Потім вона очолювала американський сайт для російськомовної аудиторії Forum Daily, займалася соціальними проектами в фонді Олени Пінчук «АнтиСнід», координувала роботу сайту «Громадського» та була шеф-редакторкою благодійного соціального проекту Charitum.

– Мій мозок скучив за новинною динамікою, великим хорошим проектом, – говорить Юлія. – «Новое время» – мій улюблений бренд на українському ринку онлайн-ЗМІ. Його зробили люди, з якими я довго працювала, в нього прекрасна репутація та прозоре фінансування, що теж дуже важливо.

Тому, коли Юлії запропонували роботу в «Новом времени», вона вирішила, що час повертатися до новинної журналістики. Проте з новинами її стосунки складні, бо новини часто зовсім не є новинами.

– Ми всі бачимо, що відбувається в українському новинному просторі, – пояснює вона. – Те, що називається «висєрами», займає велику його частину. Наприклад, як хтось у Верховній Раді вкотре побився. На жаль, такі новини запитані аудиторією, тому виходить замкнене коло. З одного боку, це те, про що писати, мабуть, не варто; з іншого, дає достатньо великий резонанс, хоч і нетривалий. Ми намагаємось бути новинним виданням у чистому вигляді, але поки що це не завжди виходить в умовах нашої країни. В мене є велика мрія, щоб новини стали новинами, а суспільство споживало справді якісну інформацію, а не оте абищо.

Про те, чому в його виданні так багато новин, головред «Нового времени» Віталій Сич розповідав MediaLab півтора року тому. Близько половини читачів, за словами Юлії МакҐаффі, заходить на новини, читаючи головну сторінку видання. Значною мірою це ті, хто раніше читав у такий самий спосіб старий «Кореспондент». «І це насправді дуже  круто, бо це спосіб споживання інформації, не актуальний для багатьох ЗМІ – вони або не застали його, бо не достатньо для цього старі, або їх читають переважно через соцмережі. А ми маємо такий кредит довіри. Якщо люди приходять на головну сторінку, це значить, що вони лояльні», пояснює Юлія.

Тому, крім якості та швидкої реакції, для новинарів видання важливим є адекватне розставляння пріоритетів. Головна сторінка має бути ідеально – людина вже на першому екрані повинна бачити, що відбувається у світі та Україні: кілька головних новин, останні новини, тренди за останні дванадцять годин.

– Я працюю в «Новом времени» поки що два тижні і два дні, – говорить Юлія МакҐаффі. – Тож зараз перебуваю у стані роззирання й занурення. Те, що я бачу, мені подобається. Але мені хотілося б відмовитися від дрібних новин, які нічого не значать, а також зменшити кількість тих, які можна зарахувати до кримінальної хроніки. Зрозуміло, що є речі, важливі в масштабах країни, але кримінальну побутову хроніку потрібно прибирати. Звісно, переглядів сайту стане менше, але я цього не боюсь.

У тому, що новини, яких варто позбутися, приносять сайту трафік, Юлія не сумнівається. Але вважає, що потрібно обмежувати себе в методах залучення аудиторії.

– Я б могла посадити десять райтерів, які б писали про Бориса Апреля та новини з категорії «сіські-піські». Але ні. «Новое время» рухається вперед без цього жовтого палива. І в кінцевому результаті це йде лише на користь ресурсу, – пояснює вона.

Влітку на nv.ua чекає перезапуск. Зміниться не тільки дизайн та верстка, а й типи контенту. Сайт інтегруватиметься з «Радіо НВ», яке виникло замість «Радіо Ера». Радіостанцією керує Валерій Калниш, колишній головред українського «Коммерсанта» та «Радио Вести». Як він пояснив «Детектору медіа», радіо буде у форматі news and talk, тобто зосереджуватиметься на новинах, їхньому обговоренні та рефлексіях. Радіо стане джерелом ексклюзивного контенту, який інтегрують у сайт у звичному для читачів форматі.

Людям, за словами Юлії МакҐаффі, стало потрібнішим розуміти, чому та чи інша подія є важливою, хто за нею стоїть, що вона означає. Цю потребу задовольняють пояснювальні тексти – іксплейнери. Таких матеріалів на сайті «Новое время» побільшає.

Як і великих форматів. Попри те, що профільні розділи «Думки», «Стиль», «Техно», «Наука» і «Бізнес» Юлія вважає сильною стороною видання, «Новому времени», на її думку, бракує соціальних матеріалів, людських історій та текстів у форматі «особистий досвід».

– Новину, на яку витратили півгодини, прочитають у двадцять п’ять разів більше людей, ніж великий текст, який робили два тижні, – нарікає Юлія МакҐаффі. – Це реальність, із якою ми нічого не можемо зробити. Тому питання, мабуть, у тому, щоб просувати якісний контент будь-якими методами. Головне, аби його бачили якомога більше людей. В інтернеті можна експериментувати. Тому я оптимістично до цього ставлюся: якщо правильно просувати щось хороше, врешті аудиторія це сприйме. Аудиторію потрібно в хорошому сенсі слова вести за собою.

Репортажі та людські історії на великому медійному майданчику – це можливість просунути соціальну журналістику в маси. Натомість, нішеві видання, яке спеціалізуються на соціальних темах, не досягають успіху переважно через проблеми з грішми, каже Юлія:

– Навіть хороший соціальний контент навряд чи може сам себе монетизувати. Хіба що стане частиною великих популярних платформ. Під хороші соціальні матеріали можна залучити компанію, для якої це буде цікаво і яка хотіла б себе асоціювати з тим, що видання пише про соціально важливі речі. Інший варіант – хіба що ґранти.

Заснований колишньою головною редакторкою L`officiel Ukraine Дашею Зарівною Charitum, яким донедавна керувала Юлія, не є соціальним виданням у чистому вигляді. Це доброчинна платформа, основу якої являють аукціони. На сайті розігрують зустрічі з людьми, які досягли успіху у своїй справі, й 80% виручки йде на благодійність, а 20% на підтримку існування сайту. Зокрема й на журналістські матеріали.

– Цифри, які ми отримували на аукціонах, були різні. Деякі не виправдали очікувань, – коментує Юлія. – Але платформа існує лише рік, і думаю, що старт був непоганим. Це крута модель фінансування.

Вона впевнена, що соціальний контент може бути цікавим та запитаним аудиторією. Легше досягнути цього на великій платформі, яка вже має добру відвідуваність.

– Але, якщо починати соціальне видання з нуля, я не знаю, що робити, – веде далі Юлія. – Зараз усі впали в депресію через зміни алгоритмів фейсбука. Я не знаю, що станеться з виданнями, в яких трафік із соціальних мереж становив дев’яносто відсотків. Але, якщо є хороший контент і є кошти, аби його виробляти, не треба припиняти. Медіа – це така субстанція, де ситуація постійно змінюється. Треба пробувати різне.