media_2 FavoriteLoading 

Рік 2015 запам’ятається низкою подій, які більшою чи меншою мірою вплинули на українські медіа – від змін у законодавстві до професійних дискусій і скандалів. Пропонуємо згадати деякі з тем, які точно матимуть продовження у 2016-му.

Журналістські стандарти та емоційна лексика

Наскрізним для 2015 року скандалом стала тема стандартів при висвітленні журналістами війни. Значного розголосу набула поїздка журналіста та телеведучого Андрія Куликова на окуповані бойовиками території та його участь у телемості донецького 17-го каналу. Багатьох обурили заклики Куликова до діалогу та заклики розпочати переговори з бойовиками.

У черговий скандал вилилася висловлена під час зустрічі зі студентами УКУ позиція Анастасії Станко щодо журналістських стандартів та принципів при висвітленні війни. Станко пояснювала, чому Громадське вважає неприйнятним термін «АТО», не використовує розмежування на «наші» та «їхні», не вживає слова «бандити» і «терористи». Станко переконана, що журналісти повинні уникати гучних формулювань, оскільки мають працювати для українських громадян по обидва боки конфлікту. На позицію Станко відреагували письменники Юрій Винничук та Оксана Забужко, і це дало старт хвилі цькування.

Таке ж несприйняття серед журналістів викликав моніторинг Ірини Андрейців для ГО «Телекритика» щодо використання емоційно забарвленої лексики – «наші», «герої», «вороги» – в сюжетах основних телеканалів. Аналітик звертала увагу на те, що в ефірах домінує надмірна героїзація українських військових та некоректна термінологія щодо бойовиків. Натомість теми переселенців і волонтерів практично зникли з новин.

Прикметно, що у всіх цих дискусіях переважали емоції, а не професійні аргументи. Попри те, що питання термінології у часи війни є на порядку денному вже впродовж практично двох років, журналістське середовище досі не дійшло згоди у цьому питанні. Спроби звернути увагу на стандарти інформаційної журналістики лише наштовхуються на звинувачення у підіграванні інтересам Москви. Важко сказати, що триватиме довше – дискусія про висвітлення війни журналістами чи сама війна. Одне, втім, очевидно: тверезі аргументи замість звинувачень та образ у випадку першого суттєво пришвидшили б кінець другого. Якісна журналістика є вагомим чинником не тільки у завершенні війни, а й у подоланні її неминучих наслідків, якими буде реінтеграція неконтрольованих Україною територій.

Саморегуляція та ринок

У 2016 році тема висвітлення війни українськими журналістами може стати предметом роботи Незалежної медійної ради, яка була створена наприкінці року минулого. Цей рік покаже, чи зможе цей незалежний арбітр відстоювати етичні та професійні стандарти і, що важливіше, чи почують професійні кола групу поважних експертів, якими є члени цієї Ради. Авторитет засновників – Інституту медіа права, Інституту масової інформації, Інтерньюз-Україна, ГО «Телекритика», Фундації «Суспільність» – навряд викличе у когось сумніви. Та наразі важко казати, що ринок із розумінням сприйняв появу цієї ініціативи.

Іншим викликом для Незалежної медійної ради буде засилля джинси та масове порушення журналістських стандартів, що характерне для медіа особливо у виборчий період. Ці тенденції у 2015 році були помітні неозброєним оком. Попри те, що жодні вибори у 2016-му році не передбачені, складно очікувати суттєвого зменшення джинси та порушень стандартів – при будь-якому політичному загостренні передусім телевізійні ЗМІ активно відпрацьовуватимуть інтереси своїх власників. Ніщо інше, ніж саморегуляція та міцний стабільний ринок не може вплинути на цю тенденцію 2016 року. Тому потреба авторитетного органу саморегуляції вже давно на часі.

Щодо ринку медіа, то він теж наразі не в найкращій ситуації. Після обвалу в 20% позаминулого року 2015-го обсяг реклами трохи. Загалом ринок зменшився лише на 1,4% та становив 8,941 мільярда гривень. Такі дані наводить Всеукраїнська рекламна коаліція. Ринок телереклами минулого року зріс лише на 1,4%, тоді як у 2014% падіння становило 20%. Найскладніша ситуація у пресі, де обсяг реклами за останні два роки скоротився на понад 50%. Реклама на радіо після падіння 2014 року на 15% торік змогла показати 5% росту. При складній економічній ситуації рекламні бюджети протягом останні двох років лише скорочувалися. Та вже 2016 році експерти прогнозують зростання ринку реклами на 12% – до 10 мільярдів гривень.

Інтернет зростає

Обсяги реклами безперервно зростають лише в інтернеті – на 3% та 11% у 2014 та 2015 роках відповідно. Ринок інтернет-реклами сьогодні є більшим за обсягом, ніж реклама у пресі – 2,355 млрд грн проти 1,32 млрд грн. Розвиток інтернет-медіа був помітний минулого року і вселяє надії цьогоріч. Саме інтернет стає місцем, де щораз частіше виникають хоч здебільшого некомерційні й нішеві, але цікаві та свіжі медіа проекти. Минулого року продовжилися експерименти з інтернет-радіо Аристократи, Urban Space Radio, Radio Skovoroda, Куреш; набирають сили онлайн-видання Cultrpostir, Хмарочос, TheUkrainians; школярі подільського райцентру запускають повноцінне онлайн-видання «Дирижабль»; «Тексти» творять нові зразки першокласної журналістики даних; на базі відкритих держреєстрів виникають важливі проекти про декларації чиновників, елітну нерухомість чи помічників народних депутатів. Саме нові нішеві ідеї дадуть медіа шанс вийти з кризи безгрошів’я з якісним продуктом.

Суспільне мовлення та роздержавлення преси

Хоча минулого року ми побачили офіційну презентацію суспільного мовлення на базі Першого Національного – UA:Перший, реальне його створення лише розпочинається. Було ухвалено основне законодавство про структуру та фінансування, розпочалися процеси перетворення державних телерадіокомпаній в систему суспільних мовників, із низки експертних середовищ були обрані представники до Наглядової ради, які визначатимуть стратегічні напрями розвитку нового для України явища. Паралельно відбувається реформування програмної концепції – у 2015-му з ефіру Першого зникли проекти Савіка Шустера та Дмитра Гордона. Водночас з’явилася низка інших інформаційних та аналітичних програм: «Дебати.PRO», «Подорожні» з Ольгою Герасим’юк, Prime Time з Мирославою Гонгадзе тощо. Також НСТУ за підтримки західних донорів займається оновленням технічної бази та збереженням багатого архіву програм, який сьогодні під загрозою. У 2016 році очікується завершити юридичний перехід державних ТРК у суспільне мовлення та розпочати скорочення штату.

Із першого січня набув чинності закон про реформування державних та комунальних ЗМІ, що був ухвалений наприкінці 2015 року. Це початок кінця для радянського рудименту – ручних неконкурентоздатних видань, які обслуговують інтереси місцевої політичної еліти. Очевидно, не кожна з редакцій зможе впоратися з викликами ринку, а деякі будуть не в стані позбутися ручного управління локальних «царьків» чи можновладців. Можна прогнозувати зникнення низки видань. Проте існують редакційні колективи, яким цей закон розв’язує руки та дає можливість створити якісну і незалежну регіональну журналістику. Оскільки перший етап реформи є добровільним, варто очікувати, що першими будуть роздержавлені видання, які вже існують без бюджетних дотацій або лише частково залежні від них. Наприклад, 5 із 33 комунальних газет Дніпропетровщини вже зараз спроможні працювати без дотацій. Складніше буде на Львівщині, де частка дотацій становить майже 50% від обороту комунальних видань. Як показує досвід подібних реформ у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи, роздержавлення преси може зацікавити іноземних інвесторів та великі медіаконцерни, які шукають для себе нові ринки.  Щоправда, там ця трансформація відбувалася 15-20 років тому, коли ціла галузь преси була значно міцнішою та менш вразливою до ризиків, ніж сьогодні.

Різні спроби ухвалити закон про роздержавлення тривали вже понад десять років. Однак щоразу можновладцям бракувало політичної волі відмовитися від цього адміністративного ресурсу. Тому накладене вето президента спершу стривожило професійне середовище через підозру в затягуванні прийняття закону. Однак парламент врахував та оперативно ухвалив поправки Адміністрації президента – закон набув чинності із додатковою нормою про обов’язкове збереження мови видання.

МінСтець

У минулий, 2015 рік Україна увійшла з новим Міністерством інформаційної політики, яке очолив медіаменджер та колишній народний депутат Юрій Стець. Протягом року міністерство працювало над концепцією інформаційної безпеки, запуском платформи іномовлення та створенням відповідної законодавчої бази для нього, забезпеченням покриття для українських мовників на окупованих та прилеглих територіях. Були також Інформаційні війська та скандал довкола трансляції оголошення перемир’я. Тепер міністр інформполітики заявив про наміри виконати свою обіцянку і піти у відставку після року роботи. Чи покине Стець свою посаду – ми вже побачимо у цьому році. Та варто згадати, що професійне і експертне середовище негативно сприйняло швидше появу самого міністерства, ніж Юрія Стеця як його очільника. Тому, якщо таки міністр піде, а міністерство залишиться, то постає питання – хто після нього отримає міністерські повноваження для впливу на інформаційну політику країни. І саме це викликало тривогу в журналістської спільноти.

Права журналістів

За даними Інституту масової інформації, 2015 року в Україні зафіксовано 301 випадок порушення прав журналіста і свободи слова. 100 разів журналістам перешкоджали виконувати їхні професійні  обов’язки. Зафіксовано також 58 нападів та побитів журналістів, 12 фактів цензури. Двох журналістів минулоріч вбили, а одну журналістку, Марію Варфоломєєву, викрали. Вже рік вона перебуває в полоні у бойовиків.

Кількість злочинів проти журналістів зменшилась порівняно із трагічним 2014-м роком. Втім, за інформацією ІМІ, минулого року практично нічого не змінилося у розслідуванні нападів на журналістів під час Революції гідності. Минулоріч менше 4% фактів порушень прав журналістів дійшли до суду. Хоч цифра й мізерна, але це значно більше, ніж 0,01% у 2014-му році. Будемо сподіватися, що цього року позитивна тенденція розслідування і, відповідно, покарання винних збережеться. Оскільки саме безкарність заохочує злочинність.