FavoriteLoading 

Добропілля – невелике місто в Донецькій області. Основні підприємства – шахта Алмазна та Добропільська. Обидві належать компанії ДТЕК. Більшість населення так чи інакше пов’язана із вугіллям.

В останні три роки населення міста збільшилося майже на 15 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Разом з тим – зросла кількість громадських ініціатив та активістів.

Хто про це все пише і чим може здивувати медійний ринок шахтарського Добропілля (а він таки може!) у нашому огляді.


 

У Добропіллі працюють сайти: 06277 (входить у мережу міських сайтів), найстарший у місті сайт dobrepole.com.ua, shkvarki.org (сайт новин Покровська, Мирнограда і Добропілля) та міськрайонна газета «Новий шлях».

Усі журналісти міста підтримують один з одним дружні стосунки і не конкурують. Принаймні, у цьому запевняють самі працівники видань. Медійники постійно обмінюються інформацією, особливо коли не встигають на події, що відбуваються одночасно.

Усі медіа Добропілля не вирізняються сучасним дизайном чи мультимедійними новаціями, але ці видання є і змагаються за вибагливу добропільську аудиторію, як уміють.

 

Два журналісти і один 06277

 

Невеличкий кабінет на вулиці Банковій (колишній Радянській). На сайті 06277 працюють троє людей – журналіст, менеджер та керівник сайту. Сайт належить до мережі citysitesglobal, яка складається із 103 міст України, Росії та Казахстану.

Щодня тут пишуть до десяти новин. Більша частина матеріалів – новини. Аналітичні тексти на 06277 з’являються не часто.

Керівник сайту – Яна Сельвер працює тут рік. Каже, що у виданні часто змінюються працівники та журналісти.

Сайт 06277 створений три роки тому під час виборів. Зараз видання не прибуткове. Намагається заробляти рекламою, але це не дуже вдається. Добропілля настільки компактне, що люди більше довіряють «сарафанному радіо»: хтось комусь розказав, показав і порадив. Коли відкривається новий магазин – про це одразу знає все місто.

За словами місцевих, фінансує видання директор Димитрівського експериментально-механічного заводу. Він також володіє сайтами Краматорська (6264) і Покровська (06239).

Не зважаючи на нестачу кадрів, сайт намагається розвиватися. Яна Сельвер почала записувати  «Підсумки тижня» у відеоформаті (раніше використовували текстовий). Найближчим часом планують разом із організацією «Активні громади» розпочати проект «політичного просвітлення»: журналісти запишуть неформальні інтерв’ю із кожним депутатом міської ради. Хочуть, аби виборці зрозуміли, що входить в обов’язки депутатів і чого варто від них очікувати.

06277

Із січня цього року діє рубрика «Історія Добропільського краю», який розповідає про минуле міста. Окремо готуються зробити цикл матеріалів про міських голів Добропілля за усі роки.

Ще один проект у планах: «П’ять добропільчан, які… (бігають, не п’ють каву, працюють у службі швидкої допомоги)». Разом із спільнотою захисту тварин «Вірність» готують публікації про тварин міста. Періодично проводять конкурси – у березні визначають найкращого кота місяця.

У мережі Вконтакті сайт має трохи більше 2000 підписників. У Фейсбуці – 380. Нещодавно зробили редизайн.

Головна редакторка сайту скаржиться, що медіа у Добропіллі не достатньо авторитетні. Часто трапляється так, що місцеві ЗМІ пишуть про якусь подію, а мешканці потім кажуть, що про це нічого не знали.

Сайт мережі citysitesglobal у Покровську – найпопулярніший у місті. Однак, у Добропіллі ситуація інша. Містяни найбільше люблять інше видання – dobrepole.com.ua із трохи незвичною історією.

 

Стаханівський сайтобуд

 

Сайт dobrepole.com.ua працює у місті з 2008 року. Це найстаріше і найбільш популярне видання у місті. Його головний редактор і власник Володимир працює на одній з шахт.

Майже десять років тому Володимиру набридло просто досліджувати інтернет і він вирішив розібратися, звідки з’являються сайти. Спочатку не знав, яку обрати тему, а потім почав створювати власний – про місто.

Спочатку користувався конструктором сайтів uCoz. Засновник каже, що зараз, якби і хотів перенести його на WordPress, це занадто складно. Фактично, треба робити сайт заново. Минулого року Володимир пройшов у Добропіллі курс «Інформаційні технології: веб-дизайн, тестування».

Команди у засновника немає. Є кілька модераторів, які мають право наповнювати сайт за своїми напрямками діяльності:

«Цю справу треба любити. Прийшов з роботи – треба провести час із родиною, зробити з меншою дочкою домашнє завдання. А сайт – це ще одна дитина», – розповідає Володимир.

Основний трафік для сайту dobrepole.com.ua надходить із соцмереж. Володимир каже, що люди часто плутають сторінку «Добропілля онлайн» із самим сайтом:

 «Спочатку я не розумів, настільки важлива прив’язка сайту до соціальної мережі. Активіст Володимир Орос порадив зробити сторінку Вконтакті та Однокласниках. Зараз Вконтакті у нас понад 11 тисяч підписників, а в соцмережі Однокласники – 12 тисяч. Для нашого міста це дуже багато. У соцмережі Facebook також є сторінка, але місцеве населення обходить це коло віртуального спілкування.

Завдяки сайту і групам в соціальних мережах різноманітна інформація доноситься населенню набагато швидше, ніж будь-яким іншим способом (телебачення, друковані ЗМІ, дошки оголошень).

Видання значно розширило коло мого спілкування. Познайомився з багатьма цікавими людьми. Проте, популярність мені не потрібна».

Середня  відвідуваність сайту – 2500 людей за добу. Залежить від дня тижня, свята, чи конкретної події. Найбільша відвідуваність була від Укрнету під час воєнних подій. Тоді Добропілля цікавило всю Україну.

добропілля ком

Крім посади на шахті і роботи із сайтом про місто, Володимир паралельно займається ще кількома проектами:

«Іноді роблю сайти на замовлення. Якби не шахта, то лише цим і жив би. Робив паралельно розважальний портал для себе, кільком інтернет-магазинам, сайт зі світовими подіями. Є кілька ідей для подальшого розвитку, але на все бракує часу». 

На запитання, як він встигає модерувати сайт, ставити новини і займатися сторінками в соцмережах, Володимир відповідає загадково: «Призвичаївся. Маю кілька секретів, але про них не розкажу».

На утриманні усіх своїх сайтів Володимир витрачає на рік близько семи тисяч гривень.

На dobrepole.com.ua багато реклами. Статті сам Володимир пише рідко. Найчастіше йому надсилають інформацію активісти, організації і держпідприємства. Іноді менш популярні сайти звертаються, також посприяли кільком десяткам людей, які потребували фінансової допомоги.

Засновник зізнається, що любить роботу із сайтами навіть більше, ніж шахту. Однак працювати на шахті – це стабільність і соціальні гарантії, яких в інтернеті не отримаєш.

 

«Новий шлях» зі старими методами

 

Редакція міськрайонної газети «Новий шлях» займає дві невеликі кімнати на першому поверсі Добропільського міськвиконкому. Тут працюють п’ятеро: головний редактор, верстальниця, бухгалтер і два журналісти. Єдина газета у місті обласного значення Добропілля виходить один раз на тиждень тиражем трохи більше 1700 примірників. Передовиця – бузкового кольору. Всі інші сторінки – чорно-білі.

Основну кількість газет продають по передплаті, лише невелику частину – у кіосках.  «Новий шлях» можна знайти у яскраво-зеленому магазині «Шахтар». Перевірено.

P70315-123719

 

Розповідаючи про видання, працівники одразу згадують часи, коли у 1980-х тираж газети був понад 16 тисяч. «Шлях перемоги» (а тоді видання мало таку назву) був досить популярним серед місцевого населення. Після Незалежності газету перейменували, і її найкращі часи залишилися позаду – сьогодні про майбутнє видання тут говорять без особливого ентузіазму.

Журналістка газета Яна Рубан каже, що збільшити тираж їм нині не вдається – немає попиту серед населення. Реклами у газеті мало. Виходить таке собі замкнене коло: рекламу не приносять, бо малий тираж, а останній не росте, бо немає за рахунок чого.

Тим не менш, люди старшого віку досі читають «Новий шлях». Іноді пишуть листи, або й приходять у редакцію. З останнього: поет придумав гімн села і надіслав його у газету. Іншому поету це не сподобалося, бо він придумав гімн цього села ще раніше. Тепер на сторінках видання триває їхня дискусія.

У 2014 році тираж був рекордно малий – 600 примірників. Однак з того часу його все ж вдалося збільшити. Аж утричі.

Раніше «Новий шлях» працював у місцевій типографії. Потім там змінився власник, і газета почала винаймати два приміщення. З часом і це стало задорого. Тоді «Новий шлях» почав нове життя у виконкомі.

P70314-113035

 

«Редакція змінила фактичну адресу у вересні 2015 році через високу орендну плату і незручності – приміщення не мало централізованого опалення, доводилося зігріватись електричними приладами. Розмір оренди дорівнював зарплаті однієї штатної одиниці, тож я (редактор) взяла на себе відповідальність скоротити редакційні витрати, і колектив переїхав у вільне приміщення у міськвиконкомі», – каже головна редакторка «Нового шляху» Наталія Красноплахова.

У міській раді журналісти газети працюють у тісному кабінеті на першому поверсі. Тут також дописує новини про Добропілля на сайт shkvarki.org/dobropole журналіст Юрій Мурований.

Засновники газети «Новий шлях» наразі – міська і районна рада. З ними газета працює за угодами.

«У 2016 році за висвітлення діяльності міської ради редакція отримала 50,9 тисяч гривень, районної ради – 49,2 тисяч гривень. Також у минулому році міська рада надала фінансову підтримку редакції на поліграфічні послуги на суму 80 тисяч гривень. Окрім цього, «Новий шлях» отримав від збуту газети 154 тисячі гривень, від реклами (з урахуванням вищезгаданих коштів на висвітлення діяльності рад) – 230 тисяч гривень», – розповідає головна редакторка видання.

«Новий шлях» має сторінку у Фейсбуці зі 100 підписниками. Доступ мають усі працівники, але постять лише тоді, коли вистачає часу.  Іншими соціальними мережами не користуються. Сайту немає.

Аналітичні тексти бувають рідко – працівники кажуть, що їх погано читають. Власного транспорту у редакції немає.

У газеті кажуть, що намагаються вдосконалюватися: змінюють верстку, почали публікувати погоду і гороскоп. Людям подобається. Минулого року проводили фотоконкурс. Після цього дещо виріс тираж.

На запитання про роздержавлення однозначної відповіді немає. Мовляв, збиралися у другу хвилю, почнуть реформи наприкінці цього року. Журналісти зізнаються, що дивляться на цей процес «неоптимістично»: «Звідки тоді брати фінансування на поліграфію?».


Проект реалізується в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії NED (США)

Ілюстрації авторки