248157507 FavoriteLoading 

Колишній головний редактор російського телеканалу «Дождь» та автор книги-бестселера «Вся кремлевская рать» Міхаіл Зигарь в інтерв’ю MediaLab анонсував запуск свого нового проекту, розповів, чому незалежні медіа в Росії приречені ледве животіти та чому порядок денний більшості ЗМІ становлять псевдоподії.


Ви неодноразово повторювали, що пішли з «Дождя» за власним бажанням, а не через тиск на канал після виходу «Всей кремлевской рати». Чи не здається вам, що сьогодні російському суспільству особливо потрібні професійні порядні журналісти, які не будуть впадати у крайнощі? Чому саме зараз?

Чи не вважаю я, що зрадив російську журналістику? Ні, не вважаю. Мені здається, що мої нові проекти настільки ж важливі, а може, навіть важливіші за попередні.

Російському громадянському суспільству сьогодні дуже потрібні і відповідальність, і обізнаність, і критичне ставлення до фактів, і повноцінна картина подій. Та, на жаль, незалежні ЗМІ не здатні показати повну, адекватну картинку, оскільки вони – а особливо онлайн-медіа, котрі намагаються тримати руку на пульсі – багато що випускають з поля зору. І це не докір, просто так усе влаштовано. Інколи їм складно зупинитися і проаналізувати ситуацію, виокремити зміст, усвідомити контекст. А без цього ніяк.

Саме ця частина роботи для мене зараз дуже важлива і нею я займаюся. Це не новинна журналістика. Тим не менше, це дуже важливий мій особистий вклад частково у просвітництво, частково у задоволення інформаційних потреб російського громадянського суспільства.

Розкажіть трохи про свій новий проект

Можу лише сказати, що він стартує у грудні і буде революційним. Я збираюся влаштувати революцію у способах отримання інформації про історію.

Повернімося до нещодавніх медіаподій в Росії. Зокрема, до ситуації довкола РБК. Наскільки розумію, вона вразила російську медіаспільноту, ніхто не очікував такого повороту. З огляду на тенденції, наскільки високі шанси вижити у решти незалежних ЗМІ і чи є спосіб себе убезпечити?

На жаль, ситуація з РБК була цілком прогнозованою. У них була дуже героїчна модель поведінки.

Вижити можливо, проте убезпечити себе не вдасться. Насправді немає жодного причиново-наслідкового зв’язку між тим, про що ти пишеш, і тим, чи прийдуть за тобою. Прилетіти може кому завгодно у яку завгодно секунду. Не існує болючого мозоля, на який ти сьогодні наступив, а завтра на тебе впаде цеглина. Як правило, усе спрацьовує спонтанно. Я сподіваюся, більшість колег це розуміє.

У нашій країні незалежний ЗМІ не може бути багатим та успішним. Він може бути напівмаргінальним, скромним, бідним, нещасним, і ледве животіти – це запросто. Оскільки більшість російських незалежних медіа зараз почуваються не дуже добре, то їм менше загрожує небезпека.

Всі сподіваються, що зима закінчиться. Усі мають шанс пересидіти або померти від обмороження. І кожен утеплюється, як може.

248157654

На вашу думку, медіа у наш час повинні реагувати на порядок денний чи створювати його?

Будь-яке амбітне ЗМІ повинно прагнути мати власний порядок денний. Немає нічого гіршого, ніж іти за тим, що тобі нав’язують інші. Зараз ми живемо у прекрасному світі, де коли ти починаєш іти на поводі, то перетворюєшся у нікчему.

Загальний порядок денний складається не з подій, а псевдоподій. Немає нічого більш віддаленого від реальності, ніж новинне тло традиційних ЗМІ. Це взагалі не має жодного відношення до життя. Набір абсурду. Заяви політиків – не події, адже слова – не вчинки. Більшість новин, що нам пропонують, – псевдоновини. Вони зовсім не важливі і ні на що не впливають. І це гидко, що величезні зусилля журналістів йдуть на те, чого насправді не існує.

Загальне новинне тло – це жахливий смітник. І медіа, які себе поважають, повинні відрізняти псевдоновини від новин і підходити до їх відбору з розумом: випрацьовувати для себе пріоритети, розробляти теми, проводити власні розслідування.

Немає іншого виходу, інакше настає смерть. У XXІ столітті копіпаст – це смерть.

Є універсальне правило: чесна журналістика – це найкраща контрпропаганда. Проте з поправкою на російські реалії, чи здатне об’єктивне висвітлення подій побороти креатив прокремлівських медіа?

Протиставляти одну брехню іншій – хибний шлях. Це тільки погіршує ситуацію. Чи захочете ви взяти участь у розбірці двох банд, де всі методи згодяться, поливати конкурента помиями з надією на перемогу?

Зовсім інша справа, якщо це протистояння, в однієї сторони якого цінності є, а в іншої – немає. Порівняння порядного з безчесним – це гра в довгу, але у неї є закономірний кінець. Рано чи пізно така лінія поведінки винагородиться. І лише у такий спосіб цю боротьбу можна завершити. Рано чи пізно підлість розкривається, не буває по-іншому.

Повернімося до вашої книги. Ви постійно наголошуєте, що писали її для читача, який житиме через 100 років. Тобто ви наперед були впевнені в успіхові своєї книги, у тому, що її читатимуть через століття?

Так, я писав для непідготовленого читача. І ні, навпаки, я був упевнений у її неуспішності.

248157575

Тим не менше, книга отримала дуже добрі відгуки від кардинально різних людей. А як ви самі оцінюєте свою роботу? Чи бачите з реакції аудиторії, що вам вдалося донести головну думку?

Мені вдалося зробити те, чого я хотів – нікому нічого не впарювати. Я намагався уникнути того, з чим не справляється багато моїх колег: замість розповісти історію, вони лізуть зі своєю мораллю, і починається суцільна байка Крилова. Я хотів дати читачеві можливість самому зробити будь-який висновок на основі запропонованих фактів. Якщо можна написати історію нейтрально, я старався написати її так. І відгуки, які я чую, мене радують. Значить, я таки потрапив у ціль.

У процесі роботи над книгою ви відкрили для себе щось нове, раніше непомітне у логіці політичних процесів у Росії?

До початку роботи у мене не було висновку про хаотичність і відсутність плану дій [у керівництва РФ, – авт.]. Такий стан речей розкривався із кожною черговою деталлю. І це дивовижно. 

Фото: Аліна Смутко


*Матеріал підготовлено за підтримки проекту USAID «У-Медіа», що виконує міжнародна організація «Інтерньюз»