amotov FavoriteLoading 

Співзасновник Look At Media Олексій Амьотов визначив головні напрямки руху онлайн-медіа у 2015 році.

Зміни на світовому медіаринку, прогнозовані експертами на найближчі п’ять-десять років, насправді відбуваються набагато швидше. Люди відмовляються від персональних комп’ютерів на користь мобільних пристроїв, Facebook працює за схемою наркодилера, AdBlock убиває рекламу в інтернеті, а нетипові медіа набувають популярності. Співзасновник і генеральний директор компанії Look At Media, що видає в Росії The Village, FURFUR, Wonderzine та Look At Me, а в Америці Hopes & Fears, розповів у Школі журналістики Українського католицького університету про тренди у цифрових медіа 2015 року і про те, до чого все йде.

Мобайл

Дослідження трафіку показали, що половина читачів більшості онлайн-ресурсів уже переглядає їх із мобільних ґаджетів – смартфонів і планшетів. Цю статистику підтверджують і дані про продажі мобільних пристроїв: персональні комп’ютери купують менше, ніж мобільні пристрої. Великі смартфони почали замінювати планшети. У найближчі кілька років більшість власників комп’ютерів використовуватиме їх тільки для роботи; вдома ноутбуки актуальними не будуть.

Для Facebook мобільний інтернет є головним медіумом уже два роки; отже, дедалі більшою є частка трафіку не просто з соцмереж, а з їхніх мобільних додатків. Отже, медіа усвідомили необхідність якісних мобільних версій і додатків. Але створювати додаток потрібно з чітким усвідомленням, для чого він буде потрібен читачеві, що змусить людину відвідати сайт саме через нього; поки що це розуміння є не в усіх.

Повернення відео

Онлайн-медіа вже намагались виробляти й поширювати відеоконтент, але не досягли успіху – передусім через занадто повільні канали зв’язку. До того ж, не було зрозуміло, як на цьому можна заробляти. Останні кілька років швидкість мобільного інтернету значно зросла, і тепер дивитись відео будь-де – не проблема.

Цей тренд зловив Facebook: якщо пост містить відео, відсоток людей, які його побачать, сягає 90%. Відео як формат донесення контенту є дуже ефективним: картинка, звук і текст дозволяють впливати на сприйняття людини через усі канали.

Adblock

Програми для блокування реклами почали поширюватись активніше, і тепер їх встановлюють не тільки на комп’ютерах, а й на мобільних пристроях. 20-25% користувачів платформ Look At Media використовують програми, що вирізають рекламу. У Сполучених Штатах ситуація схожа. Аналітики кажуть, що причиною стали занадто довгі рекламні ролики в YouTube, які почали дратувати глядачів. Є думка, що ця тенденція зростатиме, і частка користувачів, які використовують програми для блокування, сягне половини. Що з цим робити, поки що не зрозуміло.

Є радикальні ідеї – судитися з користувачами таких програм або закривати їм сторінки для переглядів. Боротьба з програмами блокування – питання ідеологічне та етичне: з одного боку, людина має право вирізати рекламу, з іншого, це завдає шкоди сайту та ставить під загрозу виробництво якісного контенту. Онлайн-медіа шукають нові способи заробляти: це реклама від Google i Yandex, спонсорські спецпроекти, партнерська реклама.

Нові форми реклами

Нативна реклама, себто створена в форматі редакційного контенту, є ефективною та вирішує проблеми з блокуванням. Але диявол захований у деталях: оскільки деякі видавці не маркують такі матеріали як рекламу, вони стають джинсою. Читач повинен чітко розуміти, де редакційні матеріали, а де реклама. Є проблеми з поширенням у Facebook: соціальна мережа вимагає від власників сторінок платити за покази. Це ситуація, коли ти підсідаєш на наркотики, а Facebook – дилер, який постійно підвищує ціни й висуває нові умови поширення. Але злізти з цієї голки важко.

amotov_2

Передплата

Оскільки на рекламі заробити все важче, електронна передплата знову стала актуальною для монетизації. Якщо раніше сміялись із «застарілого» The Wall Street Journal, що мав передплату на онлайн-контент, тепер із нього беруть приклад. Але важливо зрозуміти, що часто передплата залежить від іміджу. Люди, що вирішують передплатити онлайн-версію видання,  мають чітко розуміти, що цей контент необхідний їм, аби заробити або принаймні не втратити гроші. З іншого боку якщо видання спеціалізується на розважальному контенті чи новинах, пояснити читачеві, чому він має платити, набагато важче.

Є варіант – мікроплатежі: людина хоче прочитати матеріал, а їй пропонують повну версію за невелику, можливо, символічну платну. В більшості випадків споживачі сприймають це як насильство над собою: спочатку їх заманили, а потім змусили платити.

Існує багато безкоштовних ресурсів, але в якийсь момент читач захоче якіснішого контенту

Чому люди платять за контент? Із тієї самої причини, з яких купують воду в пляшках. У принципі, є вода у водогоні й можна пити з-під крану. Та все ж багато людей купує воду в пляшках: це зручно, на вулиці важко знайти кран, у дорогу з собою флягу з водою не візьмеш. До того ж, є відчуття, що ця вода краще відфільтрована. А якщо на пляшці ще й наліплена етикетка відомого бренду, то це можливість продемонструвати свій статус. Із медіа ситуація схожа. Існує багато безкоштовних ресурсів, але в якийсь момент читач захоче якіснішого контенту. Звісно, неправильно, якщо ви продаєте воду в пляшках і хочете продати її більше, вимикати водогін.

Якщо суспільство хоче отримувати незалежну якісну інформацію, воно повинне підтримувати медіа, які намагаються її продукувати. І звикати за неї платити. Існує модель краудфандингу, коли люди скидаються, щоб медіа існувало. Але вона підходить тільки для медіа з чітко вираженою ідеологічною позицією, платформи, навколо якої гуртуватимуться люди, готові платити не лише за інформацію, а й за експансію цієї ідеології. Для розважальних видань це не працює.

Нетипові медіа

це проекти, щодо яких не зрозуміло, чи це медіа взагалі. Наприклад, російський сайт «Такие дела» – онлайн-журнал при благодійному фонді, що акумулює різні організації та розподіляє між ними кошти. Цей просвітницький проект розповідає історії, висвітлює проблеми в суспільстві, щоб люди розуміли, на що і навіщо вони жертвують. Ще один приклад – «Арзамас», сайт про історії з минулого.

Це навчальні курси, які виходять у формі медійного контенту: додаткова гуманітарна освіта, запакована у формат медіа. Нетипові медіа не тому нетипові, що хочуть такими бути, а через те, що в складних умовах намагаються мутувати. Якщо ця мутація буде ефективною для виживання, медіа розвиватимуться в цьому напрямку.

Усі апелюють до емоцій

Раніше медіа поділяли на два типи – серйозні (якісні) і таблоїди. Якісні інформували читача й надавали йому корисні факти для прийняття рішень, а таблоїди викликали емоції. Тепер медійний потік зріс, відповідно, зросла конкуренція між медіа. І всі вони почали апелювати до емоцій. Новини спрощуються, стають дедалі більш провокативними, й типовий читач перестає сприймати їх як інформацію, яка має допомогти в житті. Тож споживає лише емоційну складову. Цьому емоційному споживанню намагаються протиставити нові підходи, такі як пояснювальна журналістика Vox або Meduza.

Усі мають невроз

У цьому стані перебувають видавці й журналісти всього світу. Доходи падають, тиражі падають, газети й журнали втрачають популярність. У Росії медіа існують у стані системного краху. Рекламні доходи падають, посилюється тиск держави на медіа, західні компанії та іноземні громадяни не мають права володіти медіа. Це призвело до того, що серйозні міжнародні компанії йдуть із країни або продають активи; закриваються журнали, газети, онлайн-проекти, й ніхто не має чіткого плану навіть на найближчі два роки. Але, якщо щось старе руйнується, всі чекають на появу нового, тому інвестиції в медіа проекти останні кілька років зросли. Надія у видавців жевріє, всі масово експериментують.

Записала Альона Вишницька

Фото Олександри Чернової