Як працює харківський медіапроект «Накипіло».

Все почалося у 2014 році після «Євромайдану». Ситуація у Харкові була нестабільною: носити українську символіку або позначати нею, скажімо, автомобіль було небезпечно. Інформація з Харкова надходила переважно від проросійських сил, тому повістка дня міста виглядала, м’яко кажучи, незбалансовано. «І коли з Києва зателефонували з питанням “У вас там що, вже ХНР?”, ми почали знімати короткі відео, де харків’яни озвучували свою накипілу думку про те, що відбувається». Ми — це Наталя Курдюкова і Роман Даниленков, співзасновники «Накипіло». Через місяць долучилася Олена Лептуга в ролі редакторки і організовувала контент, поки що на сторінці у фейсбуці.

«Інформаційний потік опонентів проукраїнських ЗМІ був активнішим. А місцевих ЗМІ було недостатньо. Тому ми підключилися як волонтери. Кожен зі своїм медійним бекграундом», — каже Наталя Курдюкова.

Так команда почала «лікувати» інформаційний фон Харкова. Окрім того, що створювали контент, організовували дискусії та прес-конференції з накипілих тем. Перша потужна прес-конференція відбулася 7 травня, коли пішли чутки, що «Правий сектор» наче прийде бомбити церкви Московського патріархату.

«Всі боялися цього дня, бо могли бути провокації на Меморіалі Слави. Тоді ми написали звернення, зібрали всі громадські ініціативи, активістів, в тому числі «Правий сектор», і підписали обіцянку, що не будемо провокувати, палити церкви Московського патріархату і т.д. Ми навіть звернулися до представників “Антимайдану” із запрошенням на прес-конференцію. Вони сказали, що не прийдуть, але обіцянку підпишуть. І дозволили заявити на прес-конференції про це», — каже Наталя Курдюкова.

А вже 5 червня відбулася прес-конференція на тему внутрішньо переміщених осіб, де команда познайомилася із багатьма активістами. Зрештою «Накипіло» стало таким собі піар-агенством для громадських ініціатив (наприклад, проводити тут  прес-конференції можна безоплатно).

Спочатку команда працювала на волонтерських засадах, і лише коли журналісти почали їздити в АТО, Наталя заповнила заявку на грант. Це був липень 2014-го і чотири місяці роботи позаду.

«Ми все кудись бігли, не мали ні на що часу, але треба було  нашу діяльність якось упорядкувати. Ми були єдиним ресурсом, що надавав тоді інформацію з Харкова. І працівниці Українського кризового медіа-центру порадили нам грантову програму», — каже Наталя.

Наталя Курдюкова та Роман Даниленков

Із першого гранту команда змогла винаймати приміщення. Пошуки тривали майже п’ять місяців — ніхто не хотів зв’язуватися із організацією, опоненти якої можуть в будь-який момент повибивати вікна чи взагалі підірвати офіс. Тоді ж запрацював сайт під назвою «Civil Forum», попередник «Накипіло».

Тут могла би бути дотепна історія про те, як вигадали назву «Накипіло», але за словами Наталі, одного разу співзасновник медіапроекту Гліб Тимошенко просто прийшов і запропонував назватися саме так.

Отож, у команди з’явилося своє приміщення і левову частку площі вони віддали саме під прес-центр — майданчик, де будь-хто може провести прес-конференцію, організувати дискусію.

«Раніше ми казали, що цих не пустимо до себе на майданчик, і цих не пустимо. А один наш друг-журналіст, Бектур Іскендер, сказав: “Що ви верзете, це ж ваша фішка: бути максимально відкритими. І ваша задача, щоб люди до вас приходили, а ви їм ставили такі питання, щоб вони розколювалися”.. І кілька разів це дуже добре спрацювало», — каже Наталя.

Протягом року проект видавав газету «Форум», на яку виграв грант. Завдяки цій газеті про про «Накипіло» дізналися й у області. Туди відправляли левову частку 50-тисячного тиражу. І хоча газета вже два роки не виходить, люди досі зазирають до редакції і питають, чи буде вона і чи можна подати інформаційний привід.

«Підготовка газети забирає багато часу і сил, по-іншому структурує роботу редакції.Та я розумію, якщо б ми зараз відновили її, люди із задоволенням її би читали б», — каже головна редакторка «Накипіло» Олена Лептуга.

Зараз проект планує запустити онлайн-радіо. Бо вже має кілька програм: це подкаст «Under:XA» — про те, що відбувається у культурній сфері Харкова, і інформаційний дайджест Гліба Тимошенка «Накип». Але основний контент «Накипіло» — це мультимедійні матеріали.

За 4 роки роботи команда перетворилася з активістів на журналістів. Змінилася і їхня аудиторія.

«Вона стала більшою і трансформувалася якісно: це не лише молоді люди, які виходять на мітинги і намагаються когось перекричати, але і люди старші і розумніші, яким цікаво почитати про реформи, послухати інтерв’ю», — каже Олена Лептуга.

І коли проект чекав на наступний грант і певний час лишився без фінансів, аудиторія підтримала їх. Під час розрахованої на п’ять тижнів кампанії спільнокошту команда зібрала необхідну суму за перші ж два.

«Найстрашніше було дізнатися, що ти нікому не потрібен, боялися, що не підтримають. Але ми системно підійшли, щоб не склалося враження, що ми просимо грошей. Ми запрошували бути фундаторами. І одним з подарунків була участь у вечірці «Накипіло». Це нагода познайомитися з нами. Ми показали свою відкритість, що властива не всім», — каже Олена.

Проекту, що опинився без грошей, пропонували стати кишеньковим ЗМІ, але команда лише здивувалася і відмовилася.

«Принциповість — це найпростіше і водночас найскладніше. Дуже просто сказати, що ми не беремо грошей, навіть якщо хтось наполягає, і навіть якщо це нам треба. А з іншого боку, пояснювати людям, чому не беремо, — дуже складно. Та я вірю у рівновагу: якщо ти принциповий і чесний, то рано чи пізно буде баланс», — каже Наталя.

Наприкінці жовтня 2015 року команда вперше поїхала в районні центри вчити, як писати, знімати, розповсюджувати інформацію. І зараз проводить тренінги «Я — громадський журналіст». За підтримки Академії Deutsche Welle троє членів команди (Олена Лептуга, Роман Даниленков та Віктор Пічугін) пройшли підготовку і є сертифікованими тренерами. Першу лекцію Олена починає із журналістської етики. Адже хоча у правовому полі терміна «громадський журналіст» немає, кожна людина — це громадський журналіст, бо має коституційне право збирати, обробляти і розповсюджувати інформацію.

«Тому перше — це відповідальність за інформацію, а друге — відмова від активізму. Ми самі від цього відійшли в бік журналістики», — каже Олена.

Фото з архіву редакції  «Накипіло»