FavoriteLoading 

Як змінилося українське суспільство після Євромайдану і що далі? Нотатки з дискусії на Форумі Видавців. 


Польська репортажистка Катажина Квятковська-Москалевич 10 років працювала над книжкою про Україну – від Помаранчевої революції до війни на сході. Збірка її репортажів «Вбити дракона. Українські революції» вийшла у видавництві «Човен» цьогоріч навесні. На 24-му Форумі Видавців у Львові авторка дискутувала з учасником Революції на граніті Ярославом Рущишиним і євромайданівцем Юрієм Яценком, який був незаконно ув’язненим в Росії, про те, куди рухається українське суспільство і чи не доведеться письменниці писати продовження вже про наступну революцію.


 Репортажистка Катажина Квятковська-Москалевич: 

Про те, чи змінилися українці після Майдану, говорити ще зарано. Однак дещо вже вдалося, і це мене тішить. Зросла національна свідомість українського суспільства. Під час нещодавнього скандалу з перетином кордону, я помітила, що люди сприймають кордон як один із державних символів, який є недоторканним. І ніхто не може перетинати його без відповідних прав. Ці символи повертаються. Якщо українці раніше тікали від національної ідентичності, то зараз відкривають її для себе наново.

Як репортер я завжди спираюся на те, що мені розповідають. Нещодавно розмовляла з активісткою харківського Майдану. Я запитала, чому ще досі не з’ясували, хто винен у справі замаху на Кернеса. Вона відповіла, що це замовне вбивство. У місті ходять чутки, що замовником був Аваков. Мене бентежить, наскільки спокійно вона про це говорила. Аваков – Міністр внутрішніх справ, і усе це відбувається після Революції гідності.

Мене непокоїть, чому не змінилася політична еліта. Дивує високий рейтинг Тимошенко. Ситуація, яка панує зараз, нагадує те, що відбувалося після Помаранчевої революції.

Існує велика прірва між суспільством і політичною елітою, яка представляє окрему касту, що їй дозволено більше, ніж решті. Здається, Революція гідності була потрібна для того, щоб цю прірву закопати.

Я працюю з минулим, фіксую пам’ять своїх герої. Відповідаю на запитання:  «Як це запам’ятали вони». Вперше про можливість ще однієї революції я почула у Варшаві у 2014 році. Тоді пролунало припущення, що це могло би початися з того, що хтось кине гранату в залу засідань Верховної Ради.

 

Радник Міністра закордонних справ Юрій Яценко: 

Революція гідності спочатку була громадянською акцією на підтримку євроінтеграції. Добре, що потім підключились політики, адже без політичного впливу неможливо проводити кардинальні зміни в державі. Я не очікував перемоги Майдану, хоч і був його активістом. Янукович мав забагато влади й ресурсів, він зміг домовитись і з міжнародною спільнотою, і з українською опозицією. Те, що люди сказали «ні» і їх не змогли розігнати, я сприймаю як диво громадянської свідомості та Божої допомоги. Таке ж диво сталося в моєму житті, коли я вже не сподівався звільнитись із російського ув’язнення.

Російська агресія не лише збройна. Вона гібридна. Люди, які віддавна працюють на Росію, залишаються в більшості органів влади та не втратили своїх статків. У слушний момент вони можуть використати цей ресурс, аби розбавити й без того не цілком проукраїнську і проєвропейську владу. Тоді попередній режим може відновитись із іще гіршими наслідками, адже наша влада використовує ситуацію з війною і часто списує власні гріхи на російську агресію. Питання в людях, які готові працювати для держави і для свого майбутнього, які не лінуватимуться контролювати владу і працювати у своїй ніші.

 

 

Громадський діяч Ярослав Рущишин:

Я б не хотів, щоб мій син виходив на наступну революцію. Вона може бути непередбачено кривавою. З іншого боку, це залежіть від нас – наскільки ми побудуємо зворотні зв’язки із суспільством, і чи залишиться бажання бути власниками цієї держави. Ця книжка хороша тим, що описані історії показують необхідність Революції і те, як вона назрівала.

Я порівнюю революції з біологічним терміном «ароморфоз». Це процес набуття нових властивостей через зміну обставин. Революція на граніті мала чіткий вектор на незалежність. Під час Помаранчевої ми зафіксували свободу слова. А третя революція дала усвідомлення того, що гідність – це річ, яка не продається. Тому я дивлюся у майбутнє оптимістично.

Соціологи вивчали процес виходу країн з тоталітарного режиму і з’ясували: корупція спочатку зашкалюэ, а потім спадає на 39-й рік. Ось вам два покоління – біблійні 40 років блукання пустелею.


 

 

Фото авторки