FavoriteLoading 

Мартін Паулсен про міжнародну журналістську премію Free Media Award. 


У Києві триває конференція Free Media Award, на якій центральна подія – вручення однойменної премії. Відзнаку заснували у 2004-му норвезький фонд Fritt Ord Foundation та німецька громадська організація ZEIT-Stiftung Ebelin und Gerd Bucerius. Таким чином підтримують незалежних журналістів та неупереджені медіа Східної Європи.

За понад десять років існування нагороди, її лауреатами ставали й українці, зокрема, Сергій Лещенко, Юлія Мостова, редакція видання «Наші гроші». Цього року українських колег серед переможців немає. Free Media Award отримали російські журналісти Антон Наумлюк та Сергій Йолкін, вірменська репортерка Заруї Меджлумян і азербайджанське медіа в екзилі Meydan TV. Вони отримають по 15 000 євро.

Незважаючи на майже 15-річну історію, Free Media Award не надто відома серед українських медійників. Medialab вирішив дізнатися про премію більше. На питання відповідав експерт з питань Східної Європи Мартін Паулсен. Разом із п’ятьма іншими  членами журі він обирав цьогорічних переможців.

 

Мартін Паулсен. Фото: voxpublica.no

 

Мартіне, Free Media Award  нагорода, на яку можуть претендувати тільки Україна, Вірменія, Грузія, Білорусь, Азербайджан та Росія. Чому лише ці 6 країн?

Ми почали вручати Free Media Award з середини 2000-х. Тоді обрали ті країни, де, на нашу думку, свобода слова потребувала найбільшого захисту. У перелічених країнах є спільне минуле. Вони всі – територія колишнього Радянського Союзу. І їхні проблеми, зокрема зі свободою слова, – схожі. Таким чином, коли ми збираємо представників ЗМІ з цих країн разом (таке стається, наприклад, на церемоніях нагородження Free Media Award) – люди бачать одне одного, спілкуються, чують і розуміють. А це – дуже важлива умова для плідної дискусії і, відповідно, для зміни ситуації.

Цьогоріч вручають чотири нагороди Free Media Award  трьом журналістам і одній редакції. Чому ви не обираєте по переможцеві з кожної країни окремо?

Одна з цілей Free Media Award – привернути увагу до конкретних журналістів та медіавидань. Довгий список імен просто розпорошував би цю увагу. Тож ми вирішили скоротити список до трьох-чотирьох імен щороку. Таким чином ті, хто отримує цю нагороду, отримують й більше уваги. Утім це не означає, що ми ігноруємо потреби країн, які не нагороджені. Скажімо, формально України цього року немає в списку переможців. Але Free Media Award отримав Антон Наумлюк, який пише про проблеми Криму і співпрацює з українськими колегами. Тема його робіт – одна з причин, чому йому присудили нагороду. Ситуація в Криму дуже особлива, важлива, і її необхідно висвітлювати. А Наумлюк робить чудові матеріали про реальну ситуацію в Криму.

Премія існує вже 13 років. Чи бачите якісь зміни у ставленні до свободи слова на пострадянських територіях?

Замість того, щоб за 15 років премії, ситуація зі свободою слова покращилася, вона, на жаль, погіршилася. Найчастіше – через тиск на вільні ЗМІ з боку держави. Особливо гостро це можна відчути в Азербайджані та Росії. А наприклад, у Вірменії проблема №1 – відсутність справедливого суду. Лауреатка цьогорічної премії, вірменка Заруї Меджлумян, висвітлює у своїх матеріалах саме цю тему.

Цьогорічні лауреати Free Media Award. Фото: frittord.no

 

А які особливості бачите в Україні?

 

Україна змінилася, і в багатьох випадках зміни – позитивні. Наприклад, тут різні верстви населення входять у склад громадських організацій, а це сприяє сильнішому демократичному розвитку, ніж, скажімо, у вже згаданих Азербайджані та Росії. Щодо проблем, то звичайно, не можна сказати, що в Україні немає державного тиску на ЗМІ. Також особливо гострою тут є проблема зв’язку між медіа та приватними інтересами. Для українських олігархів медіа – чудовий засіб отримати вплив у країні.

 

На вашу думку, є країни, які могли б стати для України, та й для всього пострадянського регіону, рольовою моделлю у ставленні до ЗМІ?

 

Навряд чи є країна, яку можна назвати ідеальною у ставленні до журналістів чи до свободи слова. Німеччина і Норвегія теж такими не є – у нас точно немає відповідей на усі питання. Але вважаємо, що маємо ідеї та досвід свободи слова, які варті поширення. Ділитися ними – це і є завдання Free Media Award. Утім, цей процес – це двостороння комунікація. Ми не тільки ділимося досвідом, а ще й вивчаємо тутешній досвід, щоб зрозуміти, як найкраще можемо підтримати незалежні медіа в цьому регіоні.  


Фото: frittord.no