Журналістка Ганна Закшевська протягом 28 років працює на Польському радіо. Cпеціалізується переважно на репортажах соціального спрямування, утім має чимало професійних секретів, які стануть у нагоді не лише радійникам. Про те, як розмовляти зі своїми героями і розповідати про них своїм слухачам — у матеріалі з майстер-класу Ганни Закшевської у Школі журналістики УКУ.

Немає універсального визначення репортажу — існує сотні тлумачень, але жодне з них не передає суті. Репортаж — своєрідний фільм без зображення. Це не інтерв’ю, я не сиджу з героєм, не ставлю йому питань, в репортажі зазвичай більше двох дійових осіб. Ми мусимо рухатися за своїм героєм, супроводжувати його. Репортаж — це супровід упродовж тривалого часу, щонайменше 4-5 годин, з яких ми потім робимо близько 14 хвилин. Аби не «загубитися», паралельно із записом можна вести конспект, де зазначати найважливіші моменти. Максимальна тривалість радіорепортажу не повинна перевищувати 30 хвилин.

Для мене на першому місці в репортажі — найсуттєвіше. Записане наприкінці, наприклад, я дуже часто ставлю наперед. Конструкція репортажу залежить тільки від нашої уяви. Ми ніколи не представляємо наших героїв прямо, поіменно — слухач сам здогадується, хто саме говорить зараз, і наша місія побудувати репортаж таким чином, щоби йому це вдалося одразу ж. Тому нам необхідно лишати фонові звуки, правильно підбирати музику, щоб розбудити уяву нашого слухача. Втім потрібно вирішити завчасно, що автор хоче розповісти аудиторії, що стане кульмінацією репортажу.

Репортаж Ганни Закшевської про переселенців з Донбасу у Польщі

Автор репортажу має уявити, що це до нього завтра прийде журналіст. Чи захочете ви з ним поговорити? І що він має зробити, аби ви почали йому довіряти?

Значення має одяг, зовнішній вигляд. Те, що журналіст говорить спочатку і наприкінці.

Забудьте, що ви журналіст. Інакше питання можуть звучати, наче ваш герой перебуває на допиті у прокурора. Автор повинен мати справжню цікавість до теми, інакше герой може викрити, що ваші емоції штучні.

Якщо це позитивний герой, з ним краще говорити там, де йому буде комфортно розповідати про себе. Якщо ж це людина, яку ви підозрюєте в нечесності, тоді потрібно навпаки — вивести її з зони комфорту. Якщо це чиновник, який пропонує вам зробити запис на його робочому місці, просіть його сісти у кріслах чи за меншим столом, аби ви почувалися поруч із ним комфортно.

Не можна мати заздалегідь готові відповіді. Коли ви йдете до свого героя, ви маєте про нього певне уявлення, але під час інтерв’ю його поведінка чи відповіді можуть змінитися. Потрібно бути до цього готовим.

Не існує тем, про які «уже всі писали». Якщо доводиться з такими працювати, то журналіст має самостійно перевірити, чи так там усе насправді, як про це пишуть всі. Варто шукати нову точку зору навіть тоді, коли розповідаємо про стару, як світ, історію. Наприклад, я робила репортаж про молодих мам, котрі народили до 16 років. Здавалося б стандартна ситуація, я записую спочатку молоду маму, потім її матір, бабцю. Перша година розмови: мати породілі розповідає про те, яка молодець її донька, що наважилася народжувати в такому віці. Утім вже з другої години розмови вона починає злитися через те, що дочка народила аж надто рано, а вони стільки в неї вкладали і стільки від неї очікували.

Репортаж Ганни Закшевської «З любовю»

Автор репортажу має розповісти героєві про себе. Тоді між вами виникає тісніша комунікація, і той, з ким ви спілкуєтесь, розуміє: журналіст — також людина.

Записувати потрібно завжди, але робити це так, аби ваш герой забув про це, не концентрував свою увагу на мікрофоні. І так, правда у тому, що найцікавіші речі говорять тоді, коли ми вимикаємо мікрофон. Тому я свій вимикаю тільки тоді, коли вже їду в машині.

Якщо людина відмовляється говорити, не варто здаватися одразу. Варто використати: «Ви мені тільки скажіть», «Чи могли б ви хоча би порадити?». Таким чином можливо вдасться отримати додаткову інформацію. Сміливо кажіть людям, що вас цікавить саме їхня особиста думка, просіть їх порадити когось іншого, якщо вони відмовляються розмовляти з вами. Питайте про все, що вам теоретично може знадобитися. Завжди думайте про те, що другого шансу поговорити з цією людиною у вас може не бути.

Потрібно завжди пильнувати, правду каже ваш герой чи лише хоче продати свою історію. Не варто одразу вірити на слово — перевіряйте факти, всі можливі документи. На жаль, люди обманюють.

Під час запису репортажу, потрібно наперед думати, чи зможете ви це змонтувати, яка фраза видається важливою і коли саме герой її сказав. Тобто одразу продумувати структуру майбутньої історії.

Коли записуємо психологічний репортаж, варто уникати сліз. Розмови крізь сльози нікому не приносять користі — ні слухачеві, ні героєві. Але от тремтіння у голосі персонажів, щирі емоції — то найвищий пілотаж. Це те, до чого репортажисти повинні прагнути.

Репортаж Ганни Закшевської «Повернення із забуття»

Слідчий репортаж — це відтворення правди, і не тієї, яку ми знаємо на початку, а котра відкриється нам у процесі спілкування з героями. І ця правда мусить йти від першої особи, а не бути переказом від третіх осіб — тільки тоді це матиме сенс.

Репортаж-подія найлегший, як на мене, вид репортажу, коли журналіст їде, наприклад, на місце блокування дороги страйкарями. Тут головне ставити слушні запитання і не випадати з темпу події.

Соціальний репортаж відгалуження психологічного репортажу, оскільки ми сягаємо внутрішнього стану людини, щоб дізнатися, чому людина дійшла до такого і яким чином намагається з нього вийти. Тут йдеться про портрети бідних людей, нарко– і алкозалежних.

Документальний репортаж переказ певних історичних подій, наприклад, повстання «Солідарності» в Польщі. Це надзвичайно складний репортаж, оскільки ми не зможемо розповісти геть все, а тому варто зосередитися лише на головних моментах. Можна знайти кількох героїв і через призму їхніх доль розповісти про ті чи інші події.

На початку і в кінці історії має бути музичний фон або окремі звуки. Це має готувати слухача до того, що зараз почнеться історія. По закінченню — кількасекундна мелодія чи звуки допомагають аудиторії подумати про те, що вона щойно почула. Не можна після слів героя у радіорепортажі одразу вмикати якусь пісню чи рекламу. Це зіпсує увесь ефект від прослуханого. У радіорепортажі кожні 2,5 хвилин пропонуйте новий елемент — інший голос, інша музика. Бо саме цей проміжок часу можна втримувати увагу слухача без зміни динаміки репортажу.

Журналіст має знайти кількох героїв і зуміти через них пояснити явище, проблему, розповісти історію. Слухача потрібно одразу зацікавити. Ви повинні розуміти, що мало хто сідає у зручне крісло, аби слухати репортаж. Умови можуть бути будь-якими: людина за кермом, на роботі чи працює на городі.

Репортаж Ганни Закшевської «Вчіться любити»

Хороша конструкція радіорепортажу — це не лише вдале поєднання голосу і звуку. Має значення також і голос вашого героя, заголовок історії, який оголошують в інтро до репортажу.

Засоби радіорепортажу:

Голос. Він має бути цікавим. Якщо людина має вади розмови, не варто це прибирати із запису при монтажі. Адже такі речі також передають характер співрозмовника. Можна прибрати надмірні паузи, якщо вони дуже виділяються у записі. Вдалий голос у репортажі — це коли ваш герой говорить однаково як перед мікрофоном, так і без нього. Завжди привертає увагу дитячий голос.

Звуки світу, у якому живе ваш герой (дзвінки, звук дверей, домашні тварини). Ці звуки мають бути впізнавані, тобто слухач повинен розуміти, що він чує. При створенні радіорепортажу потрібно окремо записувати звуки і голос людини.

Музика. Може додавати певної атмосфери, але й має виконувати певну функцію. Не потрібно робити «страшну» музику, коли герой розповідає неприємні речі. Це прийом 80-х років минулого століття. Це як сказати «дерев’яне дерево». 

Нарація, розповідь. Це, власне, ваш герой, який розповідає про себе, журналіст чи лектор, який начитує текст.

Не завадить мати хороші стосунки з героями ваших матеріалів, аби через 4-5 років ви подзвонили до них і вони вас згадали. Можливо, такі зв’язки зможуть допомогти при створенні майбутніх матеріалів.

Головне зображення Stanislav Kondratiev

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.