І як зробити його красиво, просто й недорого (або й безкоштовно).

Коли питаєш українських журналістів, чи мають вони портфоліо, вони часто перепитують: «тобто CV?» Ні, не CV. На відміну від резюме, де ви розповідаєте про свою стресостійкість, комунікабельність і дипломи з тренінгів, портфоліо — це насамперед приклади ваших робіт, які найкраще розповідають про те, що ви можете і вмієте. Мати портфоліо — норма для людей, які працюють із картинкою: фотографів, відеографів, дизайнерів, ілюстраторів тощо. Для тих, що працюють із текстами — поки що ні. Розбираємось, як портфоліо допомагає журналістові, яким воно має бути і які платформи для цього підходять найкраще.  

Перше завдання портфоліо — розповісти вашу професійну історію роботодавцеві, аби він зрозумів, що ви йому підходите. Інформації про те, що ви закінчили журфак, проходили практику на радіо і публікувались на «Українській правді», для цього не достатньо, хоча коротке резюме й може бути частиною портфоліо. Приклади контенту, який ви створили, будуть переконливішими.

Портфоліо потрібне не лише фрилансерам і тим журналістам, які мріють знайти першу, нову або кращу роботу. Ви можете працювати в одній редакції вже десять років, але, можливо, пишете колонки для інших видань. Або маєте варті уваги матеріали з попередніх робіт. А якщо ви спеціалізуєтесь на одній темі, портфоліо презентуватиме вас як експертку в цій сфері.

Друге завдання — зберегти та впорядкувати ваш доробок, аби вам не доводилося щоразу ґуґлити «ваше прізвище + о Боже, які ж там ключові слова?», шукаючи свої пристойні публікації. До того ж, в інтернеті ніщо не вічне: сайти зникають, втрачають архів під час перезапуску, й за п’ять-десять років частина ваших публікацій зникне… Але залишиться в портфоліо, якщо ви публікуєте там не лише гіперпосилання, а повні тексти.

Фрилансерка Світлана Ославська дублює свої публікації на сайті, створеному на платформі WordPress. «Це не досконале портфоліо, але це був найочевидніший, найшвидший та безкоштовний спосіб зібрати всі свої репортажі в одному місці, — пояснює вона свій вибір. — Це альтернатива переліку заголовків із гіперпосиланнями, які я часто зустрічаю в портфоліо іноземних журналістів». Світлана використовує портфоліо не лише для комунікації з потенційними роботодавцями, а й для участі в навчальних програмах: щоб довго не розповідати про свій професійний досвід, можна просто дати посилання.

WordPress дає масу можливостей, зокрема й безкоштовних, але з ними треба розбиратися. Для тих, хто хоче зробити портфоліо, сервіс пропонує спеціальний сайт із готовими шаблонами та рекомендаціями. Навчитись користуватися WordPress корисно ще й тому, що на цій платформі працює багато онлайн-видань (MediaLab зокрема) та сайтів організацій, із якими вам, можливо, доведеться мати справу. Подібні до WordPress конструктори сайтів Wix.com і Squarespace, але за них доведеться заплатити.

Інший варіант — платформа мікроблогів Tumblr. Вона навіть простіша за WordPress, можна створювати сторінку з індивідуальними налаштуваннями чи використовувати шаблони — платні чи безкоштовні. Це може виглядати як презентаційна сторінка або як блог.

Свою професійну історію в мультимедійному форматі можна розповісти на Tilda чи Medium. Проблема лише в тому, що кількість сторінок тут обмежена, тож доведеться робити це у форматі блогу або суцільного «простирадла». Якщо ви мрієте про мінімалістичне портфоліо з кількома розділами, оберіть інший сервіс.   

Наприклад, одну з онлайн-платформ для портфоліо: Journo Portfolio, Press Folios, Clippings, MuckRack, Squarespace, Quietly. Кожна має свої плюси та мінуси. Безкоштовна версія Journo Portfolio, наприклад, дозволяє створити обмежену кількість сторінок. Натомість за допомогою платної можна створювати справжні шедеври. Clippings — простий сервіс, але за необмежену кількість публікацій тут також доведеться заплатити. Звертайте увагу на перелік можливостей безкоштовної та платної версії, щоб у момент, коли ви вже витратили час і сили на портфоліо, вас не здивувало повідомлення «якщо хочете додати ще щось, заплатіть нам п’ять доларів на місяць». Muck Rack дозволяє взагалі не напружуватись, створюючи ваше портфоліо замість вас із публікацій ваших блогів і соцмереж. Але бажано все-таки проконтролювати якість того, що вийшло. Є платформи з іще простішим інтерфейсом, наприклад, Distilled або About.me.

Про можливості, переваги та фішки онлайн-платформ для портфоліо розповіла Мелісса Ганґ, яка випробувала п’ять найпопулярніших. Її фаворити — Journo Portfolio і Clippings.

Тим, хто дбає про візуальну складову, можна порадити Wakelet — сервіс, який створює добірку контенту з різних онлайн-платформ. Він, на відміну від більшості сервісів портфоліо, не підсаджує користувачів на голку платних функцій. Wakelet схожий на візуальну соцмережу Pinterest, яку фотожурналісти й художники часом використовують як платформу для своїх робіт.  Ще одна соціальна мережа, яка може знадобитися — LinkedIn: вона дає змогу створити досить пристойне портфоліо. Щоб публікувати в ньому тексти, зображення чи відео, можна використовувати Google Drive. Недолік LinkedIn — недостатня популярність серед українських роботодавців, особливо медіаменеджерів.  

Для багатьох недоліком безкоштовних платформ для створення портфоліо є «неакуратний» URL на зразок http://journalistname.platformname.com або http://platformname.com/journalistname. Вихід — іменний сайт.  

На такому тримає своє портфоліо журналістка та фоторепортерка Іринка Громоцька. «Я не хотіла використовувати безкоштовні конструктори на зразок WordPress, бо тоді б в адресі сайту після мого прізвища була ще й назва платформи. Прості в користуванні платформи, наприклад, wix.com, досить дорогі. Тому я знайшла платформу з хостингом за 20 доларів на рік і створила власний сайт», — розповідає вона. Доменне ім’я може коштувати від кількох до кільканадцятьох доларів на рік. Купити його можна, наприклад, тут.

Зайшовши на іменний сайт, роботодавець повинен відразу побачити, хто ви, що ви робите й чим можете бути йому корисними. З цього варто починати — так, як це зроблено тут, — а далі вже розповідати про себе розгорнуто. Сінгапурська журналістка Кірстен Ган, яка буде спікеркою Lviv Media Forum 2019, має на своєму сайті розділи «біографія», «резюме», «портфоліо», «блог» і «контакти». У блозі вона пише нечасто — переважно підбиває підсумки важливих періодів свого життя чи проектів, повідомляє про зміни чи ділиться думками.

Репортерка Альона Савчук теж планує створити іменний сайт із портфоліо. Каже, що готова витрачати на хостинг, підтримку та домен 2500 гривень на рік. «Я маю публікації англійською мовою. Матеріали в портфоліо можуть потенційно зацікавити іноземні видання. Також це можливість розповісти про певні проблеми більшій кількості людей. Портфоліо з матеріалами іноземною мовою — не тільки для роботодавця, але й для друга з іншої країни, який не знає української», — каже Альона. До портфоліо вона додавала б матеріали, варті перечитування, які не втрачають актуальності за тиждень чи місяць після публікації.

Світлана Ославська додає в портфоліо не всі свої матеріали, а лише ті, які вважає вартими уваги. Переважно це репортажі. Каже, що в деяких ситуаціях портфоліо для неї — це загроза безпеці: «Перед нещодавньою поїздкою до Туреччини я приховала зі сторінки всі публікації, які стосуються цієї країни. Коли повернулась, відновила їх».

Головний виклик для журналіста, який завів портфоліо — регулярно, вчасно та сумлінно його поповнювати. Тим, хто хоче «створити не жахливе журналістське портфоліо» та не занедбати його відразу ж, автор IJnet Декстер Томас дає такі поради:

  • Не заморочуйтесь із дизайном — використовуйте базові налаштування. Журналісти, які експериментують із кольорами, шрифтами та іншими фішками, найчастіше втомлюються та кидають портфоліо недоробленим.
  • Напишіть у розділі лише головні факти про себе: звідки ви, де працюєте, парочку найважливіших нагород і досягнень, що ви вмієте і любите писати чи знімати. Нічого такого, що втратить актуальність за пару місяців.
  • Знайдіть і використайте хороше фото. Не обов’язково робити фотосесію, можна взяти найкращий юзерпік із фейсбука або попросити друга сфотографувати вас на смартфон, подбавши про добре освітлення.
  • Оберіть кілька матеріалів, якими ви найбільше пишаєтесь, і напишіть короткий опис для кожного. Щоразу, коли ви писатимете щось справді вартісне, додавайте цей матеріал до портфоліо. Але не треба публікувати більше, ніж п’ять матеріалів. Ви можете створити сторінку на Content.ly з усіма своїми матеріалами — публікувати їх там дуже легко, — і дати на основному портфоліо посилання «читайте більше».
  • Якщо дозволяє сервіс, використайте форму «зв’язатися з автором». Це дозволить вам нічого не втратити, якщо ви зміните адресу електронної пошту, та вбереже від спамерів і тролів.

Електронна адреса, форма зворотного зв’язку й посилання на сторінки у соціальних мережах (якщо вони у вас не надто приватні) обов’язково повинні бути у портфоліо. Іринка Громоцька розповідає: новину про те, що вона стала однією з переможниць фотоконкурсу Adobe, вона довідалась саме через форму зворотного зв’язку на своєму сайті.  Здається, вже заради цього варто було витратити час і сили на портфоліо.

Головне зображення Jean-Philippe Delberghe

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.