Спікер LMF-2018 Сергій Захаров про те, як вибратися з діри живим і намалювати її.

Донецький художник Сергій Захаров просидів півтора місяця в підвалах «ДНР» та створив серію документальних ілюстрацій, де зобразив усе, що там відбувалося: тортури, розстріли та катування. У травні він виступить на Львівському медіафорумі, а поки що розповів MediaLab, чому вуличне мистецтво — це завжди безпрограшний варіант, якщо потрібно донести меседж. А ще — як нинішні умови життя в Донецьку самі руйнують псевдореспубліку.

Усе почалось із того, що влітку 2014 року в Донецьку Сергій Захаров обрав власну форму протесту. Художник, який заробляв переважно дизайном інтер’єрів та проектуванням меблів, створив арт-групу «Мурзилки» та почав малювати карикатури на очільників так званої ДНР.

Так на вулицях вже окупованого міста з’явились інсталяції з картону: бойовик Моторола в образі чорта із нареченою, символічний булгаковський Шаріков, Гіркін із пістолетом біля скроні та написом «Just do it».

Ідея була в тому, щоб малюнки могли бачити всі мешканці міста. І місця для експозиції художник обирав не випадкові. Переважно це були знакові для так званої ДНР точки наприклад, біля штабів. А карикатура на весілля Мотороли з’явилася біля РАГСу, де воно відбувалося.

Стрит-арт це найвідкритіший формат. Не треба ні галереї, ні спеціальних запрошень, нічого. Написав на паркані і всі люди це твоя аудиторія, пояснює Захаров.

Ще спікери LMF 2018: Яцек Утко

Художник працював разом із фотографом. Усе документували на камеру, світлини викладали в інтернет. Це дозволяло поширювати роботи фактично без обмежень та остраху, що їх знищать. Бо якщо їх заберуть з вулиці, вони все одно лишаться у мережі.

В інтернеті зображення активно поширювалися, але одного дня до майстерні Захарова приїхали озброєні люди. І відвезли його в будівлю СБУ, де тоді ще командував герой однієї з карикатур Ігор Стрєлков.

Саме зображення, яке висміювало Стрєлкова, найбільше розізлило бойовиків. Казали, що художник плюнув у їхню ікону.

Потім були два полони, з них два тижні тортур, підвалів. Били дерев’яними і гумовими кийками, замикали по двоє в металевому відсіку армійського фургону на розпеченому сонці, інсценували розстріли. У підвалах СБУ Захаров був прикутий наручниками до іншого полоненого. За праві руки, бо ліві в обох були травмовані. Так їх водили разом на розстріли, тільки разом можна було ходити в туалет, їсти, пересуватися.

Ще спікери LMF 2018: Вільям Уріккйо

Вперше художника звільнили тоді, коли бойовикам треба було розфарбувати газель у камуфляж. Він це зробив і його відпустили. Навіть дали сорочку та 5 гривень на проїзд. Але документи сказали забрати наступного дня, в будівлі СБУ. Він повернувся і опинився в полоні ще на місяць.

Якщо в тебе є ціль і є можливість її реалізувати, то, якщо ти цього не зробиш, це мучитиме більше за поламані ребра. Це буде тягарем, важчим за всі інші, відповідає Захаров на запитання, що би робив, якби знав, що стрит-арт приведе його до підвалів.

Діра

Після полону художник одразу виїхав у Київ. У нього був альбом, де він малював ілюстрації документував усе, що відбувалося з ним у полоні. Цей альбом став своєрідною терапією для художника розповідати про те, що сталося, фіксувати події, які не можна було ні сфотографувати, ні зафільмувати.

Захаров також є автором перформансу «Картковий будиночок», який втілив у співпраці з фондом «Ізоляція». Це інсталяція, яка складається з великих карт, на яких зображені діячі так званих ДНР і ЛНР. Під час перформансу з-під будиночка з’являється карта з обличчям Путіна, і піраміда розвалюється. Так художник зобразив хисткість і нестабільність обох псевдореспублік. Інсталяцію презентували на виставках у кількох європейських галереях, зокрема в Берліні та Празі.

Ще спікери LMF 2018Ярина Серкез

Ілюстрації, на яких жінка в балаклаві катує, а прикуті один до одного чоловіки чекають на розстріл, стали частиною коміксу. «Діра» вийшла у 2015 році. Це артбук, графічний роман, в основі якого малюнки про всі події, що відбувалися безпосередньо з художником. А діра, зображена на обкладинці, символічно всотує в себе окуповане місто і знищує все, що було до війни.

Книга побувала на франкфуртському ярмарку і вже перекладена англійською. Частина ілюстрацій зараз на виставці «За межею миру» в київському музеї Михайла Старицького. Половина експозицій там роботи Захарова, а ще половина замальовки з окопу художника Дмитра Коломойцева.

Вездес(с)ущий

Зараз Сергій Захаров теж час від часу виносить мистецтво на вулиці, але вже в Києві. Тепер на його стрит-арті немає війни та полону, це вже зовсім інші сенси. Щоправда, роботи теж потерпають від рук тих, кому не подобаються. Наприклад, роботу під назвою «Вездес(с)ущий» зруйнували, коли вона стояла біля жовто-блакитного паркану на Подолі. На ній просто зображена людина, обернена спиною.

Хоча художник вже давно в Києві, він все ще хоче повернути мистецтво на вулиці Донецька. Щоправда, в дещо іншій формі.

У нас із товаришем є ідея, але питання, як її реалізувати. Ідея полягає в тому, щоб робити деякі речі в формі, наприклад, оголошень, які будуть посилювати абсурдність русского міра. Це не будуть відкрито протестні речі. Наприклад, заклик заборонити їсти борщ чи замінити прізвище Захарченка на російське, бо справжнє це українське. Але реалізувати цю задумку складно, бо зв’язок із тим боком непростий в усіх сенсах, розповідає Захаров.

Ще спікери LMF-2018: Ілля Красильщик

Разом із тим, якісь мистецькі речі на кшталт протестного стрит-арту все одно з’являтимуться в окупованому місті, переконаний художник. Люди з часом зрозуміють, що опинилися в резервації, а протестні настрої посилює буденність: наприклад, відключення мобільного зв’язку.

Звісно, люди до багатьох речей звикають. Але уявіть: уже протягом чотирьох років молодь не може погуляти вночі, бо комендантська година. Малі діти жодного разу не бачили в небі літака і справжнього поїзда. Це повна резервація. Життя диктує свої умови. Люди починають розуміти, що це зовсім не те, чого вони хотіли.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.