17436329_1646672005350912_1429425252173279632_o FavoriteLoading 

Співзасновниця «Радіо Аристократи» Валерія Чачибая про виховання смаку в аудиторії.

Щотижневе радіошоу The Selector, що пропагує найкращі зразки британської музики, виходить у сорока країнах. Його українську версію продюсує та веде Валерія Чачибая, співзасновниця «Радіо Аристократи». Одним із своїх завдань вона називає виховання смаку у слухачів.


– Виховання – це процес перетягування людини на свій бік, – розповідає Валерія після зустрічі зі студентами Українського католицького університету у Львові. – Тобі вдається створити такий приємний світ, таку додану вартість, що змусить людину довіряти тобі. Це безцінний подарунок космосу – показник того, що ти робиш добру справу.

Моя частина роботи для The Selector – адаптувати для українського ринку та нашого слухача музику, живі сесії та інтерв’ю, які робить лондонська студія. Я задоволена тим, як ми це робимо, але часом думаю про те, як покращити комунікації. Буває, що все йде круто, нас згадали у твітері The Selector як найкращий проект адаптації, а буває, що в подкастів лише 800 прослуховувань. Усе залежить від того, чи мають люди жагу до слухання нового.

Коли я починала, моєю метою було змінити звичку. Наприклад, ти почав у двадцять років слухати Depeche Mode, їхня музика резонувала з твоїм тогочасним станом закоханості. І ти в сорок, у шістдесят років теж любиш Depeche Mode. Я вважаю, що таким чином людина звужує свою свідомість, і це небезпечно. Адже її потрібно, навпаки, розширювати, старанно впускаючи нове. Тоді твій мозок буде у постійному стані легкої приємної активності. Тому нова музика у шоу The Selector – частина моєї місії змушувати людей думати, розвиватись і вдосконалюватись.

Українським радіостанціям бракує сміливості. Слухаючи продукт, який вони видають в ефір, я можу собі уявити стан, у якому вони креативлять, і цей стан мене не приваблює. Мені не вистачає цього бажання домислити щось приємне за продуктом, який я часом чую в таксі, бажання бути дотичною і ввімкнути цю радіостанцію ще раз.

Формат – це ключове редакційне рішення. Він стосується не лише музики, а взагалі комунікації, яку провадить редакція радіостанції. Формати музичних радіостанцій були винайдені в Америці та докладно описані вже досить давно. Але тепер вони не відповідають не лише потребам аудиторії, але й пропозиціям часу. Тепер люди не звертають уваги на формати Hot100 або Hot40. Вони заходять на агрегатори музики Spotify, iTunes, Google Play і серфять. Ці програми вже прорахували їхні вподобання і створили для них персональне музичне радіо. Не знаю, чому багато українських FM-радіостанцій вибудовує свої формати на старих засадах.

Замість формату має бути експеримент. Музичне наповнення радіостанції можна повністю змінювати раз на рік, попереджаючи про це своїх слухачів. Потрібно ставитись до музики в ефірі як до живого процесу, а не як до непорушного закону. Ми сформували свій перший формат як авантюрні ковбої: кожен із трьох скинув свою музичну базу, і я це все розсортувала. Тепер ми разом із музичним редактором переслуховуємо музику перед ефіром, якщо є сумніви – радимось. Здоровий глузд і нормальний смак – найкращі інструменти.

Треба, щоб з’являлося більше онлайн-радіостанцій. Мене хвилює ситуація, коли в якогось влогера на Youtube, який робить щось сумнівне, аудиторія в 19 мільйонів підписників і триста тисяч доларів річного доходу. Медіа, створене з хорошою місією, в хорошій команді і з бажанням удосконалюватись, видається мені все ж розумнішим і приємнішим напрямком розвитку.

Зустрічі зі слухачами – новий етап у наших стосунках. Можливість запросити людей на відкриту лекцію чи живий виступ музиканта у студії – це те, про що ми мріяли, працюючи в підвальчику на Тарасівській площею 43 квадратні метри. Зараз ми маємо 150 квадратних метрів, і хочеться розкриватися на всі 150.

Рекламодавцям цікаві молоді команди і сміливі пропозиції. Ми даємо добре охоплення, їм зрозумілі наші цифри, тож вони не купують кота в мішку. Проте якість важливіша за кількість. Секрет у нестандартному підході та мобільності, а також у тому, що в нас і партнерів, яких ми знаходимо, збігається спосіб мислення. Вони розуміють, що вкластися в безглуздий борд у центрі міста, або у вечірку, на якій усі нап’ються – це змарнувати свій бюджет. Натомість, ми пропонуємо проект із певною місією, яка важлива для них також. Вони мають кошти, ми – ідею та ресурс для її втілення. І все це відбувається в атмосфері взаємної поваги та щирої комунікації. Думаю, партнери це відчувають, тому погоджуються ризикувати.

Радіо не має ображати свого слухача бездарним, тупим гумором, ведучими, які не мають що сказати. Найкращий спосіб зрозуміти, чи ви робите все правильно – уявити себе в ролі споживача. Снобізм у музиці й радіо я пережила, і тепер мені більше подобається інший спосіб дослідження світу: ентузіазм. Бажання знати більше й дати шанс новому явищу оволодіти твоєю головою.


Фото Олександра Желєзнова