FavoriteLoading 

Ніна Міщенко працювала в українській редакції Forbes з моменту її створення – з грудня 2010-го до лютого 2015 року. Висвітлювала теми рітейлу, девелопменту і нерухомості.

Зробила публічними історії створення бізнесу таких великих бізнесменів, як Олександр Ярославський, Петро Порошенко з партнерами, Олександр і Галина Гереги, Василь Хмельницький, Гарік Корогодський та інших. 

Під час V Lviv Media Forum Ніна Міщенко розповіла про дев’ять кроків до створення успішного фічера у діловій журналістиці, що будуть корисними не лише авторам, які пишуть про бізнес.


Що таке фічер?

Фічер – це художня історія, написана від третьої особи. Текст, який дає можливість пережити те, що десь колись відбулося. Це короткий нон-фікшн з елементом репортажу. Фічери, чесно кажучи, це ті статті, які ми читаємо в туалеті. Не просто нудна аналітика, але цікава історія. Зараз їх люблять називати лонгрідами. Однак не кожен довгий текст є лонгрідом, у ньому має бути ідея.

 В Україні часто історії успіху сприймають як піар. Але ми у Forbes намагалися показати ті історії, від яких можна отримати натхнення і використати для себе. Звісно, у нас люблять скиглити, а хвалитися – це формат американців, який ми і перейняли.

 

Крок перший. Збір інформації

 

Те, що ви бачите у журналі, це лише 20-30% матеріалу, що знайшов журналіст.

Тим, хто зараз роблять історії успіху людей із бізнесу, трохи пощастило, бо з 2011 по 2014 рік Forbes зробив усі ці тексти і залишилася база. Ми тоді починати з нуля – інформації багато, але вона, здебільшого, була неправдивою.

Перше питання на яке треба відповісти – що стало джерелом багатства головного героя? Це означає інвентаризацію усіх активів – визначити, кому що належить, з’ясувати інформацію про борги, перечитати інтерв’ю, новини, фінансові звіти. Зараз, знову ж таки, легше – відкривається все більше реєстрів.

 

Крок другий. Таймлайн

 

Обов’язково потрібно скласти хронологічну лінію подій. Зробити таймлайн. Це здається нудним, але допоможе побачити певні закономірності, які потім можуть стати частиною самої ідеї матеріалу. Особливо, якщо зуміти вписати ці закономірності в тогочасний контекст. Зробивши таймлайн, всі факти треба перевірити.  

 

Крок третій. Скласти список очевидців

 

Це ті люди, які спілкувалися з героєм, мали справу  з компанією і готові поділитися спогадами. Вони ж можуть бути вашими фактчекерами. Колишні і нинішні партнери, конкуренти, адвокати, чиновники, друзі. Знайти треба прямі телефони, особисті сторінки у соціальних мережах. Бо часто прес-служби можуть спеціально не допускати до героя.

 

Крок четвертий. Інтерв’ю з головним героєм

 

Ніколи не починайте збирати інформацію з інтерв’ю з головним героєм. «Доступ до тіла» може бути лише один раз. Якщо ви не опрацювали всю інформацію, то допитати потім шансу може і не бути.

Спочатку варто по максимуму поспілкуватися з іншими людьми. І лише потім ви зможете краще підібрати питання. З’являється більше можливостей розговорити героя.

Не можна йти із запитаннями «А розкажіть, з чого починався ваш бізнес» або «Перерахуйте активи, якими ви володієте». Список усіх активів у вас вже має бути. Правильні питання: «А чи правда, що ви колись зробили ось це і те? Чому?».  

Якщо зробити вигляд, що ви все знаєте і просто хочете дещо уточнити, то вірогідність, що герой відповість – більша.

 

Крок п’ятий. Сформулюйте ідею

 

Про що буде ця історія і в чому буде її мораль для інших? Коли все зібрали, маєте довгу хронологію, знайшли багато інформації – ви хочете вивалити усе на читача. Але не варто цього робити. Задовгі тексти ніхто не читатиме. Окремі деталі можна, наприклад, винести в інфографіку і таким чином скоротити текстову частину.

 

Крок шостий. Скласти план

 

Раджу розшифрувати всі записані інтерв’ю. Ось зараз вам здається важливим щось одне, а потім, прослуховуючи матеріал, бачиш, що ще хтось сказав щось цікаве.

 

Крок сьомий. Сюжет має розвиватися

 

Історію варто структурувати, розбити життя героя на ключові етапи, необов’язково у хронологічній послідовності. Варто з’ясувати, де були переламні моменти. У будь-якій розповіді має бути внутрішній конфлікт героя. Тоді ця розповідь цікава. Потрібно шукати конфлікт.

  

Крок восьмий. Знайти у героя людські риси

 

В історії мають бути художні елементи. Їх треба зібрати, знайти деталі, які можуть показати звички чи характер людини.

Героя треба змушувати згадувати, викликати емоції і спогади і вносити в текст моменти, за які чіпляється увага. Фічер – це репортаж у минулому часі. Написати треба так, як наче ви там були присутні.

 

Крок дев’ятий. Нікого не звинувачуйте

 

Якщо у вас немає достовірних доказів, варто бути обережним. Слова джерел не достатні для конфліктних ситуацій. Варто просто бути конкретним і вказувати конкретні компанії, які мають стосунок до тих чи інших фактів.

 

Банальні історії, про які не треба писати:

  • Купував дешево, продавав дорого
  • Виявився в потрібному місці в потрібний час
  • Зробив ставку на політичні зв’язки
  • Вдало оженився чи розвівся

ФОТО: Євгеній Кравс

V Lviv Media Forum відбувся за підтримки Національного Фонду на підтримку Демократії NED, Фонду Джермана Маршалла (США), Представництва ЄС в Україні, Посольства США в Україні. Генеральний партнер — інвестиційна компанія Dragon Capital.

Організатори: ГО «Львівський медіафорум», Школа журналістики УКУ. За сприяння Львівської міської ради.