17349177_1445679192117143_728392685_o FavoriteLoading 

Майя Джаґґі (Maya Jaggi) – всесвітньо відома британська культурна журналістка із майже 30-річним досвідом роботи. Вона працювала із впливовими та популярними виданнями на зразок The Guardian, The Economist i Financial Times Weekend Arts. 

За свою кар’єру Майя взяла інтерв’ю у сотень людей культури, зокрема – у 12 нобелівських лауреатів.

Під час тренінгу для журналістів, організованого програмою ЄС та Східного партнерства «Культура і Креативність», досвідчена британська авторка розповіла, як побудувати імідж професійного журналіста і цікаво писати про культуру для широкої аудиторії. А також поділилася секретами підготовки до інтерв’ю.

 

Як виділитися із інформаційного урагану та змусити аудиторію слідкувати за тобою

 

Попри розмаїття способів доставки інформації і форм подачі, контент залишається королем для медій. Незалежно від того, працюєте ви в штаті чи є фрілансером, ви маєте мислити як редактор і думати про аудиторію. Запропонований вами контент має бути цікавим та релевантним для неї.

Для того, щоб завоювати увагу і довіру аудиторії, Майя Джаґґі радить керуватися такими правилами:

1) Поважайте журналістські жанри – вони були вигадані не випадково і вже перевірені часом.

Існує чимало класифікацій жанрів, та усі зрештою зводяться до чотирьох базових: новина, фічер (або стаття), рецензія (або огляд) та авторська колонка. Згідно з усталеними нормами, перші два жанри є об’єктивними, останні – суб’єктивними. При цьому всі вони можуть бути як текстові, так і мультимедійні.

І хоча у світі постправди навіть новини стають суб’єктивними, саме збереження законів жанру має бути однією з основних цінностей журналіста.

Це важливо й для аудиторії, адже дозволяє їй краще розібратися та зрозуміти подану вами інформацію. Дотримуючись правил, ви вибудовуєте свій імідж професійного, неупередженого автора, текстам якого можна довіряти.

Можна заперечити, мовляв, популярні блогери часто не знають або не дотримуються цих правил. Однак варто зауважити, що нині набуває популярності думка про поступовий занепад епохи блогерів, адже люди потребують якісної журналістської роботи та перевіреної інформації.

2) Пам’ятайте про актуальність.

Всі журналісти знають, що матеріали мають бути актуальними. Водночас дуже часто культурна тематика сприймається як щось поза актуальним контекстом. Поширеною також є думка, ніби приводами писати про культуру можуть бути лише нові книжки чи нові виставки. Але це не так.

Придумувати культурні теми можна самостійно, формуючи при цьому власний порядок денний.

Наприклад, матеріали можна актуалізувати, зважаючи на тренди в соцмережах або на ті питання та проблеми, які постають у суспільстві і які культура може допомогти зрозуміти. Також не варто забувати про найпростіші способи актуалізувати тему – річниці чи скандали.

До речі, торкаючись серйозної теми, не варто бути снобами. Немає нічого поганого в тому, щоб, зачіпаючи важливе питання, апелювати до зіркових імен. Скажімо, в матеріалі про геноцид вірмен може бути доречною Кім Кардашян. Так ваш текст помітить і прочитає більше людей.

Як зазначив одного разу колишній виконавчий директор Всесвітньої служби Бі-бі-сі Джон Тьюса, «культурна журналістика не обов’язково має бути серйозною і академічною, вона може бути захопливою та мати почуття гумору, тоді інтерес суспільства до неї зростатиме».

3) Будьте доступними, зрозумілими і водночас стимулюйте до розвитку.

Варто постійно думати про свого читача – хто він, де він живе, які знання має про предмет. Пояснюйте все, що може бути потенційно новим і незрозумілим читачеві, аби ваш текст міг досягти найрізноманітніших аудиторій – від регіональних до міжнародних.

Поважайте аудиторію і не будьте зверхніми щодо неї. Можна писати так, щоб тексти були пізнавальними, але не дидактичними. Повага проявляється в тому, що журналіст стимулює читача до розвитку та розповідаючи йому щось нове.

4) Дбайте про авторитет.

Журналістика переживає кризу довіри до себе. Скажімо, нині в Британії значно зросла кількість людей, що називають себе журналістами. Однак це зовсім не означає, що вони дотримуються правил професії, наприклад, перевіряють інформацію і вказують джерела інформації. У результаті, факти ненадійні, матеріали – упереджені.

Ось кілька простих правил, які допоможуть стати авторитетним професіоналом і надійним джерелом інформації для аудиторії:

  • будьте надійними – перевіряйте факти, дбайте про точність та посилайтеся на джерела. Під час читання вашого матеріалу не має складатися враження, ніби ви просто переписали щось із інтернету. Посилання на джерела дає читачеві шанс самотужки прийняти рішення, наскільки подана вами інформація варта довіри.

Зрештою він розумітиме, що саме ви є надійним і вартим уваги постачальником тієї чи іншої інформації і йтиме спершу до вас, а не до інших журналістів чи медій. Можливо, ви не будете найпершим, хто написав про щось, але читач знатиме, що ви обробили різні джерела, відфільтрували підозрілі, дали всі необхідні посилання. І вже від вас він йтиме до інших джерел.

  • будьте збалансованими. Всі ми розуміємо: що більш провокативними ви будете, то більше отримаєте трафіку. Але однобокість також обмежує кількість вашої аудиторії та принижує якість роботи.

Звісно, неможливо бути абсолютно безстороннім (а в деяких випадках, і не варто). Але потрібно давати іншу точку зору – так читач побачить, що ви берете її не ігноруєте. Наведення інших точок зору робить ваші докази сильнішими. Люди довірятимуть вам більше, якщо ви не будете ігнорувати тих, із ким ви не погоджуєтесь.

  • розширюйте зони доступу: що більше у вас контактів і джерел ексклюзивної інформації, то краще.
  • будьте оригінальними: самостійно встановлюйте порядок денний, виділяйтесь.

 

Як обрати героя для інтерв’ю і підготуватись до розмови

 

Підготовка, безумовно, починається із вибору теми. «Мій досвід свідчить про те, що культурна журналістика – це зробити тему, яка є цікавою для мене,  цікавою для щонайбільшої кількості людей», – говорить Майя.

Для цього варто знаходити точки перетину культури із іншими сферами інтересу. Найпростіший приклад: людина не цікавиться мистецтвом, але слідкує за новинами про екологію та навколишнє середовище. Якщо ви напишете про виставку, присвячену цій тематиці, або митця, що працює з темою, вірогідність того, що зацікавлені в екотемі людина прочитає ваш текст, значно зростає.

Тож варто регулярно тренувати навик знаходити щонайбільше таких перетинів інтересів для кожного вашого матеріалу.

Майя розповідає, що кілька років тому робила інтерв’ю з мозамбікським письменником Міа Коуту. Це, вочевидь, дуже нішева тема. Дуже мало людей цікавиться Мозамбіком, книжками португальською чи навіть перекладами з цієї мови.

Для тієї розмови були очевидні новинні приводи. У письменника щойно вийшов новий роман, що називався «Сповідь левиці» (Confession of a Lioness), яка до того ж увійшла до короткого списку номінантів на міжнародну Букерівську премію. Крім того на екранах тоді йшов детективний серіал, частина сюжету якого була пов’язана із Мозамбіком. А сама країна відзначала 40-річницю своєї державності. Завдяки цьому про країну багато писали ЗМІ, вона була на слуху.

Отже, це вже чотири гачки для актуалізації історії.

Однак, коли Майя повернулась до Лондона і почала працювати над матеріалом, в медіа саме розгорівся гучний скандал. Саме тоді трапилась історія із вбивством мозамбікського лева Сесіла. 13-річний звір жив у місцевому національному парку і був нелегально застрелений американським мисливцем за трофеями Волтером Палмером. Історія була на перших шпальтах.

Тоді Майя знову написала Міа Коуту, який є не лише письменником, а й біологом і експертом зі збереженні видів тварин. До розмови додалася ця тема, яку зачіпала також його книга.

Водночас мозамбікський уряд оголосив про спалення конфіскованої у контрабандистів слонової кістки. Це було частиною міжнародної програми по боротьбі з нелегальним видобутком цього матеріалу, через що процес також активно висвітлювали у пресі.

Отже, маємо вже шість інформаційних приводів, усі вони були використані при написанні тексту. Завдяки цьому матеріал прочитало більше людей – не лише ті, хто цікавиться літературою, але також ті, хто цікавиться суміжними темами.

Пишучи про культуру, потрібно постійно тримати руку на пульсі подій у країні та в світі. І пов’язувати теми. Звісно, ви не будете глибоко обізнаними у суміжних темах, але маєте привілей – адже саме ви ставите питання і можете попросити експертів та ваших героїв пояснити вам щось незрозуміле.

Звісно, дуже часто журналісти обирають героїв для інтерв’ю, керуючись власними інтересами та вподобаннями. Саме тому варто завжди мати власний список бажаних тем та героїв і звертатись до нього, коли щось із списку раптом набуде актуальності. Будьте винахідливими в процесі актуалізації. Це може бути навіть 50-річчя вашого улюбленого роману.

Перш, ніж домовлятись про інтерв’ю, дізнайтесь якомога більше про героя та знайте фокус вашої розмови. Звісно, часу завжди обмаль, але варто принаймні спробувати це зробити. Знання теми може бути вашої перевагою серед інших журналістів. Наприклад, якщо ви домовляєтесь про інтерв’ю із людиною, яка щойно виграла якусь нагороду, то заявивши тему розмови та фокус, ви виглядатимете більш виграшно, ніж колеги, які просять про інтерв’ю лише через інформаційний привід.

Домовляючись про інтерв’ю, намагайтесь вибороти для себе якомога більше свободи. Під час розмови не має бути попередньо заборонених тем, яких не можна бути торкатись.

Майя радить не надсилати попередньо список запитань. Якщо герої інтерв’ю, побачивши запитання, вирішить відмовитися від розмови, ви просто дарма витратите час на їх детальну розробку. Доречно окреслювати теми розмови і, можливо, попросити підготувати певну фактологічну інформацію (цифри), які навряд чи людина згадає без під підготовки.

Багатьох цікавить питання узгодження тексту розмови. Якщо це розшифровка у форматі «питання-відповідь», то не показати її нема причин. Якщо ж ви пишете фічер або профайл, то це вже авторський текст журналіста. І звіряти із героєм доречно лише прямі цитати та факти.

Загалом, погоджуючись на розмову, герой засвідчує свою довіру вам і тому ЗМІ, з яким ви співпрацюєте. Тож пам’ятайте про свій авторитет як автора і дбайте про нього завжди.

Коли ви вже домовилися, починайте ґрунтовна підготовка. Глибина дослідження залежить від того формату, який ви оберете для подачі. Якщо це фічер або профайл, він передбачає добре знання всієї діяльності героя. Для прив’язаного до інформаційного приводу інтерв’ю у форматі «питання-відповідь» може вистачити розуміння актуального контексту та загальних знань про людину.

Найважливішим у процесі підготовки Майя називає знання робіт тієї людини, із якою ви будете говорити. Тож якщо ви не читали книжок або не бачили фільмів чи картин героя, встигніть переглянути якомога більше. Не маючи власних вражень та думок щодо цих робіт, ви не зробите гарного інтерв’ю.

Прочитайте хоча б кілька книжок, послухайте хоча б кілька пісень, аби відчути стиль. Спробуйте вгадати, що і хто вплинули на автора. І тоді звірте свої здогадки із під час розмови, будуючи на їх основі питання.

Майя зауважує, що це може здатися чимось очевидним, однак дуже часто журналісти йдуть інтерв’ю без такої підготовки. І героїв досі приємно вражає, коли до них приходить обізнаний журналіст.

Ще одне цінне джерело підготовки – мемуари, спогади чи будь-який інший нон-фікшн про людину. У таких текстах ви знайдете чимало ідей для інтерв’ю. Знання особистої історії героя і побутової сторони життя (чи бажання дізнатись про них) також дає неймовірний простір для цікавих запитань. Часто люди забувають про побутову та фінансову сторону життя людей мистецтва і культури загалом. Насправді ж дуже цікаво, як вони виживають.

Інший важливий аспект – знання про добу, в яку відбувались певні події чи були створені твори.

Варто пам’ятати, що далеко не завжди митці хочуть, аби їхні роботи сприймалися виключно із політичної точки зору. Приходити до них і заявляти, що ви плануєте говорити про суспільно-політичне життя, не варто. Вони можуть навіть відмовитися від розмови.

Комбінуйте дуже конкретні питання із відкритими та загальними. Не зловживайте запитаннями, які можна поставити ледь не будь-кому, як наприклад, «Чи приносить ваша творчість дохід?» або «Як виглядає ваш робочий процес?». Такі питання мають право на існування, але їх потрібно використовувати дозовано.

Дражливе питання – як висловлювати критичні думки стосовно діяльності чи робіт героя (свої чи прочитані в колег – читання рецензій є необхідною складовою підготовки). На думку Майї, важливо дати герою можливість відповісти на критику. Утім формулювати запитання вона радить дипломатично: «Що б ви сказали тому, хто сказав би таке…?». Це дасть вам можливість трохи дистанціюватись, але й отримати відповідь.

І найважливіше, як чітко ви не продумали запитання та їх послідовність, завжди слухайте вашого співрозмовника вкрай уважно і будьте готові будь-якої миті змінити план. Саме тоді, коли ви відштовхуєтесь у запитаннях від деталей, сказаних в розмові, трапляються найцікавіші відповіді.

І наостанок – ваші пошуки та дослідження теми й героя не закінчуються разом із завершенням розмови. Ця робота триває доти, доки ви не поставили крапку в готовому тексті.


Фото надане програмою Culture&Creativity ЄС-Східного партнерства