Конспект лекції Романа Вінтоніва на Львівському Медіафорумі.
Роман Вінтонів зокрема відомий як апологет дурналістики. На Lviv Media Forum-2016 автор і ведучий програми “Утеодин з Майклом Щуром” привіз черговий медійний неологізм — журнаЛІНЬстику. У своїй лекції Вінтонів висміяв сучасні вади професії: гонитву за сенсаціями, нехтування фактами, мову ворожнечі і зрадопереможний тон. MediaLab пропонує конспект з його виступу про теорію і практику журнаЛІНЬстики.
ЗАБУДЬТЕ ПРО ФАКТИ
Факти забирають багато часу і тільки ускладнюють роботу журналіста. Це довго: треба постійно їх підтверджувати, дзвонити до одного-другого. Таким чином робота над матеріалом може розтягнутися від однієї години до кількох днів, і доведеться справді працювати. У нас є послідовники течії журнаЛІНЬстики, ось приклади:
Хтось явно підставляє читача, і це добре для журнаЛІНЬстики — заплутувати аудиторію.
НЕ НАМАГАЙТЕСЯ РОЗІБРАТИСЬ У СИТУАЦІЇ
Якщо вам щось незрозуміло — пишіть так, як є. Це не ваш обов’язок, зрештою — пояснювати комусь, що відбулося. Будь-яку інформацію можно сміливо передруковувати. Потрібно навколо реальності створити величезний паркан з незрозумілих речей, щоб аудиторія не знала, що ж відбувається насправді. Будемо від неї приховувати правду.
СТЕРЕОТИПИ — ЦЕ ПРЕКРАСНО
Що більше ви використовуєте стереотипи, то зрозумілішими будуть ваші матеріали для аудиторії. Стереотип — це майже факт. Якщо аудиторії він подобається, то у це віритимуть. І не треба буде пояснювати складніші речі. Наприклад, що червоне може бути темно-червоним, але ні в якому разі не зеленим.
ЖУРНАЛІНЬСТ НЕ ПОВИНЕН ОПИСУВАТИ РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ
Це небезпечно, бо життя не чорно-біле, а різнобарвне. Ви бачили автомобілі, колір яких переливається? Уявляєте, як важко даівцям визначити, якого кольору машина вчинила ДТП? Так само і з журналістами: реальне життя дуже важко описувати. Просто забийте. Що далі ви від нього, то легше. Якщо дивитеся на об’єкт чорного кольору, відійдіть на 500 метрів, і він вже буде сіруватим. Відійдіть ще на 500 метрів — об’єкт зникне взагалі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОЗВОЛЯЮТЬ ЗАМАСКУВАТИ РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ ВІД АУДИТОРІЇ
Це той паркан, яким можна відмежуватися від реальності. Як у Росії — закривають кольоровою тканиною старі будинки, які не хочуть ремонтувати. Дивишся здалеку — нова будівля, все добре.
Щоби правильно використовувати узагальнення, треба знати свою аудиторію. Наприклад, якщо пишете для суддів, кажіть: “усі підсудні — винні”. Суддям так легше сприймати життя. Якщо для тих, хто потенційно може бути підсудним, то “всі судді — хабарники”.
Людям так легше виправдовувати свої правопорушення. Якщо пишете про заклади харчування,або ваш власник має такий бізнес, то “всі клієнти — хами”. Вони приходять, плюють і смітять на столах. Якщо для клієнтів — “всі офіціанти плюють у страву”.
Також усі пішоходи кидаються під колеса, всі водії намагаються задавити пішоходів на переході. Велосипедисти ненавидять водіїв і пішоходів. Водії — велосипедистів і пішоходів, а усі пішоходи ненавидять і водіїв, і велосипедистів однаково. Ще можна додати таксистів, які ненавидять взагалі усіх.
ВИ НА ПРАВИЛЬНОМУ ШЛЯХУ, ЯКЩО…
Якщо після вашого матеріалу аудиторія поділилася на табори, які ворогують між собою — ви на правильному шляху. Ваше завдання — якомога більше розділити аудиторію.
Якщо ви досягли того, що водії ненавидять пішоходів і далі за вказаною вище схемою, хай водії ненавидять один одного. Власники BMW мають ненавидіти власників Mersedes і битися між собою. Оголошуйте ворогом тих, хто намагається об’єднатися. Випалюйте це бажання в зародку.
Зрада — всюди. Якщо ваша аудиторія бачить її у всьому, ви на правильному шляху. Зрада — це взагалі індикатор якості ваших журнаЛІНЬстських матеріалів. Те, що аудиторія шукає у всьому зраду — заслуга журналЛІНЬстів. Вони навчили нас ненавидіти один одного, недовіряти і постійно шукати підступ завдяки узагальненням, стереотипам, відмові від фактів і перевірки інформації. Якщо хочете, аби це продовжувалося і надалі — будьте журнаЛІНЬстами.
ФАКТ — ЦЕ КІЛОК У СЕРЦЕ ЖУРНАЛІНЬСТАМ
Як виправити ситуацію — це питання до кожного журналіста. Я так само є іноді журнаЛІНЬстом, як і будь-хто інший. Питання — яким чином це відсунути від себе якнайдалі? Осиковий кілок у серце журнаЛІНЬстам — факти. Треба сприймати інформацію без емоцій, розуміючи де факт, де особиста реакція, а де — реакція інших. В ідеалі треба знайти факт на підтвердження, щоби якомога менше поширювати зраду і тотальну ненависть.
Утім якщо людина не хоче добре робити свою роботу, то може їй не треба займатися журналістикою? Запропонуйте їй вакансію водія. Звісно, у кожного є своя мотивація. Можливо, у людини мотивація — гроші. Вона працює журнаЛІНЬстом, тому що має додаткове джерело доходів, яке диктує свою позицію. Так, за рік скільки там буде поганеньких матеріалів у цього журнаЛІНЬста — 10-20? А якщо буде тисяча журнаЛІНЬстів, які промивають людям мізки? Таких треба просити з професії.
Існує небезпечна журнаЛІНЬстська тенденція — бажання шокувати аудиторію, вразити і цим привабити, зібравши гроші за рекламу. У якийсь момент це може обернутися проти самого журналіста. Хтось рано чи пізно використає це і звинуватить у зраді його самого, піднявши на палю у стилі Ляшка.
Ми живемо у такій реальності. У суспільстві завжди є маніпулятори громадською думкою. Вони хочуть запхати у голови ідею, яка не потрібна аудиторії, але комусь вигідна.
Завдання журналістів — стояти з щитом і мечем, відбиваючи нападки від розумів людей. Треба показати що відбувається за парканом узагальнень та стереотипів.
Фото: Львівський Медіафорум
Зображення з презентації Романа Вінтоніва
*Матеріал підготовлено за підтримки проекту USAID «У-Медіа», що виконує міжнародна організація «Інтерньюз»