Конспект лекції Романа Вінтоніва на Львівському Медіафорумі.  

Роман Вінтонів зокрема відомий як апологет дурналістики. На Lviv Media Forum-2016 автор і ведучий програми “Утеодин з Майклом Щуром” привіз черговий медійний неологізм — журнаЛІНЬстику. У своїй лекції Вінтонів висміяв сучасні вади професії: гонитву за сенсаціями, нехтування фактами, мову ворожнечі і зрадопереможний тон. MediaLab пропонує конспект з його виступу про теорію і практику журнаЛІНЬстики. 


 

ЗАБУДЬТЕ ПРО ФАКТИ

Факти забирають багато часу і тільки ускладнюють роботу журналіста. Це довго: треба постійно їх підтверджувати, дзвонити до одного-другого. Таким чином робота над матеріалом може розтягнутися від однієї години до кількох днів, і доведеться справді працювати. У нас є послідовники течії журнаЛІНЬстики, ось приклади:

0008Хтось явно підставляє читача, і це добре для журнаЛІНЬстики  заплутувати аудиторію.

НЕ НАМАГАЙТЕСЯ РОЗІБРАТИСЬ У СИТУАЦІЇ 

Якщо вам щось незрозуміло  пишіть так, як є. Це не ваш обов’язок, зрештою  пояснювати комусь, що відбулося. Будь-яку інформацію можно сміливо передруковувати. Потрібно навколо реальності створити величезний паркан з незрозумілих речей, щоб аудиторія не знала, що ж відбувається насправді. Будемо від неї приховувати правду.

СТЕРЕОТИПИ  ЦЕ ПРЕКРАСНО

Що більше ви використовуєте стереотипи, то зрозумілішими будуть ваші матеріали для аудиторії. Стереотип  це майже факт. Якщо аудиторії він подобається, то у це віритимуть. І не треба буде пояснювати складніші речі. Наприклад, що червоне може бути темно-червоним, але ні в якому разі не зеленим.

ЖУРНАЛІНЬСТ НЕ ПОВИНЕН ОПИСУВАТИ РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ

Це небезпечно, бо життя не чорно-біле, а різнобарвне. Ви бачили автомобілі, колір яких переливається? Уявляєте, як важко даівцям визначити, якого кольору машина вчинила ДТП? Так само і з журналістами: реальне життя дуже важко описувати. Просто забийте. Що далі ви від нього, то легше. Якщо дивитеся на об’єкт чорного кольору, відійдіть на 500 метрів, і він вже буде сіруватим. Відійдіть ще на 500 метрів  об’єкт зникне взагалі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОЗВОЛЯЮТЬ ЗАМАСКУВАТИ РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ ВІД АУДИТОРІЇ 

Це той паркан, яким можна відмежуватися від реальності. Як у Росії  закривають кольоровою тканиною старі будинки, які не хочуть ремонтувати. Дивишся здалеку  нова будівля, все добре.

Щоби правильно використовувати узагальнення, треба знати свою аудиторію. Наприклад, якщо пишете для суддів, кажіть: “усі підсудні — винні”. Суддям так легше сприймати життя.  Якщо для тих, хто потенційно може бути підсудним, то “всі судді  хабарники”.

Людям так легше виправдовувати свої правопорушення. Якщо пишете про заклади харчування,або ваш власник має такий бізнес, то “всі клієнти  хами”. Вони приходять, плюють і смітять на столах. Якщо для клієнтів  “всі офіціанти плюють у страву”.
Також усі пішоходи кидаються під колеса, всі водії намагаються задавити пішоходів на переході. Велосипедисти ненавидять водіїв і пішоходів. Водії  велосипедистів і пішоходів, а усі пішоходи ненавидять і водіїв, і велосипедистів однаково. Ще можна додати таксистів, які ненавидять взагалі усіх. 

IMG_2392

 

 ВИ НА ПРАВИЛЬНОМУ ШЛЯХУ, ЯКЩО… 

Якщо після вашого матеріалу аудиторія поділилася на табори, які ворогують між собою  ви на правильному шляху. Ваше завдання — якомога більше розділити аудиторію.

Якщо ви досягли того, що водії ненавидять пішоходів і далі за вказаною вище схемою, хай водії ненавидять один одного. Власники BMW мають ненавидіти власників Mersedes і битися між собою. Оголошуйте ворогом тих, хто намагається об’єднатися. Випалюйте це бажання в зародку.

Зрада  всюди. Якщо ваша аудиторія бачить її у всьому, ви на правильному шляху. Зрада  це взагалі індикатор якості ваших журнаЛІНЬстських матеріалів. Те, що аудиторія шукає у всьому зраду  заслуга журналЛІНЬстів. Вони навчили нас ненавидіти один одного, недовіряти і постійно шукати підступ завдяки узагальненням, стереотипам, відмові від фактів і перевірки інформації. Якщо хочете, аби це продовжувалося і надалі  будьте журнаЛІНЬстами.

ФАКТ — ЦЕ КІЛОК У СЕРЦЕ ЖУРНАЛІНЬСТАМ 

Як виправити ситуацію  це питання до кожного журналіста. Я так само є іноді журнаЛІНЬстом, як і будь-хто інший. Питання  яким чином це відсунути від себе якнайдалі? Осиковий кілок у серце журнаЛІНЬстам  факти. Треба сприймати інформацію без емоцій, розуміючи де факт, де особиста реакція, а де  реакція інших. В ідеалі треба знайти факт на підтвердження, щоби якомога менше поширювати зраду і тотальну ненависть.

Утім якщо людина не хоче добре робити свою роботу, то може їй не треба займатися журналістикою? Запропонуйте їй вакансію водія. Звісно, у кожного є своя мотивація. Можливо, у людини мотивація  гроші. Вона працює журнаЛІНЬстом, тому що має додаткове джерело доходів, яке диктує свою позицію. Так, за рік скільки там буде поганеньких матеріалів у цього журнаЛІНЬста  10-20? А якщо буде тисяча журнаЛІНЬстів, які промивають людям мізки? Таких треба просити з професії.

Існує небезпечна журнаЛІНЬстська тенденція  бажання шокувати аудиторію, вразити і цим привабити, зібравши гроші за рекламу. У якийсь момент це може обернутися проти самого журналіста. Хтось рано чи пізно використає це і звинуватить у зраді його самого, піднявши на палю у стилі Ляшка.

Ми живемо у такій реальності. У суспільстві завжди є маніпулятори громадською думкою. Вони хочуть запхати у голови ідею, яка не потрібна аудиторії, але комусь вигідна.

Завдання журналістів  стояти з щитом і мечем, відбиваючи нападки від розумів людей. Треба показати що відбувається за парканом узагальнень та стереотипів. 

Фото: Львівський Медіафорум 

Зображення з презентації Романа Вінтоніва


*Матеріал підготовлено за підтримки проекту USAID «У-Медіа», що виконує міжнародна організація «Інтерньюз»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.