Чи потрібна така людина в українських ЗМІ.

Журналісти помиляються. Іноді це можна виправити непомітно, іноді ж наслідки катастрофічні. Можливо, прикрої помилки вдалося б уникнути, якби перед публікацією текст читав іще й літредактор? А такий у редакції взагалі є? А як нема, то чому? MediaLab розпитав головних редакторів українських видань, чи є в них потреба долучити до колективу людину, яка плекатиме газон парость виноградної лози.


«Здається, що помилки у словах і пропущені коми це дрібниці. Насправді це так набридло читачам, що часто вони просто не готові витрачати час на чудовий лонґрід, якщо бачать помилку у заголовку», — каже шеф-редакторка онлайн-видання theБабель Катерина Коберник. На її думку, літредактор потрібен кожному медіа, яке поважає читачів. Надто якщо воно зосереджене на великих текстах, а не на новинах. У theБабель не публікують невичитані тексти. Тут позмінно працюють два літредактори. «Це дуже спрощує життя: ми отримуємо не так багато обурених відгуків про помилки на сайті. Якщо виходять довгі тексти та авторські матеріали, то літреди зосереджуються на них. Якщо текстів немає читають новини», — розповідає Катерина Коберник.

Головред видання «Новинарня» Дмитро Лиховій вважає, що «безграмотні тексти продукувати соромно». Однак один літредактор не може вичитувати і лонґріди, і новини — це, на думку Дмитра, завелике навантаження. Літредактори потрібні передусім у двомовних медіа, додає Дмитро: «Або ж в україномовних, де новинарі не замислюючись використовують ґуґл-транслейт. І виходить “комбат Насіння”, “Георгій Лою” та інша ганьба. Найбільше це впадає в око у провідних інформагентствах із дуже насиченою стрічкою, на кшталт УНІАН. А ще літредактор не завадив би головним сайтам державної влади. Бо іноді складається враження, що написану прес-секретарем інформацію ніхто не вичитує». У «Новинарні» гібридна модель: щоб економити, редактори й новинарі на стрічці є літредакторами за сумісництвом. «Люди досвідчені, з філологічною освітою. А оскільки ми ще й перфекціоністи, то і помилок, русизмів та кострубатостей у нас мало», каже Дмитро Лиховій. Послуговуються також чарівною функцією «Якщо ви знайшли помилку чи одруківку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter». Редактор отримує сповіщення на пошту і вносить правку, якщо є потреба. Втім літред у редакції все одно не завадив би, додає Дмитро.

Головна редакторка інформаційної агенції ZIK Тетяна Вергелес вважає, що літреди потрібні насамперед у друкованих ЗМІ — на папері помилку не виправиш, — на радіостанціях та телеканалах. Для цілодобового онлайн-медіа одного літредактора не достатньо, каже Тетяна, там їх потрібна «маленька армія». А що її часто немає змоги забезпечити, журналісти мають давати раду із грамотністю самі. «Майбутнім журналістам треба у школі й виші добре вчити мову від орфографії та пунктуації до стилістики», — радить Тетяна. На ZIK працює один літредактор на вечірній стрічці. Тоді на стрічці є лише один випусковий редактор, а контент-відділ телеканалу виставляє на сайт відписки з телеефірів, розповідає Тетяна Вергелес: «У цей час імовірність, що у стрічку потраплять помилки, дуже висока, адже роботи багато».

У штаті інформаційної агенції тримати літературного редактора, коли є випусковий, недоцільно, вважає заступниця гендиректора Укрінформу Марина Сингаївська: «Є випускові, які редагують новини на передплатній стрічці та на сайті, а також шеф-редактори, які відповідають за великі публікації: аналітику, репортажі, інтерв’ю. Саме вони і виконують функції літредактора».

Редакторка сайту hromadske.ua Юлія Банкова каже, що варто розрізняти літредакторів і коректорів. Перші, на її думку, працюють із мовними конструкціями, стилем, урізноманітнюють текст, роблять його красивим і зрозумілим. Літредактори потрібні у виданнях, які більше зважають на стиль  і менше на оперативність. А також там, де займаються розслідуваннями, бо «їхні автори часто вміють видобувати інформацію, але не є добротними писаками». Натомість коректори вичитують уже опубліковані матеріали і швидко виправляють помилки. В онлайн-медіа потрібні саме коректори, а не літредактори, вважає Юлія, бо «новина — це технічна одиниця, яка має дуже чітку структуру, і її єдина місія — оперативно поінформувати, а зовсім не дарувати насолоду словом». На hromadske.ua тимчасово немає літредактора. Торік на цю посаду взяли людину і вона вичитувала всі великі матеріали перед публікацією, а якщо мала час, то й новини. Згодом ця людина стала звичайним редактором. «Скріни з нашими одруківками ми отримуємо звідусіль, правимо їх гуртом — хто ближче до лептопа. Але ми рідко повторюємо одні й ті самі помилки. “Громадське” має добірку мовних порад журналістам, де чітко прописали, кого і як називаємо, які посади пишемо з великої літери, як транслітеруємо власні назви, як пишемо іноземні імена тощо. Це дуже спростило роботу і знімає чимало запитань»,  — розповідає Юлія. Якби в команді був літредактор, він би вдосконалював форму тексту, а Юлія могла би зосередитися на змісті. Втім «в умовах економії не всі видання можуть дозволити собі літературного редактора. І обираючи між літредактором і ще одним фоторедактором, наприклад,  я б обрала другого».

Редакторка «УП.Життя» Ольга Ситник вважає, що за адекватний текст уже давно відповідають не літературні, а звичайні редактори: «Автора і основного редактора достатньо, щоб виправити граматику, а третя людина лише затримає текст у роботі», — каже Ольга.

Коли вичитувати новини


Новини треба публікувати швидко, коли ж їх вичитувати? Можна налагодити процес так, щоб коректура і літредагування не впливали на оперативність, говорить редактор видання LB.ua Олег Базар.

Часто новини вичитують уже після публікації. Цього цілком достатньо, вважає Юлія Банкова. «Це компроміс між швидкістю і грамотністю», каже Катерина Коберник. Однак інколи читачі бачать одруківки і помилки раніше, ніж коректори.

«Сенс вичитати новину після публікації є, каже Ольга Ситник, але якщо там була якась сенсаційна помилка, то її скрін вже давно гулятиме інтернетом. Літредактор у цьому випадку має бути тихенькою мишею, яка забігла у новину швидко, але нікому не завадила. Мені такі поки не траплялися».  

Перед публікацією новини має переглядати редактор, вважає Тетяна Вергелес, а після публікації — літредактор: «Недобре, коли журналіст сам публікує новини. Хіба якщо це суперсенсація. А літред переглядає й вичитує стрічку вже безпосередньо на сайті».  

Однак зовсім не вичитувати опубліковані новини теж неправильно, каже Дмитро Лиховій: «На деяких великих сайтах орфографічні, а тим паче пунктуаційні помилки можуть висіти вічно. Не розумію, чому у редакціях із мільйонними кошторисами власники й менеджери на цьому економлять».

Головне зображення Rijaluddin Abdur Rozzaq

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.