Як data-журналістка Ярина Серкез замість іспанської вивчила JavaScript.


Влітку 2017 зі сцени однієї з найпрестижніших нагород у сфері журналістики даних Data Journalism Awards вперше пролунало “Ukraine!”. Ярина Серкез не змогла сама забрати свою нагороду, адже в той час була по інший бік Атлантики – працювала в офісі The Wall Street Journal у Нью-Йорку. Майбутня спікерка Lviv Media Forum 2018 розповіла MediaLab про те, як пройти шлях від студентки журфаку ЛНУ до працівниці провідного західного медіа й що треба знати журналісту даних.

Я вчилася в ЛНУ, коли там ще не було курсів інфографіки, візуалізації даних, а надто програмування для журналістів. 90% всього, що я знаю і вмію зараз, це самоосвіта та знання, які я здобула в Штатах. Тим не менш, вся моя професійна кар’єра почалася із кількаденної школи в Києві від texty.org.ua. Туди я потрапила наприкінці четвертого курсу і почалося…

Перші мої графіки були досить недолугі. Я починала з нуля. Доводилось дуже багато працювати над собою і не розчаровуватись після перших невдалих спроб. Згодом з’явились перші проекти, потім робота в «Текстах».

Як більшість початківців, я часто відчувала невпевненість. Зрештою, я вчилась на класичного журналіста, а мені доводилось щодня мати справу з інформаційним дизайном, статистикою, картографією. Я дуже хотіла ортимати додаткову освіту з data-журналістики. В нас таких програм не було, але вони вже були в Штатах. Мені пощастило отримати стипендію Фулбрайта, а разом з нею шанс навчатись в Університеті Міссурі. Пройшовши все, пов’язане з даними, на факультеті журналістики, я пішла на курси до програмістів та географів. Досі пам’ятаю, як здивувався мій професор з data science, коли побачив в себе в списках студентку з журналістики. Вже наступного семестру я розробляла під його керівництвом бібліотеку для роботи з супутниковими даними.

Анатолій Бондаренко з Texty.org.ua отримує Яринину нагороду

Звичайно, університет серед кукурудзяних полiв Середнього Заходу Америки – далеко не центр журналістської Америки. Тому я мріяла потрапити на стажування до якогось великого видання. Мої одногрупники-американці запевняли, що це неможливо. Мовляв, там велетенська внутрішня конкуренція, і для іноземців, для яких англійська не є рідною мовою, це просто не-ре-аль-но. Але я подалася і через кілька тижнів отримала пропозицію від The Washington Post, а згодом The New York Times. Обидва – передові видання, які задають тренди у світі журналістики даних. Моє перше “американське” літо минуло в Нью-Йорку, за сусіднім столом з людьми, роботою яких я  захоплювалася.

Потім минув ще один рік. Я вивчала нові технології, проходила курси та їздила на конференції. Наступного літа я потрапила на стажування у The Wall Street Journal (далі – WSJ) і залишилася там працювати.

Ким ти себе уявляла в журналістиці до того, як почала займатися журналістикою даних?

Коли тільки вступала, то бачила себе у розслідуваннях. Пізніше хотіла лишитися в академії і займатися медіадослідженнями. Але школа від «Текстів» стала для мене точкою неповернення – журналістика даних стала моєю пристрастю.

На твою думку, чи кожен журналіст (текстовик, відеограф тощо) має вміти працювати з даними?

Думаю, що кожен повинен уміти працювати з даними. Зрештою, це фактологічний базис кожного матеріалу. Для якісного аналізу потрібно вміти програмувати, хоча б на початковому рівні. А от візуалізація потрібна не завжди. Це дуже динамічний та експериментальний напрямок, який вимагає знань у багатьох сферах: від веб-дизайну до картографії. Щоб займатись цим професійно, варто бути готовим заінвестувати дуже багато часу. Хоча, без сумніву, це можливо. Колись у мене був вибір – вивчити іспанську чи JavaScript. Я обрала друге, і не шкодую, хоча до іспанської може ще колись повернуся.

Чи треба мати якісь схильності чи таланти, щоб працювати з даними?

Єдине, що потрібно – бажання вчитись. Я ще не зустрічала людини, яка б народилась із знанням мов програмування.

Який зі своїх проектів, на твою думку, ти могла би зробити краще?

Всі. Коли оглядаюсь назад, завжди розумію, що щось можна було зробити краще. І це нормально. Кожного дня доводиться вчити щось нове, і природно, що з часом ми бачимо більш креативні чи оптимальніші рішення. З іншого боку, журналістика – це життя на межі дедлайну. Буває, що банально дуже мало часу на підготовку проекту. Оперативність бере верх над складністю чи креативністю, і з цим теж треба змиритись.

Чому журналістика даних стала так стрімко розвиватися саме зараз?

Через розвиток технологій і культури ставлення до даних. Зараз з’явилося багато відкритих баз даних, і для журналістів це чудове джерело інформації. До того ж, дослідження, для яких раніше було необхідно залучати велетенські ресурси, тепер можна робити, не виходячи з дому. Наприклад, в останньому проекті, який я готувала для «Текстів», «Українська бетонна пустеля», ми змогли показати, що температура поверхні у районах, де немає зелених насаджень, набагато вища, ніж у зелених зонах. Раніше, для того, щоб провести таке дослідження необхідно було б мати багато грошей, велику команду та спецобладнання. А я це зробила не виходячи з офісу, користуючись супутниковими даними.

Ще спікери LMF 2018: Вільям Уріккйо

З чого починається твоя робота над проектом – з ідеї для теми матеріалу чи вивчення нової технології, яку хочеться десь випробувати?

Буває по-різному. Іноді це ідея, якою ти гориш, іноді – ідея редактора, іноді – новинний привід. Ось як було з «Українською бетонною пустелею»: я стежила за роботою одного дослідника-картографа з Римського університету, він виклав урок про те, як вимірювати температуру поверхні на їхній основі супутникових даних. Саме тоді в мережі багато нарікали на задуху в містах улітку. Зійшлися ідея для матеріалу і технологія, за допомогою якої можна було її реалізувати.

А що, на твою думку, важливіше у візуалізації даних – актуальна тема, інформативність чи гарна картинка?

На першому місці завжди інформативність візуалізації та коректність поданої в ній інформації. Й сама історія, безперечно. Якщо ще вдасться це гарно подати – взагалі джекпот!

В цій сфері на Заході зараз страшна конкуренція. Кожна велика редакція має сильну команду з візуалізації даних. Крім того, з’явилося багато медіастартапів, які тільки на цьому спеціалізуються. Всі намагаються знайти найцікавішу тему і формат її подачі.

Чи є різниця між інфографікою та візуалізацією даних?

Сьогодні зазвичай розмежовують ці два терміни. Перше – це те, що з’являється у друкованих ЗМІ і має прикрасити та розбавити текст. За візуалізацією завжди стоїть глибокий аналіз даних, а сама вона є просто візуальним наративом цього аналізу.

Які з твоїх останніх проектів – твої улюбленці?

Влітку я працювала над дуже крутим проектом для WSJ про місію NASA Кассіні. Спершу мені здавалося, що я ніколи такого об’єму інформації не осягну. Але, почитавши документацію і методологію, пройшовши кілька курсів і поспілкувавшись із людьми, які в цьому розуміються, можна все зробити. Реалізація проекту в мене зайняла приблизно два місяці.

Ще спікери LMF 2018: Яцек Утко

У WSJ є бажання зробити своїх журналістів універсальними? Чи вимагають від вас написання текстів, а від репортерів – вміння візуалізувати дані, з якіими вони працюють?         

У WSJ є дві моделі, за якими працюють журналісти даних. В першому варіанті репортер, який працює, наприклад, над велетенською статтею про розвиток Apple, приходить до нас із даними про компанію і просить їх візуалізувати. У другому варіанті ми працюємо з даними і робимо матеріал самі або з мінімальною допомогою репортерів, які є більш досвідченими в темі, ніж ми. Наприклад, текст до матеріалу про місію Кассіні я робила з допомогою нашого наукового журналіста. Я повністю займалася візуалізацією, а він допомагав мені написати текст. Проте наявність додаткової навички в журналіста завжди вважатиметься плюсом.

Чим найбільше робочий процес в західному ньюзрумі відрізняється від роботи в українському?

Мені дуже подобається алгоритм контролю якості. Там стаття ніколи не вийде, поки не пройде через кількох редакторів та коректорів. В Україні такої скрупульозності немає, а тому в журналістських матеріалах часто трапляються помилки.

Свидовець: анатомія Карпат. Проект, над яким Ярина працювала в команді Texty.org.ua

 

Хто зараз задає тренди в журналістиці даних?

В data-журналістиці є тріада, яка задає тренди у цій сфері: з однієї сторони – великі мейнстримні ньюзруми, з другої – окремі фрілансери та інформаційні дизайнери (Надя Бремер, Джоржия Лупі, Моріц Срефанер), а з третьої – медіастартапи, які тільки на цьому спеціалізуються. Оцей третій елемент дуже цікавий, адже їх не обмежує стиль або якась редакційна політика, характерні для великих ньюзрумів. Вони можуть експериментувати, і їм це вдається дуже добре.

А наскільки далеко від цього всього українська журналістика даних?

Хороша новина – ми на правильному шляху. Погана – в нас дуже мало конкуренції в цій сфері, тому розвиток не такий швидкий, як хотілося б.

Хто отримує більше грошей – текстовики чи журналісти даних?

Не люблю говорити про гроші. Але мені здається, що в Україні журналісти даних мають вищі зарплати. В західних медіа непогано платять усім.

Топ-5 візуалізацій даних від Ярини:

  1. One Angry Bird: Emotional arcs of the past ten U.S. presidential inaugural addresses by Periscopic
  2. Craft beer — so hot right now. But what city is the microbrew capital of the US? by ThePudding
  3. Here’s every total solar eclipse happening in your lifetime. Is this year your best chance? By The Washington Post
  4. A Crack in an Antarctic Ice Shelf Grew 17 Miles in the Last Two Months by The New York Times
  5. Royal Constellations: A 1000 years of ancestral connections in the European royal families by Datasketch