FavoriteLoading 

Головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва про те, як видання творить країну.


Севгіль Мусаєва очолила головний політичний сайт країни восени 2014 року. До того вона працювала в ділових медіа «Дело», «Власть денег», «Forbes Україна» і у власному онлайн-проекті Hubs. Роботу «Української правди» Севгіль порівнює з марафоном. Каже, що видання покликане творити порядок денний в Україні та, власне, нову країну. Говоримо про те, за яких обставин УП дозволяє собі editorial, який матеріал став для Севгіль особистою кризою та про зміни, які чекають на видання в новому році.

Севгіль, ви кажете, що УП – це медіа, яке «вбиває мух і міністрів». Раніше ви працювали в ділових виданнях. Як почуваєтеся тепер, очолюючи медіа, яке фактично є гравцем політичної арени?  

Робота у ділових виданнях допомогла мені зрозуміти, за що насправді в цій державі змагаються. Адже боротьба за політичний вплив – це насамперед боротьба за розподіл ресурсів та перерозподіл бюджетів. Мій досвід допомагає зрозуміти, яким чином олігархи отримують політичні дивіденди, чому вони утримують політичні партії і як перерозподіляють фінансові потоки.

Одна з місій у стратегії УП до 2018 року «створення нової України» . На вашу думку, роль медіа полягає в державотворенні?

Роль медіа полягає у формуванні суспільного дискурсу, особливо в молодих демократіях, якою є Україна. УП зробила багато для утвердження свободи слова в нашій державі. Також ми долучаємося до державотворення, формуючи нові правила гри. Наприклад, УП свого часу критикувала кнопкодавство. Зараз це дало свої результати. Так само ми вимагали відкритих декларацій державних службовців і політиків. Колись треба було провести ціле розслідування, щоб отримати декларації перших осіб, як це робив Сергій Лещенко. Зараз же електронне декларування є обов’язковим для всіх службовців і політиків.

УП випускала editorial-тексти, які відображали спільну позицію всієї редакції. В якій ситуації ви можете собі це дозволити?

Хтось із редакторів каже, що певна тема заслуговує на editorial. Тоді висловлюються всі члени редакційного кола. Так було із текстом про безвізовий режим і з текстом про позбавлення громадянства Саакашвілі.

Ми можемо висловлюватися щодо питань, які вважаємо негативними для держави і суспільства. Наприклад, так було зі законопроектом, який фактично знищує антикорупційні органи. Ми висловлюємося проти законопроекту, бо боротьба з корупцією – це зобов’язання України перед міжнародною спільнотою. Ми вважаємо негативним процес позбавлення громадянства. Річ не конкретно в Саакашвілі, а у вибірковому правосудді. Відповідно до нашої стратегії, ми завжди відштовхуємося від захисту прав людини.

Приводів писати editorial-тексти з кожним днем стає все більше. Ми, однак, не робимо це надто часто, щоби такі тексти не втрачали вагу.

Ви робите сміливі публікації. Достатньо загадати інтерв’ю з Едуардом Ставицьким, колишнім міністром уряду Азарова, який переховується від правоохоронних органів. Але відгуки на такі матеріали не завжди схвальні. Наскільки далеко ви готові зайти у створенні таких публікацій?

Матеріал зі Ставицьким – це моя особиста криза. Мені прикро, бо я намагалася виконати свою роботу максимально об’єктивно і чесно, а потім зазнала тиску звідусюди: і з України, і з-за кордону, і з оточення Ставицького. Мене засуджували люди, які навіть не читали інтерв’ю. А Ставицький зробив про мене замовний п’ятихвилинний сюжет із перекручуваннями і брехнею.

В таких ситуаціях я орієнтуюся на результат. Це інтерв’ю прочитало близько вісімдесяти тисяч людей. Пишучи такі матеріали, розраховую на розумного читача, який зробить висновки сам.

У роботі потрібно орієнтуватись і на критику. Але коли ще до появи інтерв’ю кажуть, що це зрада і я – зрадниця, я раджу спочатку прочитати, а потім робити висновки. Тому я відстоюю своє право розмовляти з усіма і показувати, що люди змінюються або не змінюються.

УП очолює рейтинги дотримання журналістських стандартів. Водночас це ЗМІ, куди прийдуть по новини в надзвичайних ситуаціях. Як ви балансуєте між швидкістю та якістю?

Нам потрібно бути і швидкими, і якісними. Іноді швидкість заважає якості. Це питання професійності редакторів новинної стрічки та випускових редакторів. Ми намагаємося вчитися на своїх помилках і більше їх не повторювати. Звичайно, є редакційні правила, які ми застосовуємо щодня, але деякі рішення приймаються в процесі.

Ви інформуєте чи створюєте порядок денний?

Зараз більше інформуємо. Ми всі перебуваємо в дуже токсичному інформаційному середовищі, тому реагуємо на те, що відбувається, і надаємо об’єктивну інформацію. Але найближчим часом плануємо приділяти більше уваги створенню порядку денного.

УП довелося пережити чимало складних моментів за той час, поки ви є головною редакторкою. Як це вплинуло на редакцію?  

Якщо говорити про вбивство Павла Шеремета, то ми досі у стресовому стані. Ми переживаємо події, які відбуваються в країні, але працюємо далі. Існує поняття відкладених емоцій. Так ось, наша редакція живе відкладеними емоціями. Дуже часто журналіст відпрацював тему, приходить додому і тільки тоді усвідомлює жах, який трапився протягом дня. У мене так було, коли в окупованому Криму під час обшуків померла Вєджиє Кашка, ветеран Національного руху кримських татар. Я знала її особисто. На інформаційний потік потрібно реагувати: робити новини та редагувати тексти. Увечері ж я прийшла додому, почала гортати стрічку і згадала наші з Вєджиє зустрічі: тоді вже накрило емоційно.

Обстріли, загибелі, вбивства – це інформаціний жах, у якому ми живемо. Можна бути крутим редактором, але в першу чергу всі є людьми.

Ви заявляли, що журналістів УП прослуховують. Навіщо?

В першу чергу це спосіб залякування. Я не розумію, навіщо мені передали конверт із розшифровками прослуховування. Шоб ми відчули, що Big Brother is watching you? Можливо, для того, щоб протидіяти певним публікаціям або залякати нас. Деякі люди в редакції дуже переживали, але були й такі, які вирішили працювати ще більше. Якщо журналіст відчуває покликання, після таких залякувань він знайде в собі сили піти далі.

За період вашого редакторства УП зміцнилась інституційно. Видання перестали сприймати як суто політичне. Яких змін очікувати далі?

Мультимедійності. Ми почали робити відео, будуть з’являтися мультимедійні проекти і графіка. Хочемо покращити відділ нативної реклами. Наше завдання – задавати тренди на медіаринку. Ми це робимо і тепер, але хочемо не тільки формувати порядок денний, а й застосовувати нові мультимедійні інструменти. Прагнемо бути не тільки найвпливовішим виданням, але й найсучаснішим.

Дивіться відеозапис майстер-класу Севгіль Мусаєвої у Школі журналістики УКУ.

Фото Катерини Хорощак

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.