DSC_7239 FavoriteLoading 

Ведуча програми «КАМТУГЕЗА» на Radio ROKS розповідає про те, як війна впливає на формат ранкового шоу, чому набуває популярності розмовне радіо і чи зможуть онлайн-станції конкурувати з FM.


 

Із «КАМТУГЕЗА» на Radio ROKS починають день слухачі від сходу до заходу. Два роки тому ви сказали, що через події в країні вітатися в ефірі: «Доброго ранку» стало складно. Тепер вам легше сприймати усе, що відбувається? 

Тоді було достатньо складно, тому що ти сав не вірив у те, що говориш. А ведучий має вірити у те, що говорить. Зараз простіше. Можливо, ми якийсь інший сенс вкладаємо. Це тепер не констатація факту, а напевно якась надія, що день буде не таким складним і не таким трагічним. Треба жити. Ми маємо продовжувати робити свою справу.

Які корективи війна вносить у формат розважального шоу? 

Тепер ми дуже ретельно відстежуємо, що будуть говорити у новинах, і особливо якою буде перша. Зараз скаржаться, що новини з АТО відійшли на другий чи третій план. Це неправда. Вони все одно з’являються у перших рядках випуску новин, тому ми з’ясовуємо у ведучих, що буде першою новиною, щоби не вставити в ефір якийсь недоречний жарт перед тим або після того.

Майдан називають точкою неповернення. Ви відчуваєте, що це було поштовхом до народження громадянського суспільства? Як за ці два роки, зокрема, змінився ваш слухач? 

По-перше, наш слухач змінився з точки зору географії. Немає мовлення у Донецьку, Луганську, в Криму. У нас не з’явилося нових передавачів, але поменшало передавачів на Сході. По-друге, наші слухачі — це переважно люди, які виросли на рок-н-ролі, і якщо ми говоримо про умовну одиницю «вату», то на Radio ROKS її було дуже мало. Наші слухачі достатньо активні. Вони не завжди обговорюють в ефірі. Це виглядає як «я знаю, що ти знаєш, що я знаю». Утім якщо спостерігати за ними у соціальних мережах — що вони роблять, як реагують, хто з них пішов на війну добровольцем — можна помітити, наша аудиторія достатньо активна.
Я думаю, що громадянське суспільство народилося раніше. І всі ці події були серйозним поштовхом, щоб воно нарешті розкрилося повною мірою.

А як особисто ви змінювалися протягом цього часу? 

Зсередини тяжко сказати. Напевно це треба оцінювати ззовні. І люди, які нас слухають, можливо, щось помічають. Те, що ми активно включилися у те, про що навіть не думали два року тому, те, що ми будемо їздити з концертами на війну, те, що ми займатимемося волонтерськими проектами, те, що підтримуватимемо переселенців, працюватимемо з державою і шукати виходу із дуже багатьох ситуацій, співпрацювати з чиновниками, це, безумовно, змінило наше життя. І якщо мені хотілося купити собі нові мешти два роки тому, зараз я про це навіть не мрію. Є інші пріоритети.

Професійна етика говорить, що громадянська позиція журналіста має залишатися поза мікрофоном. Ви з Сергієм Кузіним давали концерти в АТО як «ведучі розважального шоу №1 в Україні» чи це була ваша особиста ініціатива? 

Якщо би нас не закликали, ми б не поїхали. Нам запропонували і ми погодились, розуміючи, що там є аудиторія, яка раніше нас слухала. Ми приїжджаємо і, виявляється, нас знають. Єдиний компроміс був щодо творчого доробку, який ми туди привозили. Мені було цікаво, як сприйматимуть пісні «Гинеколог Наташа» і «Пятый размер». Хлопці усміхалися, і це було благословення. Якщо ти викликаєш на війні усмішку, значить ти приїхав не дарма. Якщо говорити про громадянську позицію — так, безумовно, до нас приходять по музику і по те, що ми про неї говоримо. Проте якщо нас щось не задовільняє, ми про це сміливо говоримо в ефірі.

Зрештою, рок — це теж певна громадянська позиція… 

Пісні протесту нікуди не зникають. Якщо у тебе стоїть в ефірі «Zombie» The Cranberries [пісня про теракти бойовиків Ірландської республіканської армії у 1993 році в англійському місті Уорингтон, – ред.], U2 чи AC/DC. Ти розумієш, що теми, які підіймаються в музиці, якось дотичні до політичних подій.

Як ці два роки впливали на музичний контент Radio ROKS? 

Суттєво нічого не змінилося. Єдине що, ми додали пісні з українського року, тому що змінився сам український рок. Рок-музиканти звернули свою увагу на теми Майдану, війни, волонтерів. Якщо пісня достойна, ми ставимо її в ефір.

Які російські гурти мають право на ефір?

Ми достатньо серйозно почистили базу. Нам не прощають, якщо якийсь російський гурт себе погано поводив у ставленні до України, і звучить у нашому ефірі. Нам одразу на це звертають увагу і ставлять це «на олівчик». Лишилися Андрій Макаревич, Віктор Цой — небагато насправді.

Ми живемо в епоху змін. Яких змін радіо в Україні ще потребує?

Складне питання. Ми рефлексуємо на життя. І якщо ми стаємо нецікавими аудиторії, то ми просто її втрачаємо. Ми гостро реагуємо на те, чого потребує слухач. І якщо аудиторія хоче більше українського контенту, то, відповідно, ми повинні їй це дати. Це перша зміна, яка стосується усіх медіа. Громадянське суспільство за це активно бореться. Питання — у який спосіб це робити. Державними квотами ми проблему не вирішимо. Мені здається, треба звернути велику увагу на молоді гурти, підтримку української музики, культури, на бібліотеки у сільських школах, на музичні школи, які закриваються. Медіа мають працювати на потребу аудиторії.

Останнім часом в Україні з’являються онлайн-радіостанції. У чому вони можуть бути конкурентами для FM?

По-перше, це цікаво. В Україні не так багато онлайн-радіо, які можуть бути не просто міксом музики, а повноцінними станціями. Їх можна буквально на пальцях перерахувати. Контент і формат, який вони пропонують, достатньо вузький. Ми ширші. Онлайн-радіостанції створені для нішового мовлення. І це нормально, тому що в інтернеті трохи інша аудиторія, ніж та, яка слухає проводове чи ефірне мовлення. За усім цим цікаво спостерігати. Ще цікавіше буде, коли в Україну прийде цифрове мовлення. Тоді треба буде серйозно замислитися, що робити. А поки що я не відчуваю конкуренції.

Як ви ставитеся до розмовного радіо? Вам імпонує ідея станції, де музика відходить щонайменше на другий план? 

Це потреба часу. Зараз українців цікавлять новини, цікавить інформація. Люди хочуть знати багато експертних думок і мають потребу у цьому розбиратися. Це дуже класно. Я вважаю, що це на часі. Те, що українці почали мислити, задумуватися і вимагати інформації, це дуже добре.

Вам не здається, що в епоху інформаційного суспільства є загроза інформаційної втоми? Тиснуть соцмережі, новини на телебаченні, яким не довіряють. Чи дійсно людям потрібно стільки інформації чи питання у тому, як її подати?

У нас є кнопки і руки. Треба фільтрувати. Є різні практики: сидіти у фейсбуці не 24 години, а дві, радіо слухати дозовано. Кожна людина може себе контролювати. Безумовно, є втома, але інформації не стає менше. Ми хочемо змінювати країну — нам потрібна інформація.

Ви стали голосом аудіовистави «Фелікс Австрія» за романом Софії Андрухович. Її можна послухати в інтернеті. А наскільки формат аудіовистави актуальний для ФМ-радіо?

Це моя мрія. Чи зараз вона здійсненна, але мені дуже хочеться, щоби формат аудіовистав повернувся до ефіру, і не тільки на державних радіостанціях. Це достатньо складний і з комерційного боку непривабливий продукт. Його треба довго робити і багато у це вкладати. Мені здається, що більше зараз з’являтиметься аудіофілів — тих, хто любить сприймати інформацію на слух, то краще. Ми сперечатимемося із друкованими книжками, але нам треба вчити українську мову. І я звертаюся до усіх письменників і видавництв: будь ласка, спростіть процедуру авторських прав для передачі акторам — нехай начитують ваші книжки. Нехай українці чують правильну українську мову. Хай працюють редактори. Це насправді величезний ринок праці. Звісно, можна на це дивитися за правилами маркетингу: немає попиту — нема пропозиції. Проте якщо працювати над пропозицією, то почне з’являтися суспільний запит. Принаймні мені цього хочеться.
Аудіовиставу «Фелікс Австрія» вже послухали більше десяти тисяч людей. Зараз ми купили першу партію MP-3 плеєрів і тепер намагаємося перебороти бюрократичну систему, аби швидше передати їх військовим у лікарнях і госпіталях.

Часто сперечаються, чи інтернет знищить друковані видання та традиційні радіо і телебачення. Ви по який бік у цій дискусії?

Ефірне медіа спокійно існує в інтернеті. Ти можеш слухати радіо в автомобілі чи вдома з комп’ютера. Я думаю, що буде якась синергія. На Radio ROKS немає можливості слухати більше музики, тому ми створили ще п’ять онлайн-потоків. Обираєш і слухаєш те, що тобі приємно. У цьому напевно і є розвиток.

 

Фото Олександри Чернової