FavoriteLoading 

Як зробити науково-популярний матеріал, який не налякає вченого і триматиме зацікавить читачів, розповідає наукова блогерка Руслана Радчук.


Руслана Радчук близько 20 років працює в Інституті генетики культурних рослин у  Гетерслебені (Німеччина). Вона досліджує, як розгортається генетична програма в рослині, а у вільний час пише популяризує науку – зрозуміло пише про складне. 10 років тому Руслана звернула увагу, що в Інтернеті немає жодної притомної статті про трансгенні організми. Саме тоді вона сама почала публікувати наукпоп і стала першою в Україні науковою блогеркою. Про те, як працювати із науковою інформацією, Руслана Радчук розповіла у Школі журналістики УКУ.


 

Гоп! Наукпоп

 

Можна писати про політику, культуру і соціологію, але якщо суспільство не цікавиться науково-популярною тематикою, то перспектив у нього не так багато. Пробудити інтерес до науки, а не заповнити прогалини у загальній освіті мета науково-популярного контенту. Ба більше, наукпоп запобігає виникненню небезпечних міфів і забобонів. А ще дуже важливо показувати, що вчені в Україні є, і вони працюють.  

Науково-популярна стаття – це завжди цікава історія. Але якщо у заголовку є «ліки від раку», то це маркер сміттєвої журналістики. Ліків від раку не існує. Найімовірніше, автор тексту заманює читачів, щоб підвищити трафік сайту.

 

Що таке наукове відкриття

 

Перед тим, як писати статтю про наукове відкриття, варто чітко розуміти, що це таке. Наукове дослідження нічим не відрізняється від журналістського розслідування. Коли журналісти розбираються у пенсійній чи податковій реформі, то це схоже на те, як науковці розбираються у генетиці.

Відкриття вбудоване у науковий контекст. У кожного відкриття є своя історія. Підґрунтям стає великий шматок знань, уже здобутих у відповідній галузі. У той момент, коли трапилося наукове відкриття, виникає величезна кількість запитань, на які вчені знову мають шукати відповідей.

Водночас істина у науці – не остаточна. Те, що сьогодні вважається фактом, завтра може бути уточненням, а деякі гіпотези – відкинутими взагалі. Наукову істину можуть переформулювати, переглянути, відхилити. Наука формулює гіпотези і пропонує їх перевірити, щоби скласти якомога яснішу картину Всесвіту. Якщо фактів достатньо для пояснення якогось явища у природі, і якщо це strong evidence, то це приймається за істину. Наприклад, нам не непотрібно перевіряти теорію гравітації, щоб стрибнути з парашутом.

 

Звідки брати інформацію

 

Кожне друковане видання має свій рівень достовірності і заглиблення. Є різниця, де з’явиться наукова новина – у Cosmopolitan чи New Scientist. Найбільш об’єктивну інформацію можна отримати в оригінальній науковій роботі. Багато інформації є в інтернеті, але треба чітко розуміти, яку агенду має джерело і яку мету переслідує. Це може бути блог, сторінка громадських активістів, комерційних організацій або ж офіційна сторінка наукового закладу чи журналу.

Існує проблема у комунікації між журналістіами і науковцями – більшість статей у закритому доступі. Це зумовлено тим, що журнали вимагають оплати за опубліковані матеріали. Проте реферат чи так званий abstract завжди є у вільному доступі. Саме з них можна витягнути більшість інформації. Abstract містить коротке формулювання проблеми, теоретичний та методологічний підхід, результат і новизну відкриття.

Журналісти мають усвідомити, що коли ми говоримо про науку чи подачу наукової інформації, то не можна балансувати думки. У науці є три типи твердження: більш доведені, менш доведені і зовсім недоведені. І журналісти повинні зрозуміти, яка наукова думка переважає на цьому етапі. Якщо гіпотези невизнані науковим товариством, причиною може бути відсутність доказів.

Оригінальна робота науковця – найважливіше джерело інформації.

 

Хто експерт

 

Варто орієнтуватися на кількість публікацій вченого. Водночас треба бути уважним: занадто багато публікацій може свідчити про накручування рейтингу. Особливо, якщо це маловідомі журнали. Вчені – це такі ж люди, як і ми. Можливо, навіть більш крейзі, бо наукове середовище дуже конкурентне, й інколи вони користуються не зовсім чесними методами.

Можна оцінити якість публікацій – наукові журнали рейтингують за цитованістю статей. Що більший рейтинг ресурсу, то більша ймовірність, що інформація достовірна. Цитованість не завжди відображає рівень роботи, а часто показує підвищений інтерес до наукового товариства, яке працює над певною темою.

Фахівці часто обирають журнали, спеціалізовані за темою. Такі зазвичай мають не дуже високий рейтинг, але спеціалісти, які опрацюють певне питання, радше напишуть саме туди. Від цього зростають шанси, що якомога більш спеціалізована спільнота прочитає цю інформацію.

Є інший варіант – подивитися на рейтинг науковця за індексом Гірша. Це показник впливовості вченого чи колективу, наукового закладу чи наукового журналу на основі кількості публікацій та їх цитувань. Цей індекс – орієнтир, а не остаточний діагноз. Науковці між собі можуть ефективніше оцінити рівень діяльності колеги, тому варто уважно придивитись до попередніх робіт вченого і визначити його місце у науковій спільноті. Водночас індекс слугує для загальної оцінки журналістів або структур, які виділяють гроші. 

 

Про надійність джерел

 

Варто шукати джерело із науковою експертизою: наукові інститути, відповідальні державні інституції, визнані навчальні заклади, основні наукові асоціації (товариства, академії). Уникайте джерел із прихованими чи явними фінансовими мотивами: реклама диво-кремів, пігулок, харчових добавок, інформація про ефективність ехінацеї на Buyherbal.com. Це навряд достовірні ресурси.

Інший варіант – спостереження за обраною темою упродовж тривалого часу. Таку інформацію потрібно періодично оновлювати. Особливо треба бути уважним, якщо тема гаряча: за один рік тільки щодо раку грудей видають десятки тисяч публікацій. Відповідно, інформація за 2002 рік буде неповною. Уважно перевіряйте цитування. Джерела з науковою експертизою, які пропонують список цитат з наукових журналів, ймовірніше запропонують більш адекватний портрет наукової теми, ніж ті, які дають підозрілі, мізерні, або неактивні посилання.


Наукові статті: оці і ті

 

Наукові статті бувають рецензовані і нерецензовані. Наявність рецензії (peer review) не гарантує, а лише підвищує імовірність того, що представлене дослідження є якісним.

Натомість відсутність рецензії не обов’язково вказує на низьку якість дослідження, а лиш підвищує цю ймовірність. Публікація досліджень, які не пройшли рецензування, часто сприймають із недовірою у багатьох професійних галузях.

Рецензовані: оригінальне дослідження, оглядові статті (review), клінічні випадки, клінічні випробування, перспективи, думки і коментарі (листи до редактора, книжковий огляд).

Нерецензовані: технічний звіт, спеціальні статті або серії книжок і журналів на визначену тему, матеріали конференції, попереднє друкування (pre-print), публікації в блогах.

 

Пишемо науково-популярний текст

 

Нарешті ми отримали інформацію з достовірних джерел, зрозуміли, оцінили її якість. Тепер треба подати це читачу. Отже…

 

  • Оберіть тему

Краще починати з невеликих або вузьких тем, адже історія відкриття якогось цілого явища занадто велика і довга, аби непідготовлений журналіст зміг виділити у ній головне. Якщо ви не розібралися в темі, то не варто писати нічого. Найпопулярніші теми для журналістів і читачів: ліки від раку, безпечне і корисне харчування, довкілля. Пам’ятайте, що ліків від раку не існує.

 

  • Придумайте влучний заголовок

Назва науково-популярної статті має вловити увагу читача і мотивувати його прочитати весь текст. Тому використовуйте креативний підхід:

Комбінування складних термінів з простими: «Протопорфірин – пігмент життя»

Алюзії: «Око за око, ген за ген»

Ритми і алітерація: «Генетика, гени і етика»

Запитання: «Гени нас контролюють чи ми їх?»

Персоніфікація: «Ракові клітини на дієті»

 

  • Схопіть увагу читача з першого речення. Хороша історія – це та, яку почав читати і не можеш зупинитися. Наприклад:

Демократія серед звірів. Хто чхнув, той за!
Демократія означає багато слів. Африканські дикі собаки приходять до консенсусу іншим шляхом.

Щось носиться в повітрі
Якщо в небі гарно гримнуло, варто прислухатись уважніше: не всі громи однакові.

 

  • Структуруйте текст

Встановіть зв’язок між людиною і запитаннями, які читач задає під час читання тексту. Зберігайте інтригу, не забувайте винагороджувати читача підказками по дорозі. «Message to take home» має бути в кінці. Дослідження демонструють, що люди найкраще пам‘ятають початок і кінець. Плюс сильні акценти всередині.

 

  • Уникайте термінології, особливо складної або незрозумілої

Спрощувати термінологію бажано під наглядом вченого. Ви можете дати текст на вичитку спеціалістам цього профілю. Бажано двом, а за можливістю і трьом. Пригрозіть, що рецензування буде неанонімним. Тоді науковець поставиться відповідальніше до свого завдання.

Ніколи не втрачайте пильність: додатково перевіряйте всі факти. Навіть ті, які авторитетно заявили маститі вчені. Їх перевіряйте особливо ретельно, бо інколи вони занадто самовпевнені.


Зображення: Pixabay