FavoriteLoading 

Олександр Ткаченко майже десять років очолює «1+1 медіа». До медіахолдингу належать сім телеканалів, група сайтів, виробничий департамент і вища школа Media&Production. У 1990-х роках Ткаченко заснував Телевізійну службу новин, багаторазово нагороджену Національною телевізійною премією «Телетріумф». У публічному інтерв’ю Андрію Куликову під час V Lviv Media Forum медіаменеджер розповів про те, як влада впливає на політику каналу, про скандальну репутацію ТСН і українськомовне виробництво серіалів.


Телебачення сьогодні є вже чимось більшим, ніж просто телебаченням. Це медійна група, а не окремий канал чи програма. Ми себе позиціонуємо як компанія, яка виробляє контент, що може змінюватися. Нещодавно, наприклад, шеф-редакторка TSN.ua Катерина Коберник похвалилася мені, що наш відеосюжет у Facebook переглянули понад півтора мільйона користувачів за один день. Тобто, якщо ти не змінюєшся, то вимираєш. А я вимирати не хочу, тому працюю в медіа.

У нас був великий виклик — повернути інтерес до «1+1». Ми це зробили впродовж кількох років. Торік «1+1» став найпопулярнішим каналом за всіма комерційними аудиторіями. Зараз переді мною та командою ще більший виклик: упродовж короткого часу зробити наші, на жаль, збиткові медіа бізнесом.

Телевізійний ринок навряд чи витримав би більше двох медійних груп. Нині, наприклад, є багато громадських телебачень і радіо. Було б набагато краще, якби вони стали одним потужним суспільним мовником.

Це питання, власне, і нашої культури, і політичних амбіцій. Але якщо йдеться про бізнес, то навіть за наявності чотирьох медійних груп, змінюючи атмосферу, середовище й правила гри, можна досягнути «бізнес-щастя».

 

Закон про квоти на телебаченні: лихо не без добра

 

Нещодавно ухвалили закон про 75-відсоткову квоту української мови на телебаченні. І це розв’язує питання традиції, культурної парадигми й бізнес-стосунків. Навряд чи «95 квартал» уже завтра перейде на українську, але, думаю, вони вже задумалися. Проте програма цілком потрапляє в решту 25 %.

Одна з причин, чому в серіалах раніше не було української мови, у тому, що ти виробляєш серіал тут, продаєш у Росію, отримуєш прибуток, і немає сенсу паритися. Ситуацію з квотами ілюструє приказка «Не було би щастя, та нещастя помогло». Зміна культурної парадигми матиме надзвичайно великий ефект. Можливо, не сьогодні, але вже завтра. Ми вже реорганізовуємо наше серіальне виробництво. Зараз пишуть сценарії українською мовою. Те саме стосуватиметься і розважальних проектів. Побільшає роботи для українських акторів, оскільки багатьом росіянам заборонено в’їзд в Україну, і навряд чи вони вивчать чужу мову.

Серіали мають надзвичайно велику вагу з погляду культурного й ідеологічного сприйняття світу. Лише зараз ми можемо усвідомити, наскільки важливим є такий контент у традиційному телебаченні серед новин і розважальних шоу. Ми лише вчимося робити серіали з українськими історіями. Років три-чотири тому ми були далекими від розуміння, яким має бути культурне та політичне середовище в медійному просторі України. У соцмережах зловтішаються: мовляв, чи здатні ми створити якісний продукт українською мовою. Я переконаний, що так, якщо його роблять російською в такій кількості.

 

Якщо є скандал — кажіть нам, і ми про нього розповімо

 

Були часи, коли в моді були класичні новини Бі-Бі-Сі. Проте світ змінюється. Новини мають вражати — розповідати про те, що справді цікаво пересічному глядачеві. Завдяки цьому ТСН стала найпопулярнішими новинами в Україні. Однак нині трохи інший тренд. Після сплеску уваги до новин під час Революції гідності люди відвертаються від таких програм на телебаченні. Падають перегляди і на інтернет-ресурсах. Люди не просто втомилися — вони не зовсім хочуть сприймати сувору реальність. Ми намагаємося знайти відповідь на цей виклик, шукатимемо альтернативні способи промовляти до глядача. Легенди про «скандальні новини ТСН» — це не погано. Якщо є скандал — кажіть нам, і ми про нього розповімо.

 

Люди готові сприймати фейкові новини

 

Виклики є не тільки перед новинами, а й перед політиками. Віддаленість політичної еліти від справжніх очікувань аудиторії породжує те, що фейкові новини сприймають за норму. Перемога Трампа на виборах у Штатах сталася незважаючи на те, що в США писали, як він використовує фейки. Але більшість американців проголосували саме так. Отже, люди готові сприймати неправдиві новини.

І тут проблема не стільки в медіа, скільки в тому, як політичне середовище чи суспільство сповідують елементарні людські цінності й виконують свої обіцянки.

Вплив із боку політиків завжди був, але якщо ти справді журналіст, то маєш дух спротиву. Я називаю це рухом спротиву журналістів проти всіх. Якщо втратити цю рису, то зникне й відчуття реальності. І ти житимеш у фейковому світі.

 

IMG_7419

ФОТО: Катерина Москалюк

Була така дивна історія, яка, на щастя, добре скінчилася: після подій 16 січня 2014 року ми відчули серйозний вплив із тодішньої Адміністрації президента. Нам запропонували звільнити керівника новин. Я запитав, кого хотіли би бачити на цій посаді. Запропонували Сергія Попова, який і так очолював департамент новин «1+1». Я погодився.

У нинішній Адміністрації президента добре знають характер нашого ньюзруму й мене особисто. І якщо в них періодично з’являються якісь думки щодо впливу, то вони їх від себе женуть. Це насправді може недобре скінчитися для всіх. Тому ніякого впливу наразі немає.

 

Керувати компанією означає керувати людьми

 

Контролювати виробництво новин нон-стоп, у режимі стресу — це одне. А управляти компанією означає управляти людьми. Спілкуватися, думати про їхню мотивацію, виправдовувати очікування. Без особистої розмови, врахування точок зору ключових людей компанії навряд чи можливий успіх бізнес-проекту.

У нашому офісі на стіні написано, що ми — медійна компанія, яка виробляє контент, що міг би змінити світ. Відколи я прийшов на канал, змінилося дев’яносто відсотків колективу. Не тому, що когось звільняли. Найкраща комунікація між людьми — це система цінностей: повага, солідарність. Тоді люди самі приходять у нашу команду. Ми не демонструємо цього, але цінності постійно в центрі уваги.

 

Медіа мають задавати тренди

 

Ми дискутували в ньюзрумі щодо однієї історії, яка сталася під час виборчої кампанії в США. Один із сайтів посилався на інформацію про поведінку Трампа в Росії. Це той момент, коли начебто хотілося скандальності. Насправді це та тонка межа, на якій варто зупинятися. Бо якщо нема перевіреної інформації, якщо це стосується приватного життя, то має працювати журналістська відповідальність.

Медіа мають задавати тренди. Але сьогодні це роблять соціальні мережі. І питання в тому, наскільки ми можемо той чи інший тренд підхопити й що з ним маємо зробити. Якщо говорити про фактчекінг, то саме соцмережі й запускають фейки. Немає обговорень у ньюзрумі, публікувати чи ні. Соціальними мережами користуються всі, хто намагається розкручувати фейкові новини. Це ще один виклик, на який потрібно якось відповідати.


ФОТО: Ірина Середа

V Lviv Media Forum відбувся за підтримки Національного Фонду на підтримку Демократії NED, Фонду Джермана Маршалла (США), Представництва ЄС в Україні, Посольства США в Україні. Генеральний партнер — інвестиційна компанія Dragon Capital.

Організатори: ГО «Львівський медіафорум», Школа журналістики УКУ. За сприяння Львівської міської ради.