FavoriteLoading 

На тернопільському «Ух-радіо» навряд почуєш якусь іншу мову, окрім української. І у програмах, і у піснях. На початку 2000-х керівництво вирішило кардинально змінити формат і обрало українськомовну нішу. Сьогодні радіостанція залишається популярною не лише серед місцевих слухачів, а і вдало конкурує із всеукраїнськими радіомережами. Про те, як вдається приваблювати слухача, і про особливості локальної радійної кухні розповідає редакторка «Ух-радіо» Зоряна Биндас.


 

«Ми шукали родзинку, яка б відрізняла нас від усіх»

«Ух-радіо» виникло ще у 1998 році як звичайна радіостанція з найрізноманітнішими піснями. Знайти якісне наповнення на той час вдавалося дуже складно, оскільки усі налаштування робили вручну, а ефіри не були автоматизованими. За кілька років назбиралася певна музична база. Невдовзі керівництво наполягло на тому, щоби зробити радіо українськомовним. Перехід відбувся ще до Помаранчевої революції, у час це ще не стало модним. Ніхто нічого схожого не робив. Новина про зміну формату викликала шквал критики: люди сприймали це з насмішкою, мовляв, нічого не вдасться, і радіо втратить слухача. Утім завжди залишалися слухачі, які щиро підтримували цю ініціативу. У студію почали приносити касети, надсилали весільні пісні.

Крок за кроком радіо стабілізувалося, і в результаті український формат став нашою фішкою. Якщо у той час в Тернополі було кілька радіостанцій, і всі вони ставили одну і ту саму музику, то ми зрозуміли, що треба шукати свою нішу, родзинку, яка б відрізняла нас від усіх. Попри те, що наша радіостанція вже працювала, ми активно продавали рекламу, все одно хотілося вирізнятися. Це був дуже ризикований, але виправданий крок: зміна формату досі знаходить позитивний відгук у слухачів.

Радіо без кордонів

«Ух-радіо» — локальний мовник, який працює для тернопільського слухача. Передусім ми орієнтуємося на події місцевого рівня, адже людей більше цікавить, що відбувається поряд. Щоп’ятниці у студію приходить міський голова. І тернополяни запитують про місцеві проблеми, накшталт ремонтів доріг, різноманітних виплат. та на інші наболілі теми.

11692580_790307247756027_8384331581430390425_n

Водночас ми інформуємо краян і про те, що відбувається на всеукраїнському рівні. Значна частина людей слухає нас в інтернеті. Зазвичай це українці, які живуть у діаспорі. Це дуже активні люди: вони нам пишуть і часто виходять на зв’язок. Часом, коли приїздять до Тернополя, вони приходять до нас з подарунками, дякують, кажуть, що слухають нас багато років.

Ми намагаємося задовольнити смаки як і місцевого слухача, так і загальнонаціональну аудиторію. 

Ми також замислювалися над тим, аби розширюватися на інші регіони, однак це непросто. Для того, щоби вести трансляцію в різних областях, потрібно мати ліцензію, необхідне обладнання, продумати структуру і наповнення ефіру. Це дуже дорого. Трансляція в інтернеті слугує виходом зі ситуації.

On air

У місцевому радіопросторі у нас немає конкуренції, бо ми єдина FM-ка в Тернополі. Однак ніхто в команді не розслабляється. Найкращий показник нашої роботи — люди, які самі просяться в ефіри. Наші програми завжди інтерактивні. Слухачі пишуть безпосередньо на сайт, замовляють улюблені пісні, обговорюють різноманітні теми, дискутують з ведучими. Кожного дня в ефірі денного шоу з’являється нова тема для обговорення. З 12:00 до 17:00 виходить «Шоу року», яке спочатку було своєрідним експериментом, де ми піднімали доволі слизькі теми. У цій програмі звучить дуже багато рок-музики. Ми не знали, як відреагує аудиторія.

 

Утім людям сподобалось. Багато слухачів з-за кордону. В ефірі цього шоу ведучі іноді говорять і на інтимні теми — такі, що на радіо переважно не зачіпають.

Денне шоу виходить в записі вночі. Найчастіше повтор слухають українці в Америці. Для них це дуже зручно, зважаючи на різницю в часі. Через це програма має хороші рейтинги. 

Ранковий ефір теж має свою специфіку. У ньому більше гумористичних тем, аби на початку дня зарядити слухача хорошим настроєм. Вечірнє шоу мовить у лаунж-форматі і також передбачає інтерактив. 

Про гроші

Ми робимо такий продукт, який, окрім того, що слухається, ще й продається. На радіо бували складні часи, особливо тоді, коли наскочила перша економічна криза. Доводилося шукати виходу, проте ми вистояли і продовжили працювати. Основною статтею доходів завжди була реклама. Ми є повністю приватною радіостанцією. Дехто вважає, що радіо отримує прибуток від вітань на замовлення, але це лише покриває витрати на телефонні дзвінки і не приносить заробітку.

Хочеться більше прибутків, аби оновити обладнання. Проте у сучасних умовах це дуже складно. Тернопіль — невелике місто, і продавати рекламу не так просто. Війна на сході теж певною мірою впливає на продажі. Рекламу люди купують за залишковим принципом, задовольняючи спочатку бразові потреби підприємств. Не вдається розкошувати, але для того, щоб триматися на плаву, цього достатньо.

Утім регіональне радіо має свої переваги. Порівняно із всеукраїнськими радіостанціями, рекламу легше продавати. Ми можемо підкорегувати ефір під рекламодавця, зробити спонсорство рубрик, говорити про товари чи послуги клієнтів у прямому ефірі.

Як змінюється «Ух-радіо»

Ще в перші роки роботи ми намагалися рівнятися на європейські радіостанції. У 2008-му у студії встановили веб-камеру і під’єднали SMS-пейджер. Люди сприйняли нововведення із величезним позитивом: у слухачів з’явилася можливість писати нам повідомлення, які потім зачитували в ефірі. У нас тоді оновився сайт, який переживав слухацький бум. За одну годину ефіру приходили десятки повідомлень, які ведучі не встигали зачитувати. Люди відчули ефект присутності, просили помахати їм у камеру і поставити улюблену пісню. Не знаю, як сайт витримував такий трафік, але з’явилися тисячі слухачів і глядачів в інтернеті.

Сьогодні «Ух-радіо» більше акцентує увагу на поданні оперативної інформації, дозволяє слухачам створювати ефір разом з ведучими і пристосовує плейлисти до настроїв українців. Під час Революції гідності у нас стало менше розважального контенту. Українські виконавці активно підхопили цю хвилю, і ефір наповнився піснями про героїв. Усі ці пісні були дуже доречними. Ми навіть ставили старіші пісні, написані ще до Майдану і війни. Вони зазвучали по-новому, люди їх переосмислили.

Ми змінюємо плейлисти і тоді, коли це стосується позитивних подій в країні. Змінюємо музику на літо, осінь. Взимку часто звучать колядки, святкові пісні у сучасному аранжуванні. Натомість влітку ставимо більше пісень про подорожі. Також оновлюються джингли, «одяг» наших програм і їх тематичне наповнення. Якщо в Україні святкують Шевченкові дні, то в ефірі з’являються пісні присвячені Кобзареві. Якщо це свято Купала — то купальські пісні. Під час Великодніх свят — гаївки.537238_10200934379185937_466662344_n

 

«Люди повинні розуміти, що українська мова — це круто»

Зараз радіостанції часто жаліються на те, що немає якісного українського продукту, аби заповнити ефір. Це не так. Українська музика є, просто треба шукати.  Ми вже багато років працюємо, і спочатку і справді в ефірі не було 100 відсотків якісних пісень. Ми теж перебували у пошуках, починали з весільних композицій.

 

Той продукт, що є в ефірі тепер, однозначно якісніший. Ми самі із задоволенням його слухаємо. Свого часу ми багато дискутували, що саме давати в ефір: естраду, поп чи навпаки щось альтернативне. Проводили експерименти, ставили етно. Мені здається, те, що є зараз, — найбільш оптимальне. У нас є дуже багато різножанрової музики, саме української. Є, звичайно, і трохи попси, трохи дивакуватих пісень, проте людям це подобається. Думаю, кожен може знайти щось на свій смак.

Ми ведемо мовлення виключно українською. Іноді приїздять російськомовні гості. Інтерв’ю з ними ми проводимо з перекладачем. Часом виникають непорозуміння, оскільки на ефір приходить російськомовна людина, народжена в Україні, а ми кажемо, що треба розмовляти українською. Буває, хтось обурюється. Часом дивуються, для чого потрібен перекладач з російської. Проте наш слухач звик, що ми даємо виключно українськомовний продукт. І навіть якщо б ми хотіли дати інтерв’ю російською, не можемо цього зробити, бо ми самі собі це заборонили. 

Тепер, у зв’язку із квотами, поступово почали виникати радіостанції, які працюють в аналогічному форматі. Як на мене, це хороший поштовх шукати український продукт. Помітно, як активізувалися різні рекордингові компанії: нам присилають музику, яку ми вже давно маємо в ефірі. Для українськомовних виконавців з’явилося більше можливостей засвітитися.

Доводиться чути, що новостворені українськомовні радіостанції перетягують на себе першість. Трохи прикро, що в цей момент про нас забувають, проте ми вважаємо, що крок із квотами правильний. Продукт має бути конкурентоспроможним і якісним, щоб люди хотіли його слухати і розуміли, що українська мова — це модно і круто.

Квоти — не для нас, а для інших радіостанцій, які дещо нехтували українськомовним продуктом. Для «Ух-радіо» абсолютно нічого не змінилося: ми вже давно добровільно підписались на цей формат.


Фото надані Зоряною Биндас