Російському телекінопродукту стало незатишно в українському ефірі. Впродовж останніх двох років Державне агентство України з питань кіно відмовило в державній реєстрації чи скасувало прокатні посвідчення понад 500 серіалам та фільмам.  Це нова – й незручна – реальність для телеканалів, які з середини минулого десятиліття звикли наповнювати свій ефір російським продуктом.

Ще восени 2014 року російського контенту в ефірі українських телеканалів було стільки ж, скільки українського – 41%. Згідно з моніторингом спільноти «Бойкот російського кіно», канал «Україна» показував 87% російського продукту, НТН – 71%, «Інтер» – 67%. Чимало фільмів, що транслювались в ефірі, вихваляли чесноти російських спецслужб та військових – тих самих, які в цей час убивали українців на Донбасі.

Зрештою, 5 лютого 2015 року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України», який забороняє розповсюдження в Україні фільмів російського виробництва, а також фільмів, що пропагують правоохоронні органи, збройні сили, інші військові чи силові формування Російської Федерації. Заборона не поширюється на фільми, які були вироблені до 1 січня 2014 року. Крім того, комісія Держкіно, що відповідає за видачу прокатних посвідчень, почала відмовляти у дозволі на прокат/показ в ефірі або анулювати вже видані дозволи фільмам, у яких фігурують публічні прибічники путінської агресії. Це люди, внесені до «Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці».

Забороненими виявились «9 рота», «Покоління П», «Бандитський Петербург», «Брат-2», «Бригада», «Кухня», «Інтерни» та інші фільми й серіали. Свіжий російський контент, закуплений «Україною» та «Інтером», так і не вийшов в ефір.  

Громадянська ініціатива «Відсіч», що опікується бойкотом російського кіно в Україні, постійно моніторить телевізійний ефір у пошуках порушень закону. Проте, за словами активіста Сергія Оснача, механізм виявлення та аналізу порушень не є досконалим. «Не всі фільми, на які ми скаржимося, потрапляють на розгляд Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіні, в якій я працюю як представник громадськості. І не всі фільми, які потрапляють на розгляд, комісія забороняє», – нарікає Оснач.

За словами активіста, прославлення російського війська – не єдине, чим шкодить українському суспільству кіно, вироблене в РФ. «Російські фільми часто пропагують російський або радянський режим, виправдовують його злочини, перекручують історію, формують у глядача хибне уявлення про “братні” стосунки України з Росією, – коментує він. – Часто там трапляється українофобія або принизливе зображення інших національностей. Але навіть якщо фільм не містить пропаганди, він несе в собі російські культурні коди».

Юрист Олексій Курінний, який входить до Національної ради з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, пояснює, що її члени не мають права відходити від букви закону. «Самі експерти комісії не мають права ініціювати розгляд фільмів, вони можуть лише висловити таке побажання. Юридично значуще рішення може приймати лише Держкіно. У випадку значного суспільного резонансу або за рішенням суду фільм може бути повторно скерований на розгляд комісії. Саме так сталося з міні-серіалом “Бомба”», – коментує Курінний. За його словами, вісімнадцятеро членів комісії ухвалюють рішення, керуючись чіткими критеріями. Шанси бути забороненими мають:

  • Фільми, створені російськими авторами та компаніями, вироблені після 1 січня 2014 року. Це стосується й кіно, фактично виробленого в Росії, яке українські телеканали намагались подати як «вітчизняні», заретушувавши окремі сцени та змінивши титри.
  • Фільми, в яких задіяні актори, виконавці пісень, автори сценарію, режисери-постановники, продюсери, включені до складеного Міністерством культури та Службою безпеки України переліку персон нон ґрата. Саме так, зокрема, сталось із фільмами Івана Охлобистіна.
  • Фільми, що популяризують або пропагують силові органи Росії чи СРСР, позитивно зображають їхніх працівників або окремі їхні дії, а також фільми, які визнають правомірною окупацію території України. Це не стосується стрічок, знятих за радянських часів.
  • Фільми, в яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного режиму в Україні, створюється позитивний образ комуністичних лідерів та радянської влади, а також органів державної безпеки. До таких належать радянські серіали «Вечный зов» та «Государственная граница».
  • Фільми, що містять мову ворожнечі, приниження нації, посягання на незалежність і територіальну цілісність України.
  • Фільми, що пропагують приниження особистості, невігластво, неповагу до батьків, наркоманію, токсикоманію, алкоголізм та шкідливі звички, а також фільми порнографічного характеру.

Цей перелік є доволі докладним, проте, за словами Олексія Курінного, між експертами все ж виникають суперечності. «Зокрема, систематичні нарікання викликають фільми, які спотворюють мовну ситуацію в Україні – з них можна зробити висновок, що в Києві та в країні загалом говорять лише російською», – говорить експерт, наводячи як приклад серіали «На линии жизни» та «Київ вдень і вночі».

Те, що заборона була болісною, підтверджують у прес-службі телеканалу «Україна». «Ми вилучили з ефіру весь заборонений контент і втратили понад половину бібліотеки фільмів, – ідеться у відповіді прес-служби. – Ми дотримуємось вимог українського законодавства і не транслюємо фільми з анульованими прокатними посвідченнями. Це значні збитки для каналу, звичайно. Але апеляцій ми не подавали».

Адаптуючись до нових реалій, канал, що раніше показував переважно російський продукт, перебудував сітку мовлення та запустив у виробництво низку серіалів. Частину знімає власний продакшн медіагрупи «Україна», частину – незалежні продакшни на її замовлення. Зокрема, непогані показники рейтингу та частки аудиторії мав «Черговий лікар», перший україномовний медичний серіал. Задоволена цифрами, «Україна» замовила компанії Film.ua другий і третій сезони.  

Невдоволені обмеженнями на показ російського контенту, мовники намагаються обійти норми закону за допомогою так званої копродукції – спільного виробництва, в якому беруть участь і українські, і російські компанії. Такі стрічки не вважаються російськими, тож обмеження на них не діють.

У середині вересня телеканал «2+2», що входить до групи «1+1» та, на відміну від каналу-флагмана, досі показує російські серіали, анонсував серіал українсько-російського виробництва «Останній коп». Невдовзі стало зрозумілим, що українськість серіалу надумана – серіал із російським актором Гошею Куценком у головній ролі фактично той самий, що демонструвався в Росії під назвою «Последний мент». До Нацради почали надходити скарги, щодо порушення законодавства. Орган влаштував перевірку і запитав документи, які б підтверджували копродукцію серіалу з Росією. Ще трохи згодом Нацради винесла рішення про ануляцію прокатного посвідчення, після чого серіал зняли з прокату.

На телеканалі «Україна» вважають, що державі у процес копродукції втручатися не слід. «Головне, щоб державні структури не заважали ринку. А продакшни і телеканали зможуть самі віднайти можливості ефективного і якісного співробітництва», – коментує прес-служба.

Тим часом виробникам та замовникам контенту дедалі важче добирати для своїх проектів російських акторів і кіношників, які ще не засвітились із публічною підтримкою російської агресії та окупації Криму (як це, зокрема, зробив Гоша Куценко). Тож, імовірно, контенту як російського, так і спільного російсько-українського виробництва на українському телебаченні надалі ставатиме дедалі менше.

Фото: bodrov.net

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.