FavoriteLoading 

Аби видати власну книжку про фотографію, необов’язково бути професійним фотографом. Однак доведеться приручити камеру.  

Геннадій Самолюк – львів’янин, батько двох дітей, за освітою – інженер-електронік та перекладач. А за покликанням – фотограф. Цьогоріч вийшла його книжка «Як приручити фотоапарат» з порадами для початківців, які поки лише починають цікавитися фотографією. На презентації під час Форуму видавців у Львові Геннадій розповів, що спільного між борщем і композицією і чому він називає себе непрофесійним фотографом.


Ідея книжки народилася приблизно два роки тому. Почав влітку минулого року. А процес видавництва відбувався протягом цієї зими. Написати цю книжку мене мотивувала любов до людей.

Було би неприємно зробити книжку, де ти хвалишся своїм досягненням. Ліпше написати щось корисне для суспільства.

Переважно фотографи дуже складно розповідають про те, що роблять. Це книжка непрофесійного фотохудожника. Тому її буде легко читати. 

Для початківців важлива не техніка фотографування, а загальні основи. Окремий розділ присвячений функціям фотоапарату.

Перший розділ книжки – мотиваційний. Про історію фотографії.

Другий називається «Чому мій смачний борщ ніхто не хоче їсти з корита?». Тут йдеться про композицію.

Уявіть собі таку історію: ви готуєте піцу. Запросили друзів. І вони вже чують аромат, заходять до вас на четвертий поверх, стукають у двері. Ви відчиняєте і кажете: «Ласкаво прошу!». І кидаєте піцу людям під ноги. Усе добре приготовано, але немає сервірування. У фотографії це називається композицією.

Коли я починав цікавитись фотографією, то ніде не міг знайти інформації про фокусну відстань. Переглянув багато книжок, але мене вразило, що професійні фотографи хоча і знають, якою має бути фокусна відстань для конкретної фотографії, не можуть пояснити, що це таке. Я не зміг відшукати інформації навіть в книжках англійською. Лише коли занурився в оптичну фізику, то знайшов відповідь.

Потім постав виклик. Для себе я все зрозумів, але як мені написати про це для своїх дітей? Їм на той момент було 14 і 10 років. Я спробував пояснити це у своій книжці.

Коли людина вже ознайомилась з композицією і технікою фотографування, потрібно додати людськості. Тому я написав про те, як фотографувати портрети і робити селфі.

Коли я був маленький і чув слово «автопортрет», то не міг второпати, чому фотографії роблять в автомобілях. У розділі про портрети я описую, звідки взагалі до нас прийшло слово «селфі».

У фотографуванні людей важливо зберігати субординацію. Але щодо селфі, то тут це не потрібно, тому що селфі залежить від довжини руки або палки.

Останній розділ книжки називається «Долайте темряву світлом своїх знань». Тут є кілька вільних сторінок, аби читач написав власний блоґ про те, що вдалося сфотографувати, коли він прочитав книжку.