16466933_10206546816187772_1920370588_n FavoriteLoading 

Спеціалістка із журналістики даних Ярина Михайлишин каже, що бути водночас дизайнером, аналітиком, програмістом і журналістом цілком реально.


Львівська журналістка Ярина Михайлишин працює у команді Texty.org.ua, що займається інфографікою, інформаційним дизайном, аналізом та візуалізацією даних. Вона стажувалась у редакції The New York Times, серед її нещодавніх робіт – мультимедійний проект «Анатомія Карпат». На лекції у Львові Ярина поділилась досвідом роботи з даними та показала, як поєднання програмування, журналістики й дизайну може дати медіа нову якість.

Журналістика даних важлива, бо завдяки їй ми можемо краще й точніше описати реальність. Це слова одного з редакторів The New York Times – видання, що є безперечним лідером у цій сфері. Адже одна справа – констатувати, що в Україні активізувалась російська пропаганда. Зовсім інша – дослідити, хто й у яких онлайн-спільнотах поширює антиукраїнські меседжі, викрити цілу систему ботів або тролів, які пишуть проплачені коментарі, дослідити, з ким вони пов’язані, і розробити масштабну візуалізацію «тролесфери» в українських соцмережах: саме так зробили «Тексти». Для цього проекту ми витягнули величезну кількість даних із фейсбука.

Журналісти даних – такі собі Шиви медіа. В них сто мільйонів рук, кожна з яких виконує ще сотню функцій, які у світі простих смертних виконують люди з кардинально різними професіями. Це те, що я люблю в цій професії найбільше: можливості для креативу безмежні. Кожного дня ви – дослідник, експериментатор, постійно вчитеся чогось нового.

Багатовекторні дані

Найбільший наш проект минулого року – «Громадяни пасажири», про залізницю. Ми отримали колосальний набір даних, мільйони рядків. Завдяки роботі всієї нашої команди вийшов інтерактивний інструмент, який показує пасажиропотоки в Україні та інтеграцію одних міст нашої країни з іншими.

Додатковий матеріал після основного релізу – дослідження, яке ми назвали «Потяги Янукович-travel». Бавлячись із даними, наші аналітики помітили цікаву деталь: під час Майдану в Києві на станціях, призначених для зупинки вантажного транспорту, почали зупинятись пасажирські поїзди. До того ж, ними приїжджало дуже багато людей. Ми створили простий, але дуже промовистий графік, на якому можна побачити, що на цих станціях пасажиропотік відсутній. Але у ключові для Майдану дні до Києва додатковими потягами звозили людей – можливо, платних протестувальників або тих, кого ми називаємо тітушками.

Геодані

Один з останніх моїх експериментальних проектів – 3D-візуалізація Українських Карпат, точніше, хребта Свидовець. Вона була створена на основі супутникових фотографій європейського супутника Sentinel-2, які можна використовувати безкоштовно. Також ми завантажили дані, які позначають рельєф Карпат – кожен піксель відповідає певній висоті, тоді їх накладають один на інший, додають трохи Javascript Magic і виходить візуалізація. Також у нас був репортер, який пішов у похід у Карпати, спілкувався там з екологами та лісниками. Так вийшла інтерактивна історія.

Ще один проект на основі супутникових зображень, але цього разу американського супутника Landsat 8, який також надає свої дані безкоштовно. Це дані про будь-яке місце планети з перервою 16 днів. Звісно, не всі фотографії будуть ідеальними, бо 70% земної кулі вкрито хмарами. На основі цих даних я зробила багатовекторний аналіз, і результатом стала карта вирубок лісів.

Текстові дані

Мій колега Андрій Газін аналізував заголовки різних видань і побачив тенденцію: деякі з них значно частіше за інші згадують Віктора Медведчука. Мабуть, не випадково.

Ще один цікавий проект, над яким я працювала цього літа для The New York Times – візуалізація, на якій подано частини доповідей і кольором виділено, яка їхня частина приділялась тій чи іншій темі. Наступний проект – одна з безсонних ночей у редакції: ніч теракту в Ніцці. Інформації було дуже мало. Ціла команда журналістів моніторила твіттер, шукаючи всі фотографії з місця подій. Потім ми відкривали Google Maps і якнайдетальніше відстежували саме те місце. Кожне місце на фото звіряли за оформленням балконів і вікон. На момент публікації це був найдетальніший матеріал про цю подію, а згодом хвилю підхопили й інші ЗМІ.

Ігри

З даними можна бавитись, робити ігри на їх основі. З даних, які містяться в електронних деклараціях, ми створили дві гри. Одна з них – ловити гроші й ухилятись від небезпек.

Друга, створена рік тому й номінована на найкращий data-проект серед малих редакцій: за списком майна відгадати зарплатню чиновника. Це цікавий тренд: можливість в ігровій формі донести важливий меседж, який міститься у ваших даних.

Щоб стати data-джедаєм, треба знати дуже багато: аналіз даних, картографію, дизайн, програмування і, врешті-решт, бути ще й журналістом. Вам може здаватись, що це неможливо, але це хибне враження. Є сотні професіоналів, які щодня цим усім жонглюють і щодня вчаться чогось нового.

Основа – це збирання й аналіз даних.

16443686_10206546795907265_1396147119_n (1)

 

 

Коли ваші дані проаналізовані й відсортовані, потрібно зробити візуалізацію й розмістити її в мережі: для цього треба вчити web development.

Слайд10

 

Для картографії також потрібно вчити окремі програми.

Слайд12

 

Необхідно розуміти основи дизайну та візуалізації даних, уміти працювати в Adobe Illustrator  та Adobe Photoshop; розуміти, що таке UX і як бачить ваші роботи читач.

Слайд14

 

Та насамперед ви журналіст, тому треба вміти фільтрувати дані, шукати історії й розповідати їх.

Слайд16

 

І якщо ви зробите хоча б частину цього… Вжух – і ви джедаї, журналісти даних.

Але й після цього потрібно буде вчитися щодня: шукати нові рішення, вдосконалюватись і стежити за трендами й технологіями, за провідними журналістами цієї сфери та виданнями, що працюють із даними. Надихатись і шукати нові шляхи розвитку.


У матеріалі використано зображення з презентації Ярини Михайлишин