FavoriteLoading 

Про авторське право на тексти в інтернеті


 

Цього тижня в Україні закрили ex.ua і fs.to — популярні ресурси із вільним доступом до мультимедійного контенту. Чи сприяє це тому, що українські користувачі привчатимуться цінувати інтелектуальну власність? Можливо. Однак у галузі авторського права залишається ще чимало невирішених питань. Як захистити свої матеріали від плагіату і чому потрібно звертатися до суду, якщо у вас вкрали контент, розповідає блогерка і засновниця платформи «Business Collider» Анастасія Верба.


Авторське право виникає у момент, коли твір був завершений. В Україні необов’язково реєструвати інтелектуальну власність — потрібно лише поставити під твором підпис і дату, а також зафіксувати його на будь-якому носії. Через відсутність обов’язкової реєстрації виникають проблеми із доказом авторства. Адже комп’ютер, наприклад, можна просто зламати і привласнити чужі надбання собі.

В Україні є Державна служба інтелектуальної власності. Там можна зафіксувати своє право на твір. Проте в цій установі не проводять жодних експертиз, щоби довести, що матеріал належить саме заявнику. Це особливо небезпечно у випадках, коли над твором працюють кілька людей: зареєструвати його може хтось один.

В Україні ситуація із захистом авторського права критична. Офіс торгового представника США у 2011 році вніс Україну за Списком 301 до країн, за якими потрібно спостерігати у сфері захисту інтелектуальної власності. Спостереження не зняли й досі.

Як зберегти свій контент

Якщо ви написали текст і опублікували його в мережі, є кілька засобів, які знижують ризики плагіату.

Перший спосіб дуже старий, але і досі дієвий. Автор може роздрукувати роботу і відправити самому собі поштою. На конверті стоятиме офіційний штамп із датою відправлення. Це надійний доказ вашої першості у написанні тексту.

Ідентифікаційний код твору. Присвоєння такого коду відбувається за допомогою ISBN (International Standard Book Number). Текст можна надіслати в офіційне представництво міжнародного агентства ISBN електронною поштою. Авторство фіксуватиметься вже з моменту передачі твору до установи.

Вставлення кодових слів в публікацію. За допомогою спеціальної програми в текст можна вставити кодові слова, які будуть ускладнювати процес копіювання. Наприклад, після спроби скопіювати текст, може змінитися його формат, зникнуть пробіли між словами або взагалі вихідний текст може бути замінений на інший.

Таймер на сторінці. Такий спосіб обирають власники платних сайтів, видань тощо. Коли користувач передивляється сторінку, у якийсь момент з’являється вікно, яке пропонує заплатити за доступ до решти інформації.

«Водяні» знаки. На своїх сайтах чи блогах можна ставити на контент спеціальні, так звані «водяні», знаки. Вони значно ускладнюють копіювання і залишаються на контенті і після незаконного присвоєння.

Код тексту. Можна змінити програмний код тексту. Це унеможливлює копіювання зі сторінки звичним для всіх шляхом.

Для підвищення безпеки потрібно використовувати кілька способів захисту. Проте сьогодні є програми, які можуть зчитувати текст зі звичайного знімку екрану (Adobe Reader, наприклад). Уникнути цього майже неможливо. Якщо ваш контент все ж скопіювали і незаконно розмістили у себе на ресурсі, ваше завдання надалі — довести у суді, що саме ви є автором тексту.

Як довести, що ви праві

В Україні не надто розповсюджена практика судових позовів задля захисту власного авторського права. Це пов’язано і з недовірою до судової системи і страхом. Крім того, українське законодавство у цій галузі має багато недоліків, тому найбільшою проблемою залишається підтвердження права на інтелектуальну власність. У суді також потрібно довести, власне, факт порушення. Це становить велику проблему, адже в Україні немає конкретного алгоритму дій для таких випадків.

Доводити свою правоту можна такими способами:

Роздруківка веб-сторінки. Закон офіційно не передбачає такий вид доказу, тому деякі судді можуть його приймати, а деякі — ні. Тут може вступити в силу прецедентне право (але тільки у випадку винесення рішення Верховним Судом України). У 2012 році, наприклад, суд прийняв роздруківку як доказ, але лише з датою і підписом того, хто зафіксував порушення, а також свідків.

Огляд веб-сторінки нотаріусом. Це ледь не єдине правило доведення порушення, прописане у законодавстві. Проте нотаріуси зазвичай відмовляються це робити, бо у законах не прописано, як саме потрібно це здійснювати. Ті, хто погоджуються на огляд, роблять це за правилами Росії чи Біларусі.

Огляд доказів судом. Суддя у присутності свідків має сам/сама зайти на сторінку і побачити правопорушення. Проте є ризик, що цей контент видалять з сайту до перевірки. Адже інший бік судового процесу потрібно завчасно попереджати про перебіг справи.

Відео- і аудіозаписи. Як доводить судова практика, це найбільш дієвий спосіб доведення. Є програми, які ведуть запис з монітору екрану. За допомогою цього можна фіксувати усі порушення і одночасно коментувати їх.

Огляд веб-сторінки адвокатом. Адвокати можуть робити це так само, як і нотаріуси. Ба більше, вони мають прописаний алгоритм цієї процедури. Тому для більшої впевненості завжди треба залучати до роботи адвокатів.

Довідки, отримані від провайдерів. Провайдери можуть провести перевірку і підтвердити, що ви виклали текст першим, а його потім скопіювали і додали на інший ресурс.

Експертне дослідження. Фахівців для перевірки визначає і обирає суд. Вони досліджують код, URL-адреси і навіть окремі слова, використані в тексті. Це чи не найдієвіший, але й найдовший спосіб доведення факту злочину та.авторства

Допомога приватних онлайн-сервісів. Це компанії, які спеціалізуються на процесах доведення порушення авторського права в інтернеті. Вони самі збирають усі докази і підтверджують їх юридично. Проте в Україні їхня діяльність не розповсюджена.

Зазвичай, якщо люди встановлюють факт плагіату власного контенту, намагаються самі розібратися з порушником. Наприклад, через оприлюднення у Facebook. Проте не треба забувати, що той, хто краде ваші матеріали, завдяки цьому збирає більшу аудиторію. Це призводить до збільшення популярності його ресурсу і до зростання його прибутків. Через це потрібно завжди оцінювати імовірні збитки, захищати свої матеріали та до останнього боротися за свою правоту.