Про те, як робота в ЗМІ може змінити життя.

Шантаж, дискримінація, скандали, тиск та переслідування — такими можуть бути «побічні ефекти» у роботі журналіста. Журналістика — професія для сильних та сміливих, адже часто вона передбачає роботу в гарячих точках, занурення у складні й табуйовані теми та спілкування зі небезпечними людьми. 

Всі ці моменти знаходять відображення у фільмах та серіалах, де журналістів часто показують як відважних, наполегливих, принципових людей, які готові на все, аби отримати необхідну інформацію та розповісти правду.

У цій добірці — п’ять фільмів про те, з якими спокусами та складнощами можуть стикатися журналісти у своїй роботі. Всі ці фільми засновані на реальних подіях.

«Базз»

Базз Бесінджер — американський журналіст та письменник, володар Пулітцерівської премії. Саме він взявся за висвітлення історії життя трансгендерної жінки, телезірки Кейтлін Дженнер, у минулому відомої як Брюс Дженнер, спортсмен-легкоатлет. 

До трансгендерного переходу, тоді ще Брюс протягом 23 років був у шлюбі з Кріс Дженнер, у них народилося двоє доньок — Кендал і Кайлі Дженнер, які зараз є відомими моделями. Також Брюс був вітчимом для світської левиці, акторки Кім Кардаш’ян. 

Під час тісної співпраці з Кейтлін Дженнер Базз Бесінджер поринає у дослідження власної сексуальної ідентичності. У цьому документальному фільмі він розповідає історію пошуків себе: з ранньої юності Бесінджер любив носити жіночий одяг, приміряв білизну, підбори та фарбувався. Особистий приклад Кейтлін Дженнер надихає його: Бесінджер розмірковує, чи хотів би він змінити стать, починає з’являтися на публіці з нафарбованими нігтями, у жіночому взутті та організовує для себе зустрічі з професійною Домінатрікс. Паралельно намагається врятувати свій шлюб.

Цей фільм — про те, як заглиблення у тему може допомогти журналістам знайти відповіді на власні питання, а тісна дружба з героями матеріалів та сюжетів подарує інсайти та нові відкриття, завдяки яким можна змінити своє життя. 

«Сенсація»

У 2019 році на екрани вийшла стрічка «Сенсація» режисера Джея Роуча з Шарліз Терон, Ніколь Кідман, Малкольмом Макдауеллом та іншими голлівудськими зірками.

Події відбуваються у офісі Fox News — однієї із найбільших та найвпливовіших медіакорпорацій світу. Ця компанія була заснована у 1996 році та належить австралійському бізнесмену, підприємцю Руперту Мердоку.

Тривалий час гендиректором Fox News був Роджер Айлс, американський медіаконсультант, який помер у 2017 році. Під час роботи в медіакорпорації Айлса звинуватили у сексуальних домаганнях до працівниць каналу. В результаті, Айлса звільнили з займаної посади, виплативши йому 40 млн доларів відступних. А передував цьому величезний скандал.

Саме про це і йдеться у фільмі «Сенсація»: вся увага сфокусована на умовах, у яких працювали жінки на Fox News у часи Айлса. Щодня їм доводилося стикатися із цілим «букетом» образ та дискримінаційних випадів: сексизм, ейджизм, гендерна дискримінація, обурливі вимоги до зовнішнього вигляду, як-то спідниці обов’язково вище коліна, довгі ноги на високих підборах, які завжди мають бути в кадрі, та інше. 

«Вишенькою на торті» в цій історії стали сексуальні домагання та харасмент з боку Айлса: він обіцяв молодим співробітницям стрімке кар’єрне просування в обмін на інтимні послуги для нього. Так тривало, доки одна з телеведучих не наважилася розповісти свою історію в голос — тоді її голос підхопили голоси інших жінок, які так само постраждали від дій Роджера Айлса.

Цей фільм про те, яку ціну часом доводиться платити жінкам за те, щоб досягти успіхів у роботі. Розумні професіоналки з великим досвідом часто змушені терпіти образливі коментарі на свою адресу та слухати, як чоловіки оцінюють їх не за інтелектуальними, професійними якостями, а за довжиною спідниці чи кольором волосся. 

А ще цей фільм про те, чому важливо не мовчати. І про підтримку, маючи яку, будь-хто може подолати труднощі. 

«Джеффрі Епштейн: брудний багатій»

Ця документальна стрічка присвячена Джеффрі Епштейну — американському фінансисту, філантропу та близькому другу американського президента Дональда Трампа, який був засуджений за сексуальні домагання. 

Протягом кількох років багатий і впливовий Епштейн запрошував до себе додому неповнолітніх дівчат із малозабезпечених сімей, які потребували грошей, уваги та дорослого наставника поряд. Він організовував усе так, що дівчата вважали, буцімто вони мають зробити чоловікові масаж, за який він потім заплатить. Все дійсно розпочиналося із масажу, проте потім Епштейн змушував дівчат вступати із ним у статевий зв’язок або задовольнити його різними способами. 

У цій стрічці дають слово жінкам, які постраждали від домагань Епштейна, поліцейським, які розслідували цю справу, чиновникам та бізнесменам, які були дотичні до історії. А також журналістці видання Vanity Fair Вікі Уорд, яка у 2003 році була однією з перших, хто намагався надати розголосу та публічності діям Епштейна. Вона працювала над великим матеріалом, записала свідчення кількох постраждалих дівчат. 

Коли публікація готувалася до виходу, Вікі Уорд почали надходити погрози від Джеффрі Епштейна. Вона розповідає, що на той момент була вагітна двійнею. Епштейн зателефонував їй та пообіцяв наслати прокляття на її ще ненароджених дітей, якщо стаття йому не сподобається. Її колега, колишній головний редактор Vanity Fair Грейдон Картер знаходив у своєму саду відірвану котячу голову та кулю від вогнепальної зброї на порозі свого будинку. 

В результаті, матеріал все ж таки опублікували, але у видозміненому вигляді. З нього без відома Вікі Уорд прибрали всі коментарі постраждалих від дій Епштейна дівчат та обвинувачення його у згвалтуваннях. Натомість, представили як впливового та успішного бізнесмена і улюбленця публіки. Керівництво видання наголосило, що коментарі прибрали «з юридичних причин».

Цей документальний фільм варто подивитися тим, хто працює над журналістськими розслідуваннями, фігурантами яких є впливові та багаті люди, які звикли вирішувати всі питання за допомогою влади і грошей. Це попередження про те, що під час роботи зі справами такого масштабу журналістам необхідно бути дуже обачними та серйозно підготуватися, перш ніж оголошувати війну «поганим хлопцям».

«Професіоналки»

Французька стрічка із Жульєт Бінош у головній ролі. Героїня Бінош — паризька журналістка Анна, яка працює над статтею про місцевих студенток — секс-працівниць. Вона бере інтерв’ю у двох молодих дівчат, які стали займатися комерційним сексом, аби мати змогу сплачувати за навчання та знімати житло у Парижі. 

Поринаючи в історії дівчат, Анна бореться із власними фантазіями. Майбутній матеріал забирає майже весь її вільний час, через що журналістка не приділяє достатньо уваги власним дітям та навіть забуває спати. 

«Що тебе цікавить крім роботи?», — одного разу запитує у Анни її чоловік. Вона не може відповісти, тож розвертається та йде у іншу кімнату.

Сценарій до стрічки написали польська режисерка Малгожата Шумовська та журналістка і психоаналітикиня Тіна Біркель. Вони особисто провели серію інтерв’ю з молодими секс-працівницями Польщі та Франції.

Цей фільм про те, як журналістика може бути не лише професією, а одночасно також і хобі, й усім життям. А ще — про те, як важливо вчасно знайти баланс між роботою та особистим життям, не забувати про близьких та приділяти увагу, перш за все, собі. 

«Народ проти Ларрі Флінта»

Ларрі Флінт — американський видавець, який прославився запуском порнографічного журналу для чоловіків Hustler. Перший випуск журналу вийшов друком у 1974 році. Появі журналу передували дешеві рекламні листівки з зображеннями еротичного характеру. Їх Флінт використовував для промоції свого стриптиз-клубу в американському місті Цинциннаті. Саме ці рекламні листівки, які розсилалися адресатам поштою, пізніше «виросли» до формату повномасштабного глянцевого журналу.

Автобіографічна стрічка «Народ проти Ларрі Флінта» розповідає історію створення журналу Hustler. Флінту разом з його адвокатом Аланом Айзекманом доводиться боротися із захисниками моралі, які активно виступають проти появи такого відвертого видання, звинувачують видавця у розбещенні суспільства.

У 1978 році на Флінта скоїв напад серійний вбивця Джозеф Франклін. Внаслідок стрілянини Флінт отримав інвалідність — його нижні кінцівки повністю паралізувало, через що видавець був змушений назавжди пересісти на крісло колісне. 

Сьогодні журнал Hustler вважається найбільш успішним виданням в історії порнографічної індустрії. Максимальний наклад видання становив 3 мільйони примірників, проте після цього скорочувався до 500 тисяч екземплярів. Флінта ж називають королем секс-індустрії та справжньою легендою. 

Фільм «Народ проти Ларрі Флінта» вартий уваги, бо він розповідає про те, з якими викликами іноді доводиться стикатися тим, хто хоче створити щось, по-справжньому революційне. Він про боротьбу та конфлікт інтересів, про поняття моралі та відстоювання власних кордонів, а також про те, що ніщо не стане на заваді на шляху до реалізації мрії. Якщо ця мрія — справжня. 

 

Головне зображення Jamie Waynick

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.