Як розумні колонки змушують медіа змінюватись.
Ми дратуємось, коли чуємо вночі голосну музику з дитячого майданчика. Але в американських медіакомпаній портативні розумні колонки (smart speakers) викликають ще більше емоцій. Колонки та голосові помічники поширюються стрімко, — швидше, ніж свого часу смартфони та планшети, — й уже створюють нову культуру споживання медіаконтенту. Колонка займає в домі місце радіоприймача, а часом і телевізора або комп’ютера. Ринок новин для розумних колонок поки що не сформувався, але компанії-виробники працюють над сервісами, а медіа — над форматами, які дадуть користувачам відповідь на запитання «що там у новинах?»
Недалеке майбутнє. Ранок. Ви виходите на кухню, прочиняєте кватирку, позіхаєте та, перш ніж готувати каву, запитуєте свою розумну колонку: «Окей, ґуґле, що там у новинах?»
— Оборона бандеровцев трещит по всей линии соприкосновения, — відповідає приємний, хоча й злегка ненатуральний голос. — По сообщениям сайта «Русская весна», командование вооружённых сил несостоявшегося государства в который раз доказывает…
— Стривай, стривай… Що ти верзеш? — враз прокидаєтесь ви.
Програма не винна: вона запрограмована виконувати команди. Її поки що недостатня спроможність перевіряти джерела й відрізняти перевірені новини від фейків — лише один із викликів, який стоїть перед новим, дедалі популярнішим каналом поширення медіаконтенту. На думку авторів звіту Nieman Lab, прохання до голосового помічника розповісти новини може створити новий ринок для поширення контенту — звукового й не лише. Медіа вже розуміють, що цей ринок потрібно захоплювати, але ще не знають, як це зробити і як на цьому заробити.
2019 року розумні колонки є вже в кожного п’ятого американця. Цей показник зріс утричі за два роки. Розумні колонки замінюють користувачам радіо, пошукові та музичні сайти, адже їх можна просити заграти улюблену (або довільну) музику, пошукати рецепт, поставити будильник або відповісти на запитання. Або розповісти новини.
Зараз, за дослідженням The Reuters Institute, 18% американських власників розумних колонок просять розповісти новини щодня. Зазвичай у відповідь на запит «що там у новинах?» колонка озвучує короткий випуск новин від медіа, яке обирає користувач. Подкасти за допомогою колонок слухають 22% користувачів. Значна частина людей просто не знає, що медіаконтент доступний через колонки, бо використовують лише найпростіші команди.
Головна проблема, яка постає перед людьми, охочими слухати новини й подкасти на колонці, — це проблема вибору. Обираючи подкаст на екрані комп’ютера чи смартфона, користувач бачить заголовки й описи аудіозаписів, а випуски новин формують журналісти й редактори. Власники найпопулярнішої зараз в Америці колонки, Echo від Amazon, мають змогу запрограмувати озвучення новин із декількох видань. Але тоді вони ризикують почути ті самі історії кілька разів.
Ще одна проблема — оперативність новин: колонка не відрізняє найсвіжіші від учорашніх і може, наприклад, озвучити користувачеві прогноз погоди на вчора. Люди не знають або не запам’ятовують, як шукати новини за допомогою колонки чи як налаштувати програму, аби вона читала потрібні їм видання.
Користувачі розв’язують цю проблему просто: просять колонку включити їм радіо. У першому кварталі 16% онлайн-користувачів американського громадського радіо (NPR) слухали його на розумних колонках. На початку 2019 року для радіостанції KCUR у Канзас-Сіті цей показник становив 38% — на колонках радіо слухали більше, ніж на мобільних або комп’ютерах. За даними радіостанції, на колонках її вмикають переважно нові слухачі, а не ті, що раніше використовували для цього інший пристрій. Новій аудиторії пішли назустріч — перенесли програму інтерв’ю з Террі Ґросс Fresh Air, про яку ми писали, на час, коли людям зручніше слухати колонку. За статистикою деяких радіостанцій, користувачі колонок слухають ефір, не перемикаючи хвилю, довше за інших.
Втім колонка може набагато більше, ніж просто замінювати радіоприймач. Тож рано чи пізно виробники програмного забезпечення й контенту запропонують користувачам зручніші варіанти слухання новин, озвучених як людьми, так і синтезованим голосом.
Американські медіа вже готуються зайняти цю нішу. Компанія Alabama Media Group готує аудіовипуск для голосових сервісів Down in Alabama з місцевим журналістом Айком Морґаном, який не просто начитує новини, а ніби веде зі слухачами бесіду. Радіо NPR також робить спеціальні випуски новин із постійним оновленням, відмінні від ефірних.
Головна відмінність у тому, що новини в ефірі розповідають, що нового, а на колонці — відповідають на запитання. Тому, за словами директорки NPR із персоналізації та кураторства новин Тамар Черні, аудіовипуск для колонки має звучати як емоційна розповідь живої людини на запитання «що нового?», а не як озвучений знеособлений текст. І NPR, і Google — виробник другої за популярністю в Америці моделі розумної колонки — працюють над алгоритмом, який добиратиме для користувача аудіоновини, враховуючи його зацікавлення та вподобання. Основою для розробки NPR став Infinite Player, програма, яка підлаштовує канал потокового аудіо під звички конкретного слухача. Принцип розробки News on Google Assistant приблизно той самий. Спершу слухачеві пропонують короткі новини, які, якщо він слухає далі, розгортаються в довші історії. Дедалі повніша відповідь на запитання «що там у новинах?» триватиме, поки ви готові слухати.
Але користувачі можуть запитувати в голосового помічника й щось конкретніше. Наприклад, «що там із позовом Коломойського про повернення “Приватбанку”?» Помічник повинен не лише знати, яку аудіоісторію запустити у відповідь на це питання, але й вміти — ну, принаймні, колись навчитися, — відповідати на питання «як-як звуть суддю?», «хто це зараз говорить?» і «а що кажуть експерти, забирати гроші з “Приватбанку” вже чи почекати?»
Щоб це стало можливим, треба, по-перше, з’ясувати, кому ці питання адресовані — помічникові чи медіа, новини якого він озвучує? По-друге, програма повинна знати, який саме контент є відповіддю на певне запитання. По-третє, якщо попит на звуковий контент зростатиме, пошукові машини треба навчити шукати у звукових файлах. Зробити аудіофайли видимими для пошуковиків можуть теґи та текст, який програми розшифровуватимуть автоматично.
Онлайн-видання вже давно навчились вивчати популярні пошукові запити та реагувати на них, наприклад, публікуючи перед Великоднем черговий рецепт паски. Але для радіо — це новий виклик. Проаналізувавши слухацьку поведінку, можна експериментальним шляхом дійти до ідеального персоналізованого формату історії. Однак формувати випуски новин лише з відповідей на питання, які цікавлять слухачів, небезпечно. А якщо ніхто не зацікавиться бюджетом або антикорупційними розслідуваннями? Тому розробники планують зважати на інтереси слухачів, перш за все, у виборі найактуальнішої форми розповіді, але не важливих тем. «Наша мета — забезпечити розмаїття новин, думок і поглядів із різних авторитетних джерел, що дозволить користувачеві сформувати власне бачення ситуації», — каже Стів Генн, який керує розробкою алгоритму аудіосервісу новин для розумних колонок Google.
Проти бульбашок фільтрів бореться й NPR, пропонуючи інші точки зору слухачам, які обирають суб’єктивні новини та подкасти. Тамар Черні пояснює: «Людина-куратор потрібна не лише для того, щоб забезпечити якість роботи алгоритму добору новин, а й як гарантія того, що справді важливі новини не відсіються через персоналізацію». Натомість Amazon дає користувачам свого голосового помічника Alexa право самим обирати, новини з яких джерел вони хочуть слухати.
З алгоритмом чи без нього, новини з розумної колонки — зручний канал для поширення фейків. Технології так званих глибинних фейків дозволяють створювати фото й відео, несправжність яких неможливо чи дуже важко довести. Підробляти голос конкретної людини техніка вміє вже давно. Три роки тому в Adobe представили функцію синтезування слів і фраз на основі зразка людського голосу, яка має з’явитися в програмі Audition. Це значить, що ваша колонка може розповісти голосом Зеленського про те, що Україна відмовляється від Криму.
Аби слухач міг довіряти новинам, які розповідає його голосовий помічник, на початку кожного матеріалу має звучати назва джерела. Amazon контролює, щоб джерела новин для його голосового помічника Alexa були зазначені правдиво, й ніяке фейкове BBS не вдавало BBC. Google планує навчити свій алгоритм автоматично розпізнавати фальшивки…
Але все це ні до чого, якщо ваша розумна колонку прочитає якусь дурню в інтернеті й озвучить її вам. Наприклад, на запитання «скільки яєць потрібно для млинців?» відповість, що одне, й ваші млинці розлізуться на сковорідці. Які джерела інформації можна вважати правдивими? Проблеми виникають з новинами про події, які ще не завершились. Наприклад, на запити про кількість жертв катастрофи колонки Amazon i Google можуть давати різні відповіді, беручи інформацію з різних джерел. Помилки можуть бути в авторитетних джерелах, а надто у вільно редагованій Вікіпедії.
Виходить, що інформацію, яку знаходить в інтернеті голосовий помічник, слід перевіряти. А це вже проблема, бо, як свідчить дослідження Reuters Institute, віддані користувачі прагнуть обмежитись голосовим спілкуванням із колонкою, а не сідати за комп’ютер чи брати в руки смартфон, аби займатись фактчекінгом.
Ще одну загрозу балакучі колонки несуть для самих медій. Як і в історії з соціальними мережами, редакції стають залежними від великих технологічних компаній, які поширюють їхній контент разом із контентом їхніх конкурентів. Але, якщо у фейсбуку користувач гортає стрічку й сам обирає, на що клікнути, то колонка реагує на голосові команди й дає на одне запитання зазвичай одну відповідь.
— Що там з антикорупційним судом? — запитаєте ви помічника. Але новини про антикорупційний суд є в багатьох поважних виданнях, а відповідь має бути лише одна. Яку з них помічник має обрати? Стів Генн із Google розповідає, що його команда шукає способів дати користувачеві самому обирати з-поміж джерел та версій. Та чи готові ви щоразу, поставивши запитання колонці, слухати десяток опцій, яку саме відповідь ви хочете почути? Це ж те саме, що автовідповідач «натисніть одиницю, натисніть нуль». Отже, медіа неминуче змагатимуться за те, аби з колонки лунали саме їхні новини. Якщо ж у голосових помічниках збережуться джерела новин за замовчуванням (наприклад, зараз це ВВС для Британії та ARD для Німеччини), це дасть їм перевагу, адже більшість користувачів не змінює базових налаштувань.
Медіа розуміють, що Amazon, Google та Apple придумали нову платформу поширення їхнього контенту та зароблятимуть на цьому, але досі не бачать, як від цього виграють вони самі. Питання монетизації поки що відкрите. Google, вочевидь, піде шляхом партнерства з виданнями, які хочуть, аби їхні матеріали озвучувала програма News on Assistant. Компанія навіть пропонує дати змогу користувачам давати помічникові команду пожертвувати гроші неприбутковим медіакомпаніям. У Google думають над інтерактивними рекламними форматами, але констатують: «ми не можемо крутити рекламу щохвилини». Натомість Amazon пішов шляхом традиційного радіо: на початку та в кінці аудіоповідомлення Alexa пускає рекламу.
Окрім доходів від реклами та пожертв, голосові помічники пропонують медіям ще одну цінність: можливість побудувати тісніші стосунки з аудиторією. Якщо традиційне радіо заведено вважати найбільш інтимним медіа, що веде особисту розмову зі слухачем, то розумна колонка — попри те, що говорить синтезованим голосом, — ще дужче наближає слухача до джерела новин. Є надія, що ця близькість спонукатиме слухача передплачувати контент, підписуватись на розсилку та сторінки в соцмережах. Словом, прилипнути.
Головне зображення Jackman Chiu
