Як створити відеоблог про книжки.
В Україні набирає обертів новий спосіб популяризувати читання — BookTube. Таку назву отримало середовище книголюбів, які знімають відгуки на різну літературу і викладають їх на YouTube. Тернопільська бук-блогерка Анна Лисенко упродовж року оглядає книжки у відеоформаті і ділиться із глядачами новинками на видавничому ринку. На своєму каналі AnnikaBlog вона зібрала вже понад тисячу підписників. MediaLab Анна розповіла, кому потрібні відеорецензії на книжки і чому знімати їх не так просто, як здається.
До запуску власного YouTube-каналу я вела блоґ про книжки в Instagram. Завдяки ініціативі письменників Марка Лівіна і Катерини Бабкіної bookchallenge_ua — прочитати по 200 книжок за рік — я прийняла виклик і на доказ кожної прочитаної книги постила фото. Проте сфотографувати книжку не означає її прочитати.
Тому вирішила, що потрібно додавати опис. Цього виявилося замало, оскільки Instagram не дає можливості писати рецензії, а довгі тексти у цій соцмережі нікому не потрібні. Відтак за цим блогом стежили лише декілька людей, які знали, чим я займаюся.
Спочатку я доволі стисло розповідала про книжки: в основному про те, що мені в низ сподобалося і що ні. В якийсь момент зрозуміла, що лінуюся писати рецензії. Так з’явилася альтернатива — записувати відгук про книгу на відео.
Перше відео було дуже примітивним: я просто показувала книгу і коротко розповідала, про що вона, залишаючись при цьому за кадром. Пізніше подруга порекомендувала з’являтися у ролику самій. Я навіть і не знала спершу, що такий формат називається BookTube. Коли дізналася, почала про нього більше читати, знайшла українських буктьюберів і поступово втягнулася.
Аналізувала кожні три прочитані книжки. Цей формат видався дуже зручним, оскільки довго говорити про одну немає сенсу. Здавалось, що моє завдання — зацікавити, а решту інформації людина може прочитати у Вікіпедії. Саме тому у перших відео я лише ділилася власними враженнями.
Розлогі рецензії критиків для звичайних людей часом можуть бути незрозумілими. А за допомогою відеооглядів книжками можна зацікавити тих, хто не читає ні рецензій, ні самих книжок.
Про контент
YouTube-блогерство можна порівнювати із лайфстайловими каналами, у яких люди розповідають про своє життя, побут і подорожі. Буктьюбери фокусуються суто на книжках. Цим може займатися кожен, хто любить читати і прагне трансформувати любов до книжки у якусь діяльність.
Книжкове блогерство виникло не вчора, але в українському YouTube ця ніша залишається незаповненою. Українськомовних буктьюберів дуже мало, тому глядачам важко знайти книголюба на свій смак.
На сьогодні в Україні є близько трицятьох буктьюберів. Проте багато з них знімають свої відеоогляди рідко або взагалі з часом перестають цим займатися. Справді активних є лише п’ять-сім, і всі один одного знають. Запозичувати щось нове серед українських бук-блогерів дуже важко, оскільки ми усі перебуваємо на одному і тому самому рівні. Я часто стежу за тим, які відео популярні в американському, англійському чи російському BookTube, і обмірковую, що варто було б запровадити у нас.
BookTube — це не лише огляди, а й безліч відео іншої тематики і формату. За кордоном часто практикують оригінальніший виклад, наприклад «Топ-5 книжок до Різдва», або «Мої улюблені книги», чи навпаки список тих, що сподобалися найменше. Усе це суттєво урізноманітнює контент.
Це взагалі як
Я оглядаю всі прочитані книги. Це переважно популярні новинки на книжковому ринку. Відповідно, якщо люди зацікавилися якоюсь новою книжкою, відразу можуть переглянути мій огляд.
Зазвичай я намагаюся знаходити в книзі хороше, а негатив висловлюю у легкій манері. Якщо книжка не справила на мене враження, я об’єдную кілька таких в одне відео під назвою «Суб’єктивно про книги», і тоді вже «гуляю» по них з усім завзяттям.
Однак таких відео одиниці: є не так багато творів, які хочеться критикувати. Наприклад, нещодавно читала книгу, в якій, на перший погляд, здається, що автор на початку використав усі відомі йому фразеологізми та звороти, а потім розслабився і почав писати простою мовою. Відповідно, критикувати цю книжку з огляду на те, що перші сторінки були не дуже вдалими, нелогічно. Я оглядаю літературу, в залежності від того, що тримає мою увагу. Передусім це сюжет і манера написання. Люди розуміють, що це особиста думка, і нормально до цього ставляться.
Усі відеовідгуки записую вдома. Спочатку знімала раз на тиждень, а потім вирішила виставляти двічі — у вівторок і п’ятницю. На початку кожного місяця складаю приблизний план.
Спочатку думала, що знімати відео про книжки просто, але в процесі виявила чимало підводних каменів. Це те саме, що писати текст: потрібно виважувати кожне слово. Відеоогляд мусить мати сценарій. Однак і завчати слова не годиться, бо тоді все виглядає награно.
Кожне відео триває близько 7 хвилин — практика доводить, що коротші огляди не ефективні. У відгуках я орієнтуюся винятково на власний смак. Якщо мені 2-3 огляди якогось блогера сподобаються, і наші смаки співпадають, то мені не страшно купувати книжку за його чи її порадою. Аналогічно й мої підписники: якщо людина після мого огляду напише, що книжка викликала схожі враження, то надалі вона довірятиме моєму смаку.
Про BookTube-аудиторію
Я постійно стежу за своїми підписниками і вивчаю їхні смаки. Коли починала займатися блогерством, мій канал переважно дивилися дівчата. А нещодавно помітила, що 40 відсотків аудиторії — чоловіки. Глядачі постійно змінюються. Долучаються нові люди. Якщо спочатку було більше підлітків, то зараз здебільшого підписники віком від 25 до 34 років. Також змінюється і спосіб перегляду. Раніше більшість приходила із соціальних мереж. Тепер люди підписуються на канал і переглядають його цільово. Є користувачі, які регулярно коментують. Залишають як негативні, так і позитивні відгуки. Здебільшого не про зміст відео, а про стилістику мого викладу. Буває, слово якесь не так сказала, суржик вжила чи щось переплутала. Суто про книжки — приблизно третина коментарів. Хоча BookTube — явище суб’єктивне, ти завжди знайдеш людину, із якою ваші смаки збігатимуться.
Я з дитинства багато читаю, і для мене дуже важливо, щоб вдома були книжки. Від мами залишилася велика бібліотека, тому література у нас всюди. Люблю починати суботній ранок з книжкою у тихому кафе. Часто читаю у транспорті. BookTube — мій читацький щоденник, який дозволить через кілька років проаналізувати, як та чи інша книжка на мене вплинула, оскільки дуже часто думка про прочитане змінюється. Інколи книжку треба відкласти і повернутися до неї пізніше, аби ще раз її переосмислити і по-новому зрозуміти.
Головне зображення Michel Porro
