Як знайти своє місце в іноземному медіа.

Журналістка, співзасновниця блогу про українців у Польщі Тетяна Шатаєва вже п’ять років працює у польських медіа. Пише українською, польською та англійською; постійно думає, що може дати іноземним медіа. Анна Сєдих дізналася, як і чому Тетяна почала працювати в іншій країні, як звикала до мови, інформаційного поля та знайшла свою нішу.

У 2014 році Тетяна вирішила cтати журналісткою. Розчарована вивченням менеджменту у рідному Дніпрі, почала шукати освітні можливості за кордоном і вибрала польський університет у містечку Ряшів. Зараз Тетяна радіє, що наважилася ризикнути. 

Згадує, що в університеті були медійні лабораторії і студенти мали можливість випробувати себе як радіо- чи телеведучих. Вже на другому місяці навчання Тетяна писала польською для студентського журналу Intro.media. У неї була ціль стати журналісткою саме в Польщі, тож треба було збирати портфоліо. 

Переконати себе та інших 

Першу статтю Тетяна написала для  Podkarpacki portal gospodarczy. Вона завжди відправляла резюме в усі видавництва, які її зацікавили, і сама пропонувала теми.

На другому курсі Тетяна перевелась на заочне навчання і почала стажування в Кракові в Onet.pl — одному з найбільших веб-порталів у Польщі. «Спершу мені сказали, що раніше ніколи не приймали іноземців, бо не хотіли ризикувати. Мені вдалося переконати редакцію, що моя національність — пріоритет, а не ризик. І мене взяли. Отож потрібно усвідомлювати власну мотивацію і вміти переконувати інших».

Коли Тетяна вирішила пройти стажування у медіахолдингу Burda.International, то написала редакторці. Але відповіді не отримала. Тетяну це не зупинило. Вона знайшла на LinkedIn бухгалтерку цього видавництва і написала їй у повідомлення про те, як сильно хоче стажуватись. Бухгалтерка переслала повідомлення головній редакторці. Так Тетяна почала писати для Kobieta.pl.

Вона згадує, як шукала роботу і вирішила відправити резюме у польський Esquire. У той час редакція шукала людину, яка б могла дати виданню нове життя. Тетяну покликали на співбесіду. Хоча й роботу вона не отримала, але історія її надихнула: «Це показало мені, що усе можливо. Навіть будучи іноземкою і пишучи чужою мовою, ви можете зацікавити серйозні видання».

Про що писати

Тетяна почала з матеріалів про українську та російську культуру польською для F5 та англійською для Krakow Post. Після успіху тих текстів, вона усвідомила, що крім розуміння польського інформаційного поля, потрібно зосередитися на власній ідентичності. Виявилося, що розповідати про культуру рідної країни та свій контекст цінно.

Дуже важливо орієнтуватися на ресурси, зацікавлені у вашому потенціалі, але спершу вам потрібно знайти його в собі й зрозуміти, як використовувати.

«Я усвідомила, що не можу вдавати польку і працювати як польська журналістка. Однак писати польською для українців або про українців — те, що я шукала», — пригадує Тетяна.

У Польщі багато українських студентів та заробітчан, але поляки досі знають про українців небагато. Усе ще існують стереотипи про те, що українці працюють лише в Uber або офіціантами. Тетяні хотілося змінити таку думку, тож спільно з командою польського видання Spider’s Web вона створила блог для українців про життя в Польщі, роботу, фінанси, освіту. Це було щось нове. Блог став популярним не тільки серед українців, а й серед поляків.

Всі статті в блог Тетяна писала сама, або ж перекладала матеріали польських журналістів із Spider’s Web. У блозі статті публікувалися українською, а на основному сайті — польською. Журналістка придумала рубрику «Власний досвід», у якій писала про успішних українців у Польщі. «Хотілося розповідати історії, які надихають. Після моїх інтерв’ю героїв запрошували інші польські медіа. Це було приємно», — розповідає Тетяна.

Зараз вона пише англійською про технології та стартапи на ITKeyMedia. Паралельно створює матеріали про культуру для Przekrój. Найбільше пишається статтею про фільм «Гарет Джонс», який розповідає про Голодомор в Україні. 

Співпраця з редакторами

«Одного разу на початку роботи у журналістиці мене покликала редакторка та почала розбирати мій матеріал. Помилки були майже у кожному реченні. Вона сказала, що у неї немає часу на редагування моїх текстів. А я сиділа навпроти і не розуміла чи варто взагалі працювати у журналістиці. Були моменти, коли я думала зайнятися чимось іншим», — згадує Тетяна.

Знайти готового працювати з іноземцями редактора складно. У всіх польських виданнях, в які приходила Тетяна казали, що українців ще не брали. А, критикуючи її матеріали говорили, що помилок немає, усе правильно, але видно, що писала іноземка. Для роботи в багатьох медіа це було перепоною, але деякі редакції навпаки зацікавлювало.

Головний редактор F5, з яким Тетяна пропрацювала два роки, сказав їй: «Не намагайся писати як полька. Польок у нас багато, українок — ні». Він постійно наголошував, що українське походження є перевагою. Повторював, що це робить стиль Тетяни унікальним і відрізняє її від інших журналістів у медіа. 

Робота з мовою

Мова — це те, з чим доводиться працювати найбільше. Тетяна радить читати багато статей мовою, якою потрібно писати. Дуже важливо для розуміння мови і інформаційного поля споглядати та прислухатися до світу навколо. Також потрібно привчати себе думати іншою мовою, а не перекладати подумки з рідної.

«Та найголовніше, якщо хочете писати іншою мовою — просто почніть робити це регулярно! Не потрібно це відкладати до того часу, поки знатимете її краще. Почніть писати зі знаннями, які маєте зараз: так у вас буде додаткова мотивація працювати над собою і ви точно побачите результат».

 

Головне зображення Vasilios Muselimis 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.