І як знайти там собі місце.
Ютуб-блогер Юліан Грицевич вже десять років розповідає про технології і техніку, оглядає ігри, озвучує «Ріка та Морті», знімає влоги, першим на україномовному ютубі почав робити VR-контент. Робить це на п’яти ютуб-каналах. Він розповів, як розвивається та змінюється ютуб, що відбувається у його українському сегменті та з якими проблемами можуть зіткнутися творці відеоконтенту.
Про себе
Усе почалося з того, що батьки подарували мені простенький мікрофон. З допомогою нього і програми Windows Movie Maker я зміг озвучувати фільми і мультики. Так я почав робити свої перші «гоблінські» переклади. В той час в Росії був відеоблогер, який називав себе Гобліном, він робив альтернативні озвучення. Тому усі подібні озвучення називали «гоблінськими».
Далі я створив на ютубі свій перший канал, на якому викладав україномовні озвучення англомовних мультиків. Зараз цей канал заморожений через порушення авторських прав — усі ролики, які я озвучував на тому каналі, були чужим контентом: я просто завантажував їх і переозвучував.
Один з перших каналів на ютубі, яким я займався разом з приятелями, називався nePROte — «неформально про техніку». На каналі ми розповідали про технічні новинки, намагалися робити це як новинну програму. Після того, як наша команда розпалася, вести цей канал було дуже складно, тому я й перестав. Ще один канал ми вели разом із Жекою Сеніним. Для нього ми робили короткометражні комедійні скетчі.
Тепер у мене є основний канал Падон, який я почав вести у 2010 році. На ньому я розповідаю про усе, що стосується ігор — комп’ютерних і настільних. На каналі Падон живий я розповідаю про своє життя, свої враження від робота-пилососа чи квартири в центрі Львова. І є ще один, новий канал, який ми недавно почали вести разом з Віталіком Гордієнком та Сашею Чухановим, він називається Сімейні обставини.
Про історію ютубу
You — це ти, бо кожен користувач платформи може створювати для неї контент. А Tube — данина тому часу, коли телевізори створювали на базі електронно-променевої трубки. Ця трубка англійською — «tube».
Заснований YouTube у 2005 році. До нього усі вірусні відео люди розповсюджували через інфрачервоний порт на телефонах. В 2004 році троє колег з компанії PeyPal — Чад Герлі, Стів Чен і Джавед Карім — вирішили, що так поширювати відео надто складно, треба створити веб-платформу, на яку кожен може завантажити відео і розшарити його знайомим, наприклад, надіслати емейлом. Ютуб — «гаражний» проєкт, який робили троє ентузіастів по вечорах, після роботи.
За рік, у травні 2005 року, перша версія ютубу була готова. На платформі з’явилося перше відео, де один з розробників, Джавед Карім, просто стояв біля слонів у зоопарку. У вересні того ж року одне з відео, завантажених на ютуб, за декілька тижнів набрало мільйон переглядів. Це була реклама компанії Nike. Платформа швидко росла.
У 2005-му ютуб виглядав мінімалістично. На головній сторінці був рядок пошуку, який дозволяв знайти відео за назвою. Під ним — список тегів. Теги в той час були дуже важливі, на них базувалася уся система сайту. Окрім того, на головній сторінці внизу відображалося п’ять рекомендованих відео. В самому плеєрі була лише кнопка «плей» та кнопка для регуляції звуку. А ще можна було подивитися схожі відео, які підбиралися по тегах.
У 2006-му компанія Google вирішила, що ютуб — перспективний проєкт і викупила його за 1,6 мільярда доларів. Штат людей, які робили сайт, збільшився до 65 фахівців. На головній сторінці сайту з’явився новий лаконічний слоган: Broadcast Yourself — транслюй себе.
З’явилися й нові функції: можна було коментувати і оцінювати відео за п’ятибальною системою. На платформі були розділи, яких в сучасному ютубі вже немає: «мої друзі», «мої вхідні повідомлення», «мої групи». Це була одна з перших соціальних мереж.
Початкова концепція ютубу як абсолютно вільної платформи змінилася. Вже у 2006 році кожен користувач міг відмітити будь-яке відео як негідне. Тепер на ютубі є багато заборон, тем, які не можна висвітлювати.
У травні 2007 року ввели партнерську програму, завдяки якій у користувачів з’явилася можливість заробляти на своєму контенті. Перше відео, яке отримало гроші за партнерську програму, було таким: перед камерою сиділи два хлопчики, один кусав за пальчик іншого. Та за один місяць (з травня по червень 2007 року) власники цього відео заробили 100 000$.
У 2012 році на ютубі з’явився ролик, який набрав мільярд переглядів. Це був Gangnam Style від корейського артиста PSY. А в 2013 році на ютубі щомісяця вже було по мільярду відвідувачів.
Про україномовний ютуб
Україномовний ютуб набирав популярність не так швидко.
Я почав користуватися ютубом у 2009 році. Дивився переважно російськомовні та англомовні канали, україномовного контенту було дуже мало. Одні з перших україномовних блогерів — це doctorjuta і Володимир Андрєєв, dobermanko.
В 2010 і я почав завантажувати на ютуб свої перші відео. Почав вести свій ютуб-канал сайт play.ua. Вони робили огляди ігор та випуски новин про ігри. Можливо, це було одне з перших розважальних шоу українською мовою.
В 2011 році Сергій Ігнацевич почав вести огляди вірусних відеороликів «Тут більше немає чого сказати». Такий формат у той час був дуже поширеним, він прийшов з Америки від популярного відеоблогера Рея Вільяма Джонсона і його міні-шоу «Equals Three».
Україномовні блогери не додавали теги українською і навіть описи своїх відео зазвичай писали російською. Та з кожним роком українських каналів більшало. З’явився новий формат летсплей — відеоролики про проходження комп’ютерних ігор. Летсплеї записував я, Mik787, doctorjuta. Були канали з гумористичними скетч-шоу, їх записували Жека Сенін, dobermanko. Огляди популярних на той час відео робила Катерина Медовник (вона вела передачу «Це капєц»), Дана Яким (в передачі «Закарпатські фіглі»).
З’являлися досить креативні канали. Один з них — TheBookOfEibon — короткі анімовані мультики про книги.
В 2012 році Майкл Щур почав вести Телебачення Торонто. Першу свою передачу він назвав «Чим живеш, Україно?», а наступного року створив шоу «Файні новини». Це шоу зразу стало популярним, його усі дивилися, поширювали, обговорювали.
У 2014 році на ютубі з’явилося багато україномовних лайфстайл-блогерів. Вони розповідали про своє життя: що носять у своїх сумочках, чим займаються, які у них улюблені кафешки. Мабуть, перші лайфстайл-блогери, яких я бачив на ютубі, — це Юліана Кіндрацька та Марія Леванчук. Почала вести лайфстайл блог, а також записувати кавери на популярні пісні відома сьогодні співачка Jerri Heil. Щоправда, усі свої відео того періоду вона тепер приховала.
Тоді ж, у 2014-му, з’явилися Двоколісні хроніки — цікавий проєкт про сім’ю, яка подорожує по світу на велосипедах. Вони вже зняли декілька сезонів, в одному з сезонів у них народився син. Тепер подорожують і знімають цікавий контент уже втрьох.
Ще один цікавий проєкт, який почався у 2014 році — Ліберті Шоу. У ньому розповідали про новинки техніки, кіно, ігри. При цьому автори робили справді гарний, цікавий монтаж.
У цьому році я окрім озвучок і летсплеїв почав знімати вуличні пранки: на вулиці підходив до незнайомих людей, починав жартувати з ними і викликати реакцію. Це був досить цікавий формат, незвичний у той час для україномовного ютубу. Такі відео збирали багато переглядів.
У 2015 році почали вести канали на ютубі буктюбери Макс Сущук та AnnikaBookBlog — оглядачі книжок. З’явилися озвучення від Струґачки. Усе цікавішими ставали канали тревел-блогерів, наприклад, Відвідати всі країни. Почав вести канал з науково-популярним контентом Влад Вокер. Тепер його канал називається Невідомий Автор.
В той час україномовні блогери вже намагалися колаборуватися. В інтернеті з’явився список україномовних блогерів, в якому було біля 200 каналів. Цей список публікували на різних сайтах, після чого відбувся приріст глядачів у багатьох ютуберів. Та багато відеоблогерів, які створювали контент українською, припиняли вести свої канали. Брак глядачів та фідбеку дуже демотивували.
У 2016 році були популярними влоги. В англомовному сегменті «вибухнув» канал FunForLouis, його автор подорожував світом і знімав свої подорожі на камеру.
У 2016 році ютуб активно поширював стріми і я почав їх робити. Моя трансляція набирала за час стріму близько 13 000 переглядів. За один стрім на канал підписувалося від 100 до 200 глядачів. Ці відео так добре переглядали, бо ютуб їх додавав у рекомендації. Система ютуб-ґеймінґ, яка у той час утворилася, була з іншими алгоритмами, ніж основний ютуб. Цим багато хто скористався, щоб збільшити аудиторію свого каналу. Але з часом алгоритми змінилися.
У 2017 році виник Маніфест. Спочатку це була спільнота у соцмережах: телеграмі, фейсбуці, вконтакті. Її організатори прагнули об’єднати україномовних блогерів. Вони часто організовували різноманітні «рейди»: забігали до когось на відео, щоб поставити багато лайків, залишити коментарі — це позитивно впливає на алгоритми поширення цих відео. Кілька років тому Маніфест створив сайт. Спочатку це був просто список ютуберів, тепер у нього набагато більше функцій. Тут можна подивитися список україномовних ютуберів, відсортований за кількістю підписок, кількістю переглядів. Можна окремо знайти блогерів за темами: про книги, про комікси, подорожі. На сайті в рубриці «Журнал» є блок «Школа», де публікують навчальні статті для блогерів.
Тренди ютубу досі ранжуються за тим, що дивиться більшість українців. Оскільки багато українців російськомовні (або україномовні, але звикли шукати і дивитися відео російською), то в тренди потрапляють російські відео.
Практичні поради для ютуберів-початківців
На початку історії ютубу було неважливо, як виглядало відео, наскільки воно було якісним. Відео з розширенням 240р, зняте на «картоплю», могло набрати мільйони переглядів, якщо його вміст був привабливим. Тепер цього недостатньо. Глядачі вже звикли дивитися якісний контент, тому треба стежити за якістю зображення і звуку. Якщо контент зроблений якісно і креативно, то він стане популярним, його будуть дивитися. Радію, що в українському сегменті ютубу тепер є канал імені Т.Г.Шевченка, Загін Кіноманів, Клятий раціоналіст.
Щоб привернути увагу до свого каналу, треба вигадувати креативне і незвичне. Якщо ваш жанр — огляди фільмів, придумайте щось: знімайте ці огляди під водою чи в космосі, але так, щоби люди хотіли їх дивитися.
Для зростання аудиторії каналу важливо робити відео з періодичністю — наприклад, раз чи двічі на тиждень. Звісно, це складно і не усім вдається. Але періодичність сильно впливає на розвиток каналу.
Слідкуйте за трендами і актуальними темами. Якщо, наприклад, ви робите огляди технічних новинок і вирішили розповісти про новинку, якій вже більше тижня — це не дуже актуально.
Відео на хайпові теми може швидко зібрати аудиторію на каналі. Та це не означає, що аудиторія, яка прийшла на хайпове відео, буде лояльною до усього вашого контенту. Можливо, ці люди й підпишуться на ваш канал, але вони захочуть дивитися такі ж відео, на такі ж хайпові теми.
Хайпові відео можуть зіграти злий жарт: алгоритми ютубу налаштовані таким чином, що коли у вас багато підписників та мало переглядів, ваші відео рідше видаються у рекомендаціях. Для алгоритмів популярності на ютубі важлива не кількість підписників, а кількість переглядів.
Також не варто записувати різні формати відео для одного каналу. На такий канал може підписатися багато глядачів, але кожен буде дивитися щось своє. Якщо ви робите переозвучення відео і, наприклад, огляди тапочок, то краще розвести цей контент.
Взаємопідписки — це також погано. Це порушує правила ютубу і приводить на ваш канал нелояльну, неіснуючу аудиторію. Краще, щоб ваші відео справді комусь сподобалися. Щоб у підписниках зібралися люди, зацікавлені у тому, що ви робите.
Підписники — це не просто якесь число під відео, це ваша аудиторія, реальні люди, яким цікаво з вами. Тож підтримуйте з ними контакт, спілкуйтеся в коментарях, робіть відео з відповідями на їхні запитання. Показуйте, як усе відбувається «зсередини» — як ви знімаєте, готуєтеся до зйомки, проводите час з командою чи колегами.
Отримувати гроші, які заробив ваш контент на ютубі, можна напряму через ютуб, або через партнерську мережу. Партнерська мережа — це посередник між вами і ютубом. Недолік партнерської мережі в тому, що вам доведеться платити комісійні збори: 20-50%, залежно від мережі. Корисна річ, яку дають партнерські програми — це безкоштовна підписка на сайт з роялтіфрі музикою. Тож варто усе зважити і порахувати: скільки коштує підписка, яка сума комісійних зборів у вас може бути, і вже тоді вирішувати — підписувати контракт з партнерською мережею чи ні.
Звісно, треба стежити за сучасними трендами у відеоблогах. Але знімати відео і робити канал варто про те, що цікаво вам. Якщо ви фанатієте від зубних щіток — то вперед, робіть огляди зубних щіток. Якщо це буде креативно і цікаво, у вас точно будуть перегляди.
Матеріал опубліковано за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Німеччини.
Головне зображення Henrik Lagercrantz
