Серед усіх джерел інформації чи не найскладнішим у журналістській роботі є безпосереднє спілкування з людьми. На це впливають відмінності у характерах, емоційних станах, суспільних процесах, реакціях на події та явища. До кожної людини потрібно шукати унікальний підхід. Зокрема, від того, чи вдасться вам налагодити контакт і розговорити її, залежить те, наскільки цікавим буде матеріал для вашої аудиторії.
Ми виокремили шість умовних груп людей, які найчастіше стають джерелами інформації для журналістів і сформували короткий конспект для роботи із кожною з них, завдяки порадам досвідчених колег.
Політики
- Якщо ви прогнетеся, будете невпевненими, у ваших запитаннях буде багато недоречних пауз — вони вас затопчуть. Слабких співрозмовників політики відчувають шкірою, говорить шеф-редакторка LB.ua Соня Кошкіна.
- Колишній журналіст Сергій Лещенко радить завжди бути у спілкуванні із політиками на рівних, як з колегами. Не можна дозволяти їм хамити і брехати. Якщо вас ображають — ставте на місце. Чітко говоріть про свою функцію і місію, але й самі пам’ятайте про неї. Журналіст служить своїй аудиторії.
- Розмовляти з політиками і посадовцями краще за все у їхніх кабінетах — на звичній території. Деінде процес адаптації забере більше часу, зауважує Соня Кошкіна.
- У кабінеті звертайте увагу на предмети інтер’єру. Їхній стиль, кількість і місце у кімнаті може вам багато про що сказати.
- В жодному разі не втрачайте візуального контакту, акцентує Соня Кошкіна. У крайньому випадку завчіть запитання. Вони скористаються вашими очима, опущеними в блокнот. Завжди «очі в очі». Тисніть на них поглядом. Це як із кішкою: хто перший опустив очі, той програв.
- Пам’ятайте, політик — носій влади. Йому підпорядковуються великі колективи. Він/вона має високі корупційні ризики. Чиновники — часто стримані, бояться, що журналісти перекрутять їхні відповіді і зашкодять їхньому авторитету, говорить Сергій Лещенко.
- Усі політики дуже різні, їх завжди, зауважує Соня, емоційно заносить. Покажіть, що ви готові грати, але до певної межі.
- Не забувайте про елементарну культуру спілкування, такт, власну честь і гідність.
- У більшості з них немає бажання говорити, каже Сергій Лещенко. Саме у політиці і держслужбі є, що приховувати. Тому вони постійно бояться, що журналісти почнуть копати.
Зірки шоу-бізнесу
- Пам’ятайте, що це передусім люди, нагадує кореспондентка програми «Факти» на ICTV Марина Моісеєнко.
- Виявляйте інтерес. Покажіть, що особисто вас зацікавило у тому, що зробила ця людина, радить журналістка Ольга Вакало.
- Зробіть приємний комплімент, але не вдавайтеся до фанатизму. Людина зрозуміє, що вона має вагу, і журналіст не просто «відпрацьовує» процес спілкування з нею, а цінує її як непересічну особистість.
- Якщо матеріал потрібен для новини, і вкрай необхідно взяти коментар, якомога швидше орієнтуйтеся, вмикніть усе, що можна з техніки, майте нахабство продиратися крізь оточення зірки і колег, каже Марина Моісеєнко.
- Деякі журналісти можуть розговорити будь-кого з селебріті. Однак початківцям безумовно необхідна ґрунтовна підготовка, ідеальне знання творчості і біографії.
Людина, яка пережила трагедію
- Дозвольте герою/героїні самостійно обрати місце і час інтерв’ю, радять автори посібника «Журналістика в умовах конфлікту». Можливо, знадобиться кілька зустрічей.
- Якщо у вас виникає бажання допомогти людині, то краще скеруйте постраждалого/постраждалу до когось, хто дійсно може допомогти. Ваша робота — написати матеріал, говорить кореспондентка CBS News Елейн Кобб.
- Завжди продумуйте, як людина зреагує на те чи інше запитання. Досвідчені журналісти радять починати або з простих фактологічних про біографію, або з фрази «Розкажіть, будь ласка…».
- Пам’ятайте про безапеляційне табу на запитання «Як ви себе почуваєте?».
- Не апелюйте до справедливості, до того, що після матеріалу усе вирішиться і винні будуть покарані, зазначають у посібнику «Журналістика в умовах конфлікту».
- Еллейн Кобб зауважує: необхідно продумати, як краще попрощатися з людиною, аби не залишити враження, що її просто використали для матеріалу.
- Ще тривалий час ви перебуватимете під враженням від почутого, говорить Марина Моісеєнко. Будьте готові до того, що робота з такими людьми забирає багато зусиль.
Діти
- З дітьми потрібно розмовляти, бавлячись.
- Одразу називайте своє ім’я. Спробуйте стати їм другом на декілька хвилин, радить Марина Моісеєнко. Не вдавайтеся до офіційного мовлення. Треба говорити простою мовою, але не «сюсюкати», каже Ольга Вакало.
- Не лякайте дітей технікою, не сліпіть одразу спалахами. Притримайте камеру, доки не налагодите в контакт.
- Будьте готові іноді допомогти дитині сформулювати відповідь.
- Пам’ятайте, що у них добре розвинене почуття справедливості. Відповідь дитини буде гарною оцінкою заплутаним подіям, говорить Ольга Вакало.
Люди похилого віку
- Нерідко у спілкуванні із журналістами такі співрозмовники незадоволені і конфліктні, зауважує Марина Моісеєнко.
- Необхідно продемонструвати увагу, каже Ольга Вакало. Люди за це дуже вдячні.
- Спочатку обов’язково треба поговорити про здоров’я, тарифи, маленькі пенсії, трохи покритикувати владу, поцікавитися їхньою біографією, а вже потім переходити до теми, вважає Марина Моісеєнко.
- Їх дуже важко виставити у кадрі. Деякі лякаються камер, тому це має бути жива розмова про наболіле при увімкненій камері і мікрофоні.
Студенти
- Зазвичай лякливі, але їх легко розговорити, каже Ольга Вакало.
- Якщо ви знімаєте сюжет для телебачення, пам’ятайте, що студентська аудиторія майже не дивляться телевізор.
- Будьте готові, що у процесі спілкування вас не сприйматимуть всерйоз.
Зображення: pixabay.com
